Методичні рекомендації. При розгляданні першого питання слід визначити, що нецінова конкуренція – це засоби конкурентної боротьби

При розгляданні першого питання слід визначити, що нецінова конкуренція – це засоби конкурентної боротьби, які застосовуються у сфері реклами, стимулювання збуту і диференціації продукту, яка може бути виражена в якості продукції, обслуговуванні покупця, територіальному розміщенні торгівельних пунктів тощо

Ринкові частки в олігополії звичайно визначаються на основі нецінової конкуренції. Олігополісти володіють достатніми ресурсами, щоб фінансувати нецінову конкуренцію.

По другому питанню слід розглянути різні точки зору щодо економічних наслідків олігополії та визначити чи є олігополія ефективною ринковою структурою.

Традиційна точка зору стверджує, що, оскільки олігополія близька до монополії, треба очікувати, що вона діє приблизно аналогічним чином.

Традиційна точка зору заперечується точкою зору Шумпетера - Гелбрейта, у відповідності з якою великі олігополістичні фірми мають ринкову владу, необхідну для досягнення швидких темпів науково-технічного прогресу. Стверджується, що сучасна науково-дослідницька діяльність по розробці нових продуктів і виробничих технологій дорого коштує, і під силу лише великим олігополістичним фірмам. Іншими словами, невеликі конкурентні фірми не мають ні коштів, ні стимулів для того, щоб бути технічно прогресивними, а великі олігополісти все це мають.

Якщо точка зору Шумпетера - Гелбрейта вірна, вона припускає, що з плином часу олігополістичні галузі будуть сприяти швидкому поліпшенню продукту, більш низьким надлишкам виробництва на одиницю продукції, більш низьким цінам і, можливо, більшому обсягу виробництва і більшій зайнятості, чим були б у той галузі, коли вона була б організована на конкурентних засадах.

Але на ці питання є й інша точка зору, яка стверджує, що більш велика корпорація хоче максимізувати прибутки, використовуючи весь свій капітал. Навіщо поспішати розробляти і впроваджувати новий продукт, коли успіх цього продукту призведе до морального зносу всього обладнання, призначеного для виробництва існуючого продукту.

При підготовці третього питання треба визначити, що виробник за умов монополістичної конкуренції через зміни у своєму продукті може домагатися, принаймні тимчасової переваги над суперниками. Він може досягти цього ж результату і за допомогою реклами та інших способів стимулювання збитку. Реклама є тим механізмом, завдяки якому може збільшити свою частку ринку і ще більше при в’язати споживача до власного диференційованого продукту.

Слід розглянути дві точки зору на рекламу. Окреслюючи ці два погляди, пам’ятаємо, що реклама не обмежується монополістичною конкуренцією. Диференціація продукту та інтенсивна реклами притаманна, також багатьом олігополістичним галузям. Традиційний погляд розглядає рекламу як зайві й економічно невиправдані видатки, які посилюють економічну концентрацію та монопольну владу.

Новий погляд на рекламу вважає її ефективним засобом інформування споживачів та посилення конкуренції.

Відновіть на це питання можна знайти у підручнику авторів К.Р. Макконелл, С.Л. Брю “Мікроекономіка” на с. 293-295.

Поиск по сайту: