Основи організації грошових розрахунків

Основою взаємовідносин між суб’єктами господарювання є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов’язань. Здійснення розрахунків можливе через грошовий обіг, що являє собою безперервний рух грошей у сфері обігу і виконання ними функцій засобу обігу та платежу.

Основну частину грошового обороту складає платіжний оборот, у якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковий оборот є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.

Деякі науковці виділяють напівготівковий оборот, який передбачає наявність банківського рахунку або у платника, або в отримувача коштів. Прикладом напівготівкових платежів є використання розрахункового чеку фізичними особами. Схема використання останнього передбачає внесення готівки фізичною особою до каси банку в обмін на розрахунковий чек для одноразового розрахунку з підприємством. Іншим варіантом напівготівкових платежів є сплата фізичними особами комунальних платежів шляхом внесення готівки до каси банку з подальшим зарахуванням її на відповідні рахунки отримувачів коштів.

Безготівковий грошовий оборот - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.

У сфері готівкового грошового обороту рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.

До особливостей обігу готівки можна віднести:

- обіг готівки є дорожчим процесом порівняно з безготівковим обігом за рахунок здійснення великих витрат на друк, транспортування, організацію перерахунку, зберігання тощо;

- менші можливості контролю держави за грошовим обігом та законністю ведення бізнесу;

- він дає змогу фізичним та юридичним особам приховувати від податкових органів реальні доходи і таким чином ухилятися від сплати податків.

Зазначені недоліки обумовили прийняття урядами багатьох країн законодавчих актів, що обмежують готівкові розрахунки і передбачають особливу систему їх здійснення.

У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. У нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці готівковий оборот зараз займає близько 50% усього грошового обороту.

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що затверджена постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р.

2.2 Методи (способи) здійснення платежів при безготівкових розрахунках

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто у сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками. Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операц іями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між суб'єктами господарювання, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх суб'єктів господарювання (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їхніх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5 Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їхніх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

5. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

6. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їхні розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

7. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

8. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господарювання використовують такі основні способи платежу:

1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою постачанням товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з подальшим їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

2.3 Поточні та інші рахунки клієнтів у банках, порядок їх відкриття й режим операцій із ними

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні та фізичні особи відкривають банківські рахунки У практиці банку використовують різноманітні види рахунків:

- кореспондентські;

- поточні (поточні з овердрафтом):

§ рахунки зі спеціальним режимом використання (у випадках, передбачених законодавчими та нормативними актами);

§ поточні рахунки типу «Н»;

§ поточні рахунки типу «П»;

§ карткові рахунки;

§ поточні рахунки виборчих фондів;

- вкладні (депозитні);

- кредитні (позичкові);

- спеціальні рахунки депонування коштів з метою подальшого здійснення розрахункових операцій.

Кореспондентські рахунки – рахунки, що використовуються для зберігання коштів та обліку розрахунків, що виконує одна банківська установа за дорученням іншої банківської установи. Кореспондентські рахунки відкриваються та використовуються на договірній основі у процесі встановлення міжбанківських кореспондентських відносин.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

За можливості використання коштів у обсязі, що перевищує суму залишку, використовують поточний рахунок з овердрафтом. При цьому виникаюче дебетове сальдо на такому поточному рахунку компенсується за рахунок банківського кредиту (овердрафт).

Поточні рахунки типу «Н» відкриваються представництвам і установам, які не здійснюють підприємницької діяльності від свого імені та не мають власних грошових доходів. Поточні рахунки типу «П» передбачають можливість ведення підприємницької діяльності повністю або частково.

Карткові рахунки відкривають клієнтам, які здійснюють операції із застосуванням платіжних карток.

Поточні рахунки виборчих фондів відкривають для фінансування передвиборної агітації політичних партій, кандидатів у народні депутати.

Вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їхнім відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розра­хункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняються.

Кредитний (позичковий) рахунок - рахунок, який відкривається банком для обліку наданих кредитів.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття).

Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.

Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім повідомлення до податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням номерів).

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти. Установи банків списують кошти з рахунків клієнтів тільки за дорученням власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів (державних виконавців).

Розрахункові документи, що надходять протягом операційного часу, банк проплачує в день надходження; ті, що прийшли після операційного часу, – наступного робочого дня.

У разі відсутності коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, вони цього самого дня повертаються без виконання або проводиться їх часткова оплата.

Надходження коштів на поточний рахунок обліковується в кредитовій частині, платежі з поточного рахунку – в дебетовій. Банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк, не веде реєстру розрахункових та виконавчих документів, не сплачених у строк у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку платника. При цьому встановлена певна черговість проведення платежів.

1. Платіжні вимоги, оформлені на підставі рішення суду.

Перша черга:

- відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

- стягнення аліментів.

Друга черга:

- розрахунки з виплати вихідної допомоги;

- виплати особам, які працюють за трудовим контрактом;

- виплати за авторським договором.

Третя черга:

- списання коштів на підставі інших рішень суду.

2. Розрахункові документи на здійснення платежів до бюджету.

3. Інші розрахункові документи у порядку їх послідовного надходження

Для відкриття поточних підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поиск по сайту: