Методичні рекомендації. При підготовці першого питання необхідно показати, що олігополістична галузь характеризується наявністю кількох фірм

При підготовці першого питання необхідно показати, що олігополістична галузь характеризується наявністю кількох фірм, кожна з яких володіє значною частиною ринку. Кількість фірм не визначена, тому що ринкова модель олігополії охоплює більшу частину, розташовану в діапазоні між чистою монополією і монополістичною конкуренцією.

Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими. Фірми, які знаходяться в таких умовах, будуть взаємозалежними, поведінка будь-якої з них має безпосередню дію на інші, і сама вона відчуває вплив з боку конкурентів.

Причинами, які лежать в основі розвитку олігополії, є ефект масштабу та інші бар’єри для вступу і переваги злиття. Слід більш детально зупинитися на основних причинах цієї структури. Реалізація ефекту масштабу деякими фірмами передбачає, що число конкуруючих виробників одночасно скорочується внаслідок банкрутства чи злиття. З урахуванням технічного удосконалення стає важливим для більш заповзятливих фірм різко виражений ефект масштабу, який дозволяє досягати на відповідному етапі низьких витрат, активніше вести боротьбу з конкурентами.

Тут можна запитати, чому не всі фірми мають можливість вступу до монополізованої галузі? А тому, щоб добитися низьких витрат на одиницю продукції, така фірма повинна бути значним виробником. Для цього треба багато грошей. Ефект масштабу має бути важким бар’єром для вступу до галузі.

Іншими бар’єрами є такі бар’єри, як володіння патентами і контролем над стратегічною сировиною, великі витрати на рекламу. Спонуканням до злиття може бути прагнення конкуруючих фірм збільшити свою ринкову частку і дати можливість новій і більшій виробничій одиниці досягти великого ефекту масштабу.

Інша можлива причина, яка лежить в основі спонукання до злиття, є ринкова влада, досягнення якої може допомогти злиттю. Більш того, збільшення розміру фірми, до якого приводить злиття, може надати їй перевагу “великого покупця” і дозволити фірмі вимагати нижчих, ніж раніше, цін від постачальників ресурсів.

При підготовці другого питання слід зазначити, що існують чотири основних моделі олігополістичного ціноутворення:

§ модель ламаної кривої попиту;

§ заснована на таємному зговорі олігополія;

§ лідерство в цінах;

§ ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

Розглянемо перший варіант. Розміщення і форма кривої попиту олігополіста залежить від того, як конкуренти фірми будуть реагувати на розпочаті фірмою А зміни ціни. Існує кілька ймовірних припущень відносно відповідних дій конкурентів фірми А. Коли фірма А зменшує ціну, її продаж не дуже зростає тому, що конкуренти (наприклад фірми Б і В) наслідують її приклад і, таким чином, перешкоджають їй одержати хоч якусь перевагу в ціні перед ними. Але коли фірма підніме поточну ціну, її продаж знизиться тільки помірно. Чому? Тому що фірми-конкуренти вирівнюють свої ціни відповідно із збільшенням цін на продукт фірмою А так, що ця фірма не буде витіснена з ринку в результаті підвищення його цін.

Інша можлива реакція виявляється в тому, що фірми Б і В будуть просто ігнорувати будь-які зміни ціни, початі фірмою А. Крива попиту в цьому випадку є значно еластичнішою, ніж при припущенні, що фірми Б і В будуть вирівнювати свої ціни відповідно до змін ціни фірмою А.

Наприклад, коли фірма А знижує свою ціну, а її конкуренти - ні, фірма А отримає прибуток від продажу за рахунок двох своїх конкурентів тому, що вона буде продавати дешевше від них. Навпаки, якщо фірма А підніме свою ціну, а її конкуренти ні, то фірма А буде витіснена з ринку і загубить багато споживачів на користь Б і В, які тепер продають дешевше від неї. Проте внаслідок диференціації продукту продаж фірми А не падає до нуля, коли вона підвищує ціну; деякі із її покупців будуть платити більш високу ціну, тому що вони віддають перевагу продукту саме цієї фірми.

Для учасників таємного зговору олігополістів характерна тенденція до максимізації загальних прибутків, тобто до поведінки їх у деякій мірі як чистих монополістів. Таємний зговір має місце, коли фірми досягають безпосередньої чи мовчазної згоди про те, щоб зафіксувати ціни, розподілити ринки чи іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Різниця в попиті і витратах, наявність великої кількості фірм, шахрайство за допомогою цінових знижок, економічні спади й антитрестові закони є основою для перешкоди таємного зговору олігополії.

Лідерство в цінах являє собою менш формальні засоби таємної згоди, при якій найбільша або найефективніша фірма в галузі починає зміни цін, а інші фірми слідують за нею. Вивчення лідерства в цінах у ряді галузей говорить про те, що ціновий лідер дотримується визначеної тактики, оскільки зміни цін завжди пов’язані з певним ризиком у тому розумінні, що конкуренти можуть не наслідувати лідера, корегування цін робиться рідко. Ціновий лідер не буде реагувати зміною своїх цін на невеликі повсякденні зміни в умовах витрат і попиту.

Ціна зміниться тільки тоді, коли умови витрат і попиту значно зміняться в усій галузі. Про перегляд цін, що насувається, лідер часто сам дає інформацію. Крім того, зміни ціни заважають проникненню до галузі інших фірм. Щоб перешкодити новим конкурентам і тим самим зберегти існуючу олігополістичну структуру, фірми галузі можуть установити ціну, нижчу від максимізуючого прибуток рівня.

При ціноутворенні за принципом “витрати плюс” або набавки олігополісти для того, щоб визначити ціну, оцінюють свої витрати на величину продукції при деякому неплановому рівні виробництва і додають “набавку” в розмірі визначеного процента.

При розгляді третього питання слід визначити ознаки ринку монополістичної конкуренції:

§ на ринку господарюють багато фірм;

§ характерна диференціація продукту;

§ відсутні бар’єри для вступу в галузь;

§ велике значення надається неціновій конкуренції.

У короткотерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції буде максимізувати прибуток і мінімізувати збитки, обсяг виробництва відповідатиме правилу MR = MC, де MR - граничний дохід, MC -граничні витрати.

У короткотерміновому періоді фірма може або отримати економічний прибуток, або зіткнутися зі збитком.

У довготерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції має тенденцію до отримання нормального прибутку, тобто фірми беззбиткові.

При розгляді четвертого питання слід звернути увагу на те, що виробники за умов монополістичної конкуренції роблять крок до поліпшення становища рівноваги в довгостроковому періоді. Це досягається за рахунок диференціації продукту. Кожна фірма має продукт, який відрізняється чимось від продукту її конкурентів.

Диференціація продукту означає, що в будь-який момент споживачу буде запропоновано широкий ряд типів, марок та ступенів якості будь-якого продукту.

Удосконалення продукту може бути зростаючим у двох різних значеннях. По-перше, поліпшення продукту однієї фірми примушує іншу поліпшувати свій продукт. По-друге, прибуток, отриманий від вдалого поліпшення продукту, може бути використаний для фінансування подальших його поліпшень.

Наступним фактором є реклама, яка пристосовує споживчий попит до продукту. Слід зазначити, що щодо реклами існують доводи “за” та “проти”. Це та інформація, яка допомагає споживачу у виборі, стимулює і змінює якість продукту, розширює виробництво, забезпечує повнішу зайнятість. Противники реклами стверджують, що вона вводить в оману населення. Це невиробничі витрати, зовнішні витрати.

При підготовці четвертого питання слід урахувати та проаналізувати всі теми з ІІІ розділу. Потрібно порівняти різні ринкові структури

Поиск по сайту: