Теоретична частина

Типи акцентуації особистості, за К. Леонґардом.

Акцентуації характеру та акцентуації темпераменту

Теорія акцентованих особистостей розроблена німецьким психіатром і психологом К. Леонґардом. Він поділяє всі риси особистості на дві групи: основні та другорядні. Основні риси складають особливості темпераменту та характеру людини. Основних рис значно менше, проте вони являють собою ядро особистості, визначають її розвиток, адаптацію, психічне здоров’я.

Акцентуація - це різке підсилення деяких основних рис особистості, яке накладає відбиток на особистість в цілому. Вона виявляється у вибірковій вразливості людини стосовно одних психічних впливів, при добрій і навіть підвищеній стійкості до інших.

Акцентованими можуть бути одна або декілька основних рис особистості. Дослідження К. Леонґарда показали, що неврози, зазвичай, виникають в акцентованих особистостей.

К. Леонґард розглядає акцентуації як проміжні стани між нормою та психопатіями. Легкий ступінь акцентуації найчастіше пов`язаний із позитивними проявами, завдяки яким людина вирізняється з оточення, постає своєрідною та оригінальною особистістю, яскравою індивідуальністю.

Високий ступінь акцентуації К. Леонґард пов’язує з негативними проявами основних рис, які набувають паталогічного характеру, руйнуючи структуру особистості, її психічне здоров’я.

К. Леонґард виділяє десять типів акцентуації. До акцентуацій темпераменту він відносить гіпертимну, дистимну, циклотимну, афективно-екзальтовану, емотивну й тривожну. До акцентуацій характеру –демонстративну, педантичну, застрягаючу й збуджувальну.

Гіпертимний. Активний, енергійний, оптимістичний із високим життєвим тонусом. Через нестійку увагу та недостатню наполегливість інтереси поверхові. Не терпить обмеження свободи. Винахідливий, вміє пристосовуватися до труднощів, бурхливо переживає невдачі, проте вони його не вибивають із сідла. До правил і законів ставиться легковажно. Не переносить самотності. В групі прагне бути лідером. Товариський, нерозбірливий у виборі знайомств. Піднесений, радісний настрій лише іноді порушуються спалахами дратівливостями, що зумовлене протидією оточуючих.

Дистимний. Понижений фон настрою, схильність до депресивних станів. Песимізм, зосередженість на похмурих сторонах життя. Понижена активність, загальмованість рухів і мислення. Почуття провини, недооцінка себе, серйозна етична позиція.

Циклотимний. Періоди рівного настрою змінюються періодами підйому з високою розумовою активністю і спаду з мінорним настроєм, млявістю, розсіяністю, невпевненістю в собі. Непередбачувана зміна гіпертимної і дистимної фаз. Зміна настрою не є адекватною реакцією на ситуацію.

Від переважаючого настрою залежить багато чого в поведінці та психіці такої людини. Залежно від нього теперішнє й майбутнє змальовується або яскравими, або темними фарбами. Радісний настрій супроводжується всіма ознаками гіпертимії: жага діяльності, підвищена рухливість, бурхлива енергія, балакучість. У дистимній фазі людину ніби підмінили: реакції й мислення уповільнюються, виникає пригніченість. У такому стані циклотиміки потребують допомоги та підтримки.

Афективно-екзальтований. Тип “тривоги і щастя”. Відзначається дуже бурхливим переживанням почуттів: надзвичайно високим темпом та інтенсивністю емоційної реакції на впливи. Він дуже легко захоплюється радісними подіями та впадає у відчай від печальних подій. Любов до мистецтва, музики, релігійні переживання, стосунки з близькими, друзями - все це може захопити екзальтовану людину до глибини душі. Екзальтованість пов`язана з гуманними емоціями та почуттями, тому цей тип часто властивий артистичним натурам: художникам, поетам тощо.

Емотивний. Споріднений з афективно-екзальтованим, але емотивна людина не впадає у такі крайнощі, як екзальтована. Її емоції розвиваються з меншою швидкістю та інтенсивністю. Якщо афективно-екзальтований тип - це бурхлива, поривчаста, збудлива людина, то емотивна людина - ніжна, чутлива, м’якосердна, вразлива, задушевна. Характерною особливістю емотивних натур є сльозливість. Надзвичайна мінливість настрою від будь-яких дрібних неприємностей. Шукає емоційних контактів, майже безпомилково визначає ставлення до себе інших. На відміну від циклотиміка, реакції емотивної людини завжди обумовлені об’єктивними причинами. Така людина не може без причини стати веселою, щасливою, або навпаки, впасти в депресію.

Тривожний. Постійно відчуває внутрішню напруженість. Схильний до очікування неприємностей. Виявляє підвищену увагу до негативних сигналів. Стурбований можливими наслідками своїх дій. Лякливий, сором’язливий.

З віком тривожність зменшується і страх неповністю захоплює людину, але залишається деяка невпевненість, нездатність відстоювати свою позицію. Вона постійно очікує неприємності, хвилювання без особливої причини. Тривожність може вилитися в іпохондрію - нав`язливу ідею хвороби.

Демонстративний. Істеричні риси характеру. Прагне демонструвати оточенню себе, свої якості, емоційні стани. Театральність, прагнення до позування. Головна риса - егоцентризм, потреба постійної уваги до власної особи. Не терпить, коли в її присутності хтось хвалить інших, коли на інших звертають більше уваги, ніж на неї. У такої людини існують претензії на виключне становище. Щоб справити враження на оточення, вона часто виступає в групах в ролі лідера, героя, проте здебільшого зазнає поразки.

За К. Леонґардом, характерною особливістю демонстративної акцентуації є здатність до витіснення. Оцінка подій такою людиною завжди перекручується у бажаному для неї напрямку. Не відчуває відповідальності за свої вчинки.

Педантичний. Виражена схильність до дотримування певного порядку. Підвищена ригідність, труднощі у переключенні з одного завдання на інше, нерішучість, хитання у прийнятті рішення, надмірна добросовісність та акуратність. Високий контроль поведінки; часто сором’язливий. Така людина по декілька разів перевіряє вже виконану роботу, повертається знову до зробленого завдання. Характерне почуття тривоги і страх зробити що-небудь не так.

Застрягаючий. Схильність до затримування, “застрягання” афекту, надмірна стійкість переживань. Наполегливий, впертий, цілеспрямований. Невдачі щораз більше розпалюють прагнення досягти бажаного, мобілізують сили такої людини. Інтереси постійні та однобічні. Завищена думка про себе, себелюбство, честолюбність. Незадоволений визнанням своїх заслуг. Злопам’ятність, підозрілість, хвороблива образливість, ревнощі, мстивість. Образа особистих інтересів, зазвичай, ніколи не забувається такою людиною.

Збуджувальний. Агресивний, впертий, себелюбний та образливий. Постійне внутрішнє напруження, дратівливість, причому інтенсивність реакції не відповідає силі подразника. Підвищена імпульсивність, слабкий контроль над інстинктами, потягами, спонуками. Владний, виявляє підвищену вимогливість до оточуючих, часто не хоче рахуватися з думкою інших. Схильний до конфліктів.

Питання для самоконтролю

1. Що таке акцентуація особистості?

2. Чому високий рівень акцентуації особистості К. Леонґард пов’язує з негативними проявами? Наведіть приклади.

3. Визначте сильні та слабкі сторони для кожного типу акцентованих особистостей.

4. Як особливості кожного типу акцентуації виявляються в навчальному процесі?

5. У чому виявляється вибіркова вразливість кожного типу акцентованих особистостей? Наведіть конкретні приклади.

6. Які типи акцентованих особистостей, на Вашу думку, є найбільш конфліктними? Наведіть приклади.

Поиск по сайту: