Розділ 4

Рис. 4.4. Мотопомпи

а — переносна мотопомпа МП-800 1 — бензобак, 2 — маховик для відкривання

викидного патрубка насоса, 3 — карбюратор, 4 — педаль для запуску двигуна; 5 —

основа, 6 — насос, 7 — всмоктувальний патрубок, 8 — викидний патрубок, 9 — ручка

ввімкнення насоса, б — причіпна мотопомпа МП-1200 1 — насос ПН-1200; 2 —

всмоктувальний патрубок, 3 — всмоктувальні рукави, 4 — викидні патрубки, 5 —

щиток приладів та керування, 6 — двигун, 7 — викидні рукави

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава — 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб, прокладених по стелі (рис. 4.5). Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141 та 182 °С. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м², а інтенсивність подачі води — 0,1 л/с м². Важлива частина установки — контрольно-сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.

Рис. 4.5. Схема спринклерної водяної установки 1 — автоматичний водоживильник (пневматичний бак); 2 — водонапірний бак; З — другорядна магістраль; 4 — розподільний ряд; 5 — головна живильна магістраль; 6 — сигнальна турбіна; 7 — резервуар; 8 — основний водоживильник (насос).

Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені не водою, а стисненим повітрям. Вода в них лише досягає клапана, а у випадку зривання головки спочатку виходить повітря, а потім вода. Змішані системи влітку заповнюються водою, а взимку — повітрям.

Розділ 4

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті (рис. 4.6). Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.

Рис. 4.6. Дренчерна установка групової дії

1 — натяжна пружина; 2 — легкоплавкі замки; 3 — трос з легкоплавким замком;

4 — збуджувальний кран; 5 — збуджувальний трубопровід; 6 — дренчерна мережа;

7 — дренчерні головки; 8 — кран ручного ввімкнення; 9 — пускова мережа;

10— електролінії; 11 — автомат пуску та ввімкнення електродвигунів; 12 — камера

групової дії; 13 — надклапанна камера, 14 — з'єднувальна труба^ 15 — діафрагма

з малим отвором; 16 — гайка з діафрагмою; 17 — труба від водоживильника;

18 — диференціальний двотаршчастий клапан; 19, 20 — дренчерні головки

розеткового та лопаткового типів.

Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис. 4.7). Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м,

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

час дії — ЗО—60 с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук,- зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Рис. 4.7.Вуглекислотні вогнегасники а — ручні: 1 — ОУ-2; 2 — ОУ-5; 3 — ОУ-8; б — пересувні: 1 — УП-1М; 2 — УП-2М

Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники (рис. 4.8) використовуються для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні". В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.

Розділ 4

Рис. 4.8. Ручні пінні вогнегасники

а — вогнегасник хімічний пінний ОХП-10; 1 — корпус; 2 — стакан; 3 — ручка,

4 — шток пробки; б — вогнегасник повітряно-пінний ОВП-10; 1 — корпус;

2 — сифонна трубка; 3 — балон, 4 — ручка; 5 — розпилювач;

6 — дифузор з сіткою.

4.5.4. ПОЖЕЖНА СИГНАЛІЗАЦІЯ

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень — на відстані 50 м один від одного.

В плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом; при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого сповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі.

В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію.

Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

фотоелемент. Дія диму використовується і у швидкореагуючому іонізаційному сповіснику „КИ-1". Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації (рис. 4.9, 4.10).

Рис. 4.9. Схеми сповісників, котрі реагують на тепло

а — сповісник ПТИМ-1: 1 — опір СП-0,4; 2 — термоопір КТМ-1; 3 — опір МЛТ-0,5;

4 — тиратрон; б — сповісник ПТИМ-2. 1 — термоопір КМП-10,

2 — кришка; 3 — основа; в — сповісник ТРВ-1- 1 — інваровий стрижень;

2 — латунна пробка; 3 — упорний гвинт; 4 — рухома контактна пластини;

5 — пружина; 6 -— релейна приставка РКИ-2М; 7 — контрольний опір ЗкОм.

Рис. 4.10. Димовий ДИ-1(а), світловий СИ-1(б) та комбінований КИ-1 (в)

сповісники 1— лічильник фотонів СФУ-2, 2— кришка; 3— основа

Розді я 4

Поиск по сайту: