Форми перебігу емоційних переживань: емоційний тон, емоція (у вузькому розумінні), афект, почуття, пристрасті, настрій, стрес

Емоційним тоном називають емоційний відтінок образів сприйняття.

Емоції (у вузькому розумінні) – психічні стани й процеси людини і тварини, в яких реалізуються їх ситуативні переживання. Емоції виникають під час взаємодії з об`єктами. Вони виражають вибіркове ставлення людини до об`єктів, які мають певну значущість для задоволення її потреб.

Класифікація емоцій здійснюється залежно від структури (прості, складні), забарвленості (позитивні, негативні), соціальної наповненості (моральні, інтелектуальні, естетичні) та сили прояву (стенічні, астенічні).

Прості емоції зумовлені безпосередньою дією подразників, пов’язаних із задоволенням первинних потреб. Вони виникають у людини й тварини при задоволенні чи незадоволенні органічних потреб у їжі, житлі, одязі, сні, виживанні тощо.

Складні емоції пов’язані з усвідомленням життєвого значення об’єктів. Такі емоційні переживання є опредметнені, тому що виражають свідоме ставлення людини до об’єкту. Наприклад, радість, що викликана певною подією, або гнів стосовно конкретної людини.

За інтенсивністю прояву емоції поділяються на стенічні та астенічні. Стенічні емоції та почуття тонізують діяльність, спонукають до активності, посилюють енергію людини. Астенічні – сковують дії, думки, вчинки, зумовлюють послаблення психічних функцій, їх пригніченість.

Афект -це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання, яке швидко опановує людиною, бурхливо протікає і характеризується порушенням свідомого контролю над діями та значними вегетативними змінами. Він виникає в критичних умовах, коли суб`єкт неспроможний знайти адекватний вихід із небезпечних, травмуючих, несподіваних ситуацій. Афект дезорганізує поведінку, рухи, міміку, мову, мислення, увагу тощо. Він, порушуючи свідомий контроль за поведінкою, нав`язує індивіду стереотипні дії, що являють собою спосіб “аварійного” виходу із ситуації (втеча, заціпеніння, агресія та ін.), який склався в процесі біологічної еволюції. Афективні переживання можуть бути як негативними (гнів, розпач), так і позитивними (несамовита радість).

Почуття - вищі емоційні переживання людини, що характеризуються стійкістю, глибиною та усвідомленістю. Не слід ототожнювати терміни „почуття” та „емоції”, тому що емоція постає лише конкретною формою процесу переживання почуттів. Наприклад, почуття патріотизму або любові до матері не можна назвати емоцією. Вони виявляються як потік різноманітних за силою, тривалістю та модальністю емоцій.

Почуття класифікуються за потребами: моральні, естетичні, інтелектуальні, праксичні. Моральні почуття пов`язані із задоволенням соціальних потреб (дружба, кохання, любов, обов`язок, повага). Інтелектуальні почуття виражають потребу людини у пізнанні й самопізнанні. Естетичні почуття - потребу людини творити і споглядати красу. Праксичні почуття виражають потребу в праці та активності.

Пристрасть -це сильне і стійке почуття, яке домінує над іншими спонуками людини, і виявляється у зосередженні всіх думок, сподівань та зусиль на досягненні однієї мети. Вона опановує людиною, і небезпека полягає в тому, що вона може стати залежною від об`єкту пристрастей. Це сильне почуття спонукає людину втілювати його напруження в дію. Пристрасть може бути як згубною, фатальною, так і величною, творчою, спрямованою на самоствердження особистості. У пристрасті провідна ідея постійно впродовж тривалого часу викликає сильну емоційну реакцію.

Настрій - стійке емоційне переживання середньої та слабкої інтенсивності, який виявляється як негативний або позитивний фон психічного життя індивіда. Джерела настрою криються у здоров`ї, фізичному самопочутті, реакціях людини на кліматичні умови, вроджених психофізіологічних властивостях людини. Настрій також постає неусвідомленою загальною оцінкою людини ступеня задоволеності соціальних потреб, своїх можливостей і сил.

Стрес - стан тривалого емоційного напруження, захисна реакція організму, що виникає в екстремальних ситуаціях: небезпеки, фізичного та розумового перевантаження, підвищеної відповідальності. Стрес характеризу-ють такі види напруження: а) емоційно-моторне (порушення координації рухів); б) емоційно-сенсорне (послаблення уваги, людина не реагує на зовнішні подразнення); в) емоційно-інтелектуальне (погіршення пам`яті, мислення). До певного рівня стресове напруження мобілізує людину, робить її діяльність більш успішною. Проте після певної межі стрес негативно позначається на поведінці особи, спричиняє раптову загальмованість, дезорганізованість чи призупинення діяльності.

Розрізняють фізіологічний та психологічний стрес. Фізіологічний виникає внаслідок фізичних перевантажень, втоми, несприятливих умов існування, зміни звичного способу життя. Психологічний спричиняють інформаційні перевантаження, ускладнення міжособистісних стосунків, конфлікти і загрозливі для існування ситуації.

Зняття стресової напруги переживається як внутрішня умиротвореність, легкість, розкутість. Стресова напруженість може викликати органічні зміни, що набувають характеру хворобливих розладів. Зберігати такий стан небезпечно. Потрібно трансформувати їх у процеси розрядки.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає відмінність між емоціями (у вузькому розумінні) та почуттями?

2. Які основні чинники емоційного переживання, за П. Сімоновим? Наведіть приклад із навчального процесу.

3. Проаналізуйте формулу П. Сімонова при різних значеннях чинників: Н>C, H<C, H=C, П=0?

4. Як співвідносяться афективна та когнітивна сфери особистості?

5. Як пов`язані емоції з потягами і потребами особистості?

6. Як виявляються різні форми емоційних переживань у навчальному процесі? Наведіть приклади.

7. Афект і стрес: як співвідносяться ці поняття?

Поиск по сайту: