Методичні рекомендації. При підготовці першого питання необхідно зазначити, що монополія - це ринкова структура, в якій одна фірма є постачальником на ринок універсального продукту

При підготовці першого питання необхідно зазначити, що монополія - це ринкова структура, в якій одна фірма є постачальником на ринок універсального продукту. Існують такі види монополій:

· Закрита монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. У багатьох державах захищені від конкуренції такі державні монополії, як поштово-телеграфна служба, компанії, що постачають населенню газ, паливо. До таких монополій слід віднести компанії, які відмежувались від конкуренції патентами або авторськими правами на видання друкарської продукції.

· Відкрита монополія. У цьому випадку фірма на деякий час залишається єдиним постачальником якого-небудь продукту, не володіючи захистом від конкуренції. Звичайно такими монополіями є фірми, які виходять на ринок з якісно новою продукцією. З часом інші фірми можуть пропонувати аналогічну або кращу продукцію, і тим самим лишають попередню фірму можливості бути єдиним постачальником товару на ринок.

· Звичайна монополія - галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує увесь ринок цілком. Вона виживає в тих галузях, де одна фірма або корпорація обслуговує увесь ринок, наприклад, коли вона володіє єдиними джерелами корисних копалин або сировини. Середні витрати такої монополії мінімальні в силу масштабу виробництва. Тому поділ ринку з іншими фірмами призвів би до неефективності виробництва.

Проте ця класифікація монополії дуже умовна. Необхідно виділити основні ознаки монополії. До них належать єдиний продавець, що диктує ціну, заблоковані вступи.

Перешкодою до вступу є: ефект масштабу, наявність природних монополій, власність на патенти та наукові дослідження, власність або контроль над сировиною, нечесна конкуренція. Все це допоможе пояснити наявність монополії. Бар’єри для вступу до галузі, які є значними у короткостроковому періоді, можуть виявитись подоланими у довгостроковому періоді.

При розгляді бар’єрів для вступу до галузі слід звернути увагу на декілька моментів, а також розкрити зміст бар’єрів для вступу до монополізованої галузі. Отже візьмемо економію, обумовлену зростанням масштабу виробництва.

Сучасна технологія у деяких галузях така, що ефективного маловитратного виробництва можна досягнути великими зусиллями як в абсолютному виразі, так і відносно ринку. Там, де ефект зростання масштабу виробництва істотний, крива середніх витрат фірми буде знижуватись протягом більшого відрізку в бік горизонтальної осі обсягу виробництва. При такому ринковому попиті досягнення витрат на одиницю продукції і, отже, низьких цін одиниці продукції для споживачів залежить від існування мінімальної кількості фірм. Наприклад, якщо три фірми в нинішній час у повній мірі користуються ефектом масштабу і кожна контролює приблизно третину ринку, важко вступити до галузі.

З іншого боку, нові фірми, які вступають до ринку як дрібні виробники, будуть мати невеликий шанс або не матимуть ніякого шансу для виживання і розширення.

Далі слід розглянути природні монополії. Такі галузі, як електричні та газові компанії, автобусні фірми, підприємства водопостачання і зв’язку можуть бути кваліфіковані як природні монополії.

Цим галузям, звичайно, надаються державою виняткові привілеї. Але в обмін на це звичайне право постачати електроенергію, воду, послуги автобусів у даній географічній області уряд зберігає за собою право регулювати дії таких монополій, щоб не допускати зловживання монопольною владою, яку він дозволив.

Треба зазначити, що держава створює також легальні бар’єри для вступу, видаючи патенти і ліцензії. Крім того, треба виділити такий бар’єр, як власність на важливі види сировини.

Фірма, володіючи сировиною або контролюючи її у процесі виробництва, може перешкоджати утворенню конкуруючих фірм. Суперників фірма може усунути, вступ нових конкурентів буде заблокований за допомогою агресивних, жорстких дій.

Звичним прийомом є збільшення випуску продукції, тиск на постачальників ресурсів і банки, переманювання провідного персоналу, різке зниження цін, задумане для того, щоб довести до банкрутства конкурентів.

У другому питанні потрібно з’ясувати таке: при одних і тих же витратах чистий монополіст визнає більш вигідним обмежити обсяг виробництва і визначити більш високу ціну, ніж це зробив би конкурентний продавець. Це обмеження обсягу виробництва викликає нераціональне використання ресурсів, про що свідчить той факт, що ціна значно перевищує граничні витрати на монополізованих ринках. Проте часто монополіст з метою збільшення обсягу продажу йде шляхом зниження цін. Крива граничного прибутку фірми в умовах монополії лежить нижче від її зниженої кривої попиту. Сукупний прибуток збільшується зниженим темпом, досягає максимуму і потім знижується.

Слід звернути увагу на те, що, оскільки граничний прибуток є змінним у сукупному прибутку, між ними існує особливий зв’язок. При русі вниз по еластичному відрізку кривої попиту сукупний прибуток зростає і, отже, граничний прибуток є позитивним.

Коли сукупний прибуток досягає свого максимуму, граничний прибуток дорівнює нулю. І при русі вниз по нееластичному відрізку кривої попиту сукупний прибуток знижується так, що граничний прибуток стає негативним. Монополіст ніколи не захоче знизити ціну на нееластичному відрізку своєї кривої попиту тому, що таким чином він одночасно буде скорочувати сукупний прибуток і збільшувати витрати виробництва.

При підготовці відповіді на трете питання необхідно порівняти конкурентний та монопольний ринки, тобто треба зробити висновки до тем 9 та 10.

Слід звернути увагу на діагностування монопольної влади за допомогою індексів.

I _L = ,

де I _L – індекс Лернера;

P _m – ціна монополіста;

МС – граничні витрати;

Е – еластичність на продукцію фірми-монополіста.

І _НН = S ₁² + S ₂² + … + S _n²,

де І _НН – індекс Херфіндаля-Хіршмана;

S – питома вага фірми в галузі.

Також слід зазначити, що на практиці індекси використовуються для проведення антимонопольної політики.

Поиск по сайту: