АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Історичний розвиток геополітики

Читайте также:
  1. II. Розвиток математичних знань.
  2. II. Розвиток математичних знань.
  3. II. Розвиток математичних знань.
  4. II. Розвиток математичних знань.
  5. II. Розвиток математичних знань.
  6. II. Розвиток математичних знань.
  7. II. Розвиток математичних знань.
  8. II. Розвиток математичних знань.
  9. III. Розвиток математичних знань.
  10. III. Розвиток математичних знань.
  11. III. Розвиток математичних знань.
  12. III. Розвиток математичних знань.

Становлення геополітики, що відбувалося паралельно з роз­витком політичної географії, припадає на кінець XIX — початок XX ст. і пов'язане з іменем Ф. Ратцеля (1844 – 1904). Ф. Ратцель, узагальнивши праці попередніх мислителів, пер­шим перетворив політичну географію на системну наукову дис­ципліну. Це зумовлювалося не лише переходом кількості роз­різненого знання в його інтегральну якість, а й глибокими та суттєвими змінами в самому об'єктивному світі, який переходив на зламі двох століть зі стану розрізненості окремих своїх частин і регіонів до єдиного, взаємопов'язаного і взаємозалежного світу в масштабах усієї планети.

Ф. Ратцель вважав, що простір (розмір) держави є найваж­ливішим політико-географічним чинником. Причому простір — це не просто територія, яку займає держава і яка є одним з ат­рибутів її сили, а він сам є політичною силою. Це більше, ніж лише фізико-географічне поняття. Занепад держави становить результат ослабленої просторової концепції й ослаблого просторового почуття. Хоча вчений і змістив акцент із переважно географічного аспекту впливу навколишнього середовища на життєдіяльність держав і народів на політичний аспект ролі і впливу географічного фактора, і передусім ролі простору, він не став автором терміна "геополітика".

Першим термін «геополітика» вжив шведський вчений Р. Челлен у праці "Держава як форма життя" (1899). За Р. Челленом, геополітика — "це вчення про державу як географічний організм чи явище в просторі: вона, таким чином, є вченням про державу як країну, територію чи область".

Отже, історичне ядро геополітики становить політична географія, завданням якої є дослідження взаємозв'язків між геопростором і балансом сил у світі. Однак уже на етапі становлення гео­політики Р. Челлен заявляв, що "географія не може дати досить широку і глибоку інформацію з усіх питань, які стосуються гео­політики".

У розвиткові багатьох наук були моменти, коли наукові ідеї дискредитувалися на догоду тим чи іншим політичним цілям. Це характеризувало геополітику, особливо німецьку, в 30 - 40-х ро­ках XX ст. Зокрема, К. Хаусхофер вніс негативний аспект у ні­мецьку геополітику, намагаючись теоретично обгрунтувати на­цистські ідеї світового панування, що на тривалий час загальму­вало формування геополітики як науки.

Через зв'язок геополітики і фашизму геополітика в США в 40—50-х роках, а в країнах соціалістичного табору — в 40—80-х роках XX ст. вважалася псевдонаукою, реакційною кон­цепцією, що пояснює політику держав впливом природних гео­графічних умов, географічним положенням і расовими відмінностя­ми населення. В СРСР на сам термін було накладено жорстке табу.

Поряд з тим у США з'являються праці Н. Спікмена (1944), Р. Страуса-Хюпе (1950), Д. Майнінга (1956), які нині становлять класику геополітики. З 60-х років відновлюються геополітичні дослідження в Європі. Це переважно дослідження в рамках руху "нових правих" (А. де Бенуа, Ж. Тіріар, Р. Стойкерс, Й. фон Логаузен, М. Таркі та ін.); створення на основі ідей анархізму геополітичної школи часопису "Геродот" (І. Лакост, М. Фуше, К. Раффестейн та ін.); розвиток ідеї про іконографію Ж. Ґоттманном та перші паростки геополітики неконфронтаційного типу в працях П. Галлуа.

Звісно, що в умовах біполярного світу геополітичні теорії розвивалися переважно в конфронтаційному руслі.

У повоєнні роки перевагу щодо формування теоретико-методологічних основ геополітики мали представники німецької та японської, пізніше — американської, французької та британської шкіл.

З кінця 80-х років XX ст. геополітика входить у новітній етап розвитку. Її відродження аж ніяк не означає сліпого повернення до старих концепцій, багато з яких скомпрометували себе або втратили актуальність за нових реалій. Увага до історіографії ідей класичної геополітики поєднується з пошуком нових підходів і намаганнями побудувати теоретичну основу геополітики, яка б відповідала на виклики сучасності, серед яких:

• поява поряд із державами нових, більш агресивних геополітичних гравців у особі регіональних та інтеграційних угрупо­вань, ТНК, терористичних організацій тощо;

• глобалізація світового господарства і як наслідок — поступове зміщення акценту з політики на економіку;

• збільшення розриву між бідними і багатими (державами та верствами населення), загострення екологічних проблем, поширення тероризму тощо;

• з одного боку, уніфікація культурно-ідеологічної сфери, її космополітизація, з іншого — вибух патріотизму, національ­но-визвольних рухів;

• пошук геополітичними акторами взаємовигідних шляхів розвитку геополітичної ситуації в постбіполярному світі та ін.

Отже, основні передумови появи геополітики як самостійної науки наприкінці XIX ст. та її відродження наприкінці XX ст. полягають у такому:

- "ущільнення" геопростору, яке стало наслідком розвитку комунікацій, відкриттів та вина­ходів кінця XIX ст. і всього XX ст.;

- небачене в історії зростання могутності військової техніки і поява зброї масового винищення;

- відсутність вільних територій для територіальної експансії дер­жав;

- розуміння взаємозалежності і вразливості людства та пере­осмислення ролі війни.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)