Плата за кредит

Процентами або прирівняними до них доходами називається будь-яка винагорода за надання коштів та зобов'язання їх надати, а також за прийняття кредитного ризику контрагента, і яка розраховується пропорційно часу та сумі коштів, які є об'єктами кредитної операції.

Фактори, що впливають на рівень позикового процента, це:

- середній рівень оплати за залучені ресурси (депозитний процент);

- витрати банку;

- об'єкт кредитування;

- платоспроможність клієнта;

- характер клієнта;

- ступінь ризику;

- рівень ставки податку на прибуток банку;

- стан попиту на кредит і термін його надання;

- можливість додаткового залучення кредитних ресурсів;

- рівень інфляції та ін.

Види процентних ставок за кредит такі:

- фіксовані - виплати за процентами незмінні протягом усього терміну кредиту;

- плаваючі - ставки за процент коливаються залежно від розвитку ринкових відносин, зміни депозитного процента, попиту та пропозиції на кредитні ресурси і т. д.

Сума плати за користування коштами залежить від середньої суми кредиторської заборгованості й розміру процентної ставки на день отримання кредиту.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати, пов'язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів. Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в кредитній угоді.

5.3 Форми забезпечення повноти й своєчасності повернення позик

До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування. Якими документами оформляються, що контролює банк при використанні певної форми забезпечення, якими законодавчими актами регулюється, можна побачити із табл.5.1:

Таблиця 5.1 - Форми забезпечення повернення позик

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:

- можливість оцінки забезпечення;

- висока ліквідність;

- невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна.

Кредит вважається матеріально забезпеченим, якщо позичальник уклав договір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів тощо.

Перед укладенням договору застави банк повинен пересвідчитися документально (а в окремих випадках - перевірити на місці) щодо наявності майна, місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо.

На підставі ст. 575 ЦКУ та положень Закону про заставу виділяють п'ять видів застави:

- іпотека,

- заклад,

- застава товарів в обороті,

- застава майнових прав

- застава цінних паперів.

Причому для них годиться лише те майно, яке заставодавець вправі відчужувати і на яке можна звернути стягнення. Крім того, у заставу також дозволено передавати майно, яке заставодавець придбає після виникнення застави.

Іпотека - це вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що запишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Оформлюють її іпотечним договором. При невиконанні боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. До іпотеки відносять нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких неможливе без знецінювання і зміни їх призначення), у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, право оренди або користування нерухомим майном, що надає орендарю (користувачу) право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

Якщо в іпотеку передають будівлю (споруду), розташовану на землі, що належить іпотекодавцю на праві власності, то вона теж підлягає передачі в іпотеку разом із будівлею (спорудою). А якщо іпотекодавець орендує землю, то після звернення стягнення на будівлю (споруду) умови оренди зберігаються для нового власника.

Іпотечний договір може передбачати видачу заставної. Це неемісійний борговий цінний папір, що засвідчує безумовне право його власника на одержання від боржника виконання за основним зобов'язанням (у грошовій формі), а у протилежному випадку право звер­нути стягнення на предмет іпотеки. Першим її власником є особа, яка має за іпо­течним договором статус банку. Згодом вона може передати її кому завгодно, зробивши індосамент (передавальний напис).

Заклад -на відміну від іпотеки, застава рухомого майна. Його як предмет застави заставодавець дає у володіння банку. Але за згодою сторін предмет застави можуть залишити у заставодавця (тверда застава). Якщо банк зберігає або використовує предмет закладу неналежним чином, то заставодавець у будь-який час управі вимагати припинення застави або дострокового виконання забезпеченого закладом зобов'язання.

Крім цього, у ст. 48 Закону про заставу зафіксовано відповідальність банку за втрату або не­стачу в розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - у розмірі суми, на яку знизилася вартість закладеного майна. До того ж якщо таке записано в договорі, банк має відшкодувати повністю збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням майна. Втім, банк може уникнути відповідальності, якщо доведе: те, що трапилося, сталося не з його вини.

Застава товарів в обороті. Предметом цього виду застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При цьому:

1. Заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися предметом застави, а при його відчуженні зобов'язаний замінити іншими товарами такої самої або більшої вартості.

2. Реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набу­вачеві або транспортній організації (передання на по­шту) для надіслання йому.

3. Придбані заставодавцем товари, передбачені в договорі, стають предметом застави з моменту виник­нення права власності на них.

Застава майнових прав. Під ними треба розуміти:

- право вимоги за зобов'язаннями, в яких заставодавець виступає кредитором (наприклад, за договором купівлі-продажу товару йому повинні сплатити 100000 грн);

- правана об'єкти інтелектуальної власності (що підтверджує патент на винахід, авторське свідоцтво, свідоцтво про право на знак для товарів і послуг тощо);

- корпоративні права або частка в статутному капіталі.

Слід зауважити, що заставодавець може укласти договір застави не тільки на належні йому на момент ук­ладення права, але й на ті, що можуть виникнути в майбутньому (ст. 49 Закону про заставу).

У договорі застави прав зазначають особу-боржника щодо заставодавця, причому останній зобов'язаний повідомити про це свого боржника.

Якщо боржник заставодавця виконає своє зобо­в'язання, яке є предметом права вимоги (у нашому прикладі - заплатить 100000 грн. за договором купівлі-продажу), то все отримане стане предметом застави, про що заставодавець негайно повідомляє банку.

Поиск по сайту: