Поточні торговельні операції з іноземною валютою

Торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами - резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України на ці операції, виключно на міжбанківському валютному ринку.

Усі поточні валютні операції з валютами першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні здійснюються уповноваженими банками лише на таких умовах проведення поточних торговельних операцій:

- "тод" (поставка валюти здійснюється сьогодні);

- "том" (поставка валюти здійснюється наступного робочого дня);

- "спот" (поставка валюти здійснюється на другий робочий день з дня укладення угоди).

Валютні операції "спот" становлять 60 процентів від загального обсягу міжбанківського ринку, а тому мають найбільш важливе значення на валютному ринку. Основна мета їх здійснення - забезпечення потреб клієнтів банку в іноземній валюті, конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют. Банки можуть використовувати поточні операції "спот" для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках НОСТРО для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб у іншій. У такий спосіб банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках.

Купівля-продаж валют на умовах "спот" означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий день (без урахування дня продажу). Різниця в часі між підписанням валютної угоди і виплатою за нею визначена міжнародною практикою і пов'язана з необхідністю документального оформлення угоди.

Угоди "спот" можуть укладатися за телефоном, факсом або безпосередньо на валютній біржі, а розрахунки здійснюються банківськими переказами електронною поштою. У міжнародній практиці використовують електронну систему SWIFT.

Поточні операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів.

Укладення і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за гривні між уповноваженими банками проводяться виключно у визначений проміжок часу, який називають торговельною сесією. НБУ має право змінити режим торговельної сесії, попередивши про це уповноважені банки не пізніше ніж за два робочі дні до часу зміни.

Підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют інших груп Класифікатора за гривні між уповноваженими банками проводиться не пізніше дня укладення угоди виключно засобами Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

До початку торговельної сесії уповноважений банк як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за рахунок коштів, що йому належать, виконує заявки та доручення своїх клієнтів, а також задовольняє власні потреби на купівлю-продаж іноземних валют першої групи Класифікатора. Незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу цих іноземних валют уповноважений банк включає до зведеної заявки на участь у торговельній сесії.

Заявка на участь у торговельній сесії має подаватися Національному банку України в день проведення торговельної сесії до її початку. Уповноваженому банку забороняється брати участь у торговельній сесії без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття заявки.

У заявці уповноважений банк за кожною іноземною валютою першої групи Класифікатора визначає обсяг її купівлі або продажу. Необхідно зазначити, що уповноваженому банку забороняється брати участь у торговельній сесії одночасно як продавцю і покупцю тієї самої іноземної валюти, а також перевищу­вати зазначений у заявці обсяг купівлі іноземних валют.

За результатами торгів учасники валютного ринку укладають угоди; підтвердженою вважається угода, за якою обидва її учасники під час торговельної сесії отримали взаємні підтвердження засобами Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України;

- акт здавання-приймання, акт виконаних робіт або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

- довідка державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрованій як платник податків, із зазначенням інформації про поточний рахунок в іноземній валюті, що визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються перерахування купленої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті, у разі купівлі іноземної валюти першої групи Класифікатора.

Якщо уповноважений банк купує іноземну валюту з метою виконання власних зобов'язань перед нерезидентами за торговельними операціями, то зазначена довідка не потрібна.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання власних зобов'язань уповноважених банків та фінансових установ за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам кореспондентам, міжнародним системам зв'язку, інформаційній агенції reuters за користування її послугами, є виписка з кореспондентського рахунка банку про списання іноземної валюти або рахунок-фактура. У разі купівлі іноземної валюти першої групи Класифікатора небанківськими установами для оплати послуг reuters вони надають уповноваженому банку довідку державної податкової адміністрації (інспекції).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банківських установ є заявка банку (з розрахунком). Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, а також їх окремі підрозділи, які мають кореспондентський рахунок у гривнях у територіальному управлінні Національного банку України, мають право купувати в клієнтів протягом робочого дня іноземну валюту за власні кошти в загальному обсязі, що не перевищує 10 000 доларів США або еквівалент в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют на день здійснення операції, в межах нормативів відкритої валютної позиції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Ці кошти мають бути продані уповноваженим банком та уповноваженою фінансовою установою на міжбанківському валютному ринку України або використані для закриття власної відкритої валютної позиції.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за капітальними операціями та інших зобов'язань резидентів в іноземній валюті є такі документи:

- оригінал кредитного договору, який свідчить про необхідність виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті;

- копія кредитного договору, засвідчена банком - агентом Кабінету Міністрів України, що свідчить про необхідність виконання зобов'язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті, залученими державою або під державні гарантії;

- оригінал реєстраційного свідоцтва, індивідуальної ліцензії НБУ на одержання резидентом кредиту, позики в іноземній валюті від іноземного кредитора;

- договір про інвестиційну діяльність;

- виписки з рахунка клієнта банку про надходження іноземної валюти (із копією SWIFT-повідомлення тощо) та підтвердження конвертації її у гривні;

- депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат, які підтверджують необхідність виконання уповноваженим банком зобов'язань в іноземній валюті перед власником депозиту;

- усі види договорів про забезпечення виконання зобов'язань в іноземній валюті та договори, видані для забезпечення виконання останніх.

Куплена іноземна валюта першої групи Класифікатора може перераховуватися резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунка в іноземній валюті.

Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні банківські рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності, - з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення вказаного строку потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахунок даних сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (понад 5 робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочи в розмірі 0,3 від­сотка від суми нестриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом на день виникнення заборгованості. У разі порушення резиден­тами цих строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, котра може виникнути у такій операції, щокварталь­но направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи - резидента згідно з чинним законодавством України, підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок. У подальшому уповноважений банк протягом 5 банківських днів повинен без доручення клієнта продати на міжбанківському валютному ринку іноземну валюту, що надійшла на користь клієнта та підлягає обов'язковому продажу. Клієнт має право подати уповноваженому банку письмове звернення у довільній формі з проханням про терміновий продаж іноземної валюти, яка надійшла на його користь і згідно з чинним законодавством України підлягає продажу на міжбанківському валютному ринку України. Уповноважений банк зобов'язаний здійснити продаж не пізніше робочого дня, наступного за днем подання такого звернення.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди.

У тих випадках, коли події на міжнародних валютних ринках чи інші можуть негативно впливати на міжбанківський готівковий чи безготівковий валютний ринок України, Національний банк України з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та інших суб'єктів валютного ринку України може оперативно встановлювати порядок функціонування валютного ринку з визначенням граничного розміру маржі за операціями купівлі-продажу іноземної валюти та відхилення курсів за цими операціями від офіційного.

Поиск по сайту: