Методичні рекомендації. До першого питання слід дати загальну характеристику чотирьом ринковим ситуаціям: чистої конкуренції

До першого питання слід дати загальну характеристику чотирьом ринковим ситуаціям: чистої конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції, олігополії.

Ці чотири моделі визначаються за кількістю фірм у галузі незалежно від того, випускається продукція стандартизована чи диференційна, наскільки легко чи важко новим фірмам вступити до галузі. Коротко про ці структури можна сказати таке:

§ Чиста монополія, під якою розуміють ринок, це коли одна фірма є єдиним продавцем продукту або послуги. Проникнення до галузі додаткових фірм заблоковано, так що фірма представляє собою всю галузь.

§ Монополістична конкуренція характеризується відносно більшим числом виробників, які виробляють диференційні продукти. Диференціація є основою для створення сприятливих умов для продажу і оновлення продукції.

§ Олігополія відзначається невеликим числом продавців; ця “небагаточисельність” означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними. Кожна фірма випробовує на собі вплив рішень, які приймаються її конкурентами, і повинна зважати на ці рішення у власній поведінці в галузі ціноутворення й визначення обсягу виробництва

Потрібно більш докладно розглянути особливості досконалої конкуренції. Сфера чистої конкуренції включає більше число незалежних фірм, які виробляють стандартизований продукт. Чиста конкуренція передбачає, що фірми і ресурси можуть переміщатись між галузями. Жодна фірма не може вплинути на ринкову ціну в конкурентній галузі, крива попиту фірми абсолютно еластична, і ціна, отже, дорівнює граничному прибутку.

Крім того, потрібно показати попит і прибуток окремої фірми. Зазначити, що є середнім, валовим прибутком і граничним прибутком.

Валовий прибуток на будь-якому рівні продажу може бути легко виділений шляхом перемножування ціни на відповідну кількість продукції, яку фірма може продати. А граничний прибуток є доповненням до валового прибутку, тобто додатковий прибуток, який є результатом продажу іще однієї одиниці продукції.

Оскільки фірма може продати додаткові одиниці продукції за постійну ціну, крива її граничного прибутку в умовах досконалої конкуренції збігається з її кривою досконалого еластичного попиту. Крива валового прибутку фірми має вигляд прямої висхідної лінії.

При підготовці другого питання необхідно розглянути, як у короткостроковому періоді відбувається максимізація прибутку або мінімізація збитків.

Важливо виділити два підходи до визначення рівня виробництва, при якому конкурентна фірма буде отримувати максимальний прибуток або мінімальні збитки.

Максимізація прибутку в короткостроковому періоді конкурентною фірмою може бути досліджена, якщо використати принцип співставлення сукупного прибутку з сукупними витратами, або принцип співставлення граничного прибутку з граничними витратами.

Фірма буде максимізувати прибутки, виробляючи такий обсяг продукції, при якому сукупний прибуток перевищує сукупні витрати найбільше. Потрібно зазначити, що за цієї умови його ціна перевищує мінімум середніх змінних витрат, тому конкурентна фірма буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг продукції, при якому ціна або граничний прибуток дорівнює граничним витратам. Якщо ціна вища від середніх сукупних витрат, обсяг продукції буде забезпечувати максимум економічних прибутків для фірми. Якщо ціна перевищує середні змінні витрати, але менша від середніх сукупних витрат, фірма буде мінімізувати свої збитки, виробляючи обсяг продукції.

Застосування правила MR = MC при різних можливих ринкових цінах призводить до того, що відрізок кривої граничних витрат фірми в короткостроковому періоді, який лежить над середніми змінними витратами, є її крива пропозиції у цьому часовому інтервалі.

При підготовці третього питання необхідно звернути увагу на те, що в довготривалому періоді конкурентна ціна матиме тенденцію до збігу з мінімумом середніх витрат виробництва.

Розглядаючи питання довготривалої рівноваги фірми в умовах конкуренції, потрібно зупинитись на трьох умовах, які в узагальненому вигляді можна виділити рівнянням:

P = MC = ATC = LAC

Фірма повинна мати спонукальний мотив до збільшення або зниження обсягів випуску при наявності визначених розмірів виробничого підприємства. Це означає, що короткострокові граничні витрати мають дорівнювати короткостроковим граничним прибуткам. Інакше кажучи, умови короткострокової рівноваги є також і умовами довгострокової рівноваги.

Не повинно існувати мотивів, що спонукали б нові фірми вступити до галузі або вийти з неї.

Для пояснення цих умов потрібно показати як приклад фірму, в якій виконуються всі три зазначені умови. По-перше, короткострокові граничні витрати дорівнюють ціні при відповідному обсязі випуску, який забезпечує фірмі максимальний прибуток. По-друге, фірма має підприємство, розміри якого як раз такі, що короткострокові середні певні витрати дорівнюють найменшим можливим довгостроковим середнім витратам при відповідному рівні випуску. По-третє, як довгострокові середні витрати, так і короткострокові повні витрати дорівнюють ціні при рівноважному рівні випуску продукції. Ця обставина гарантує відсутність мотивів, які б спонукали фірми як знову з’являтися на ринку, так і виходити з нього.

Звичайно середні і повні витрати складаються з явних грошових та імпліцитних витрат, які містять у собі альтернативну вартість капіталу або нормальний прибуток. Якщо не виконується хоча б одна із цих умов, то у фірми з’являються причини змінювати свої плани.

У цьому періоді економічні прибутки примусять фірми вступати до конкурентної галузі до тих пір, доки ці прибутки не будуть зведені до нуля конкуренцією.

Крива пропозиції у довгостроковому періоді абсолютно еластична для галузі з постійними витратами.

Поиск по сайту: