|
||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Норми права в системі соціонормативного регулювання
Традиційно під нормами розуміють певні правила. Усі види норм можна поділити на соціальні і технічні. Якщо технічні норми вказують на ставлення людини до предметів та явищ матеріального світу (засоби виробництва, технічні прилади та інші), то соціальні норми регламентують відносини між людьми та їх об’єднаннями. Таким чином, соціальні норми зумовлені об’єктивними закономірностями правил поведінки людей у суспільстві, які мають загальний характер, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Соціальні норми за регулятивним властивостями класифікують на: а) норми моралі; б) норми звичаї; в) норми права; г) корпоративні норми. Усі соціальні норми виконують необхідну функцію регламентації, але правові норми, враховуючи їх широкі регулятивні можливості, здійснюють цю роботу з особливою точністю, оперативно і гарантовано. Обумовлено це на сам перед тим, що норма права має наступні риси: 1) загальнообов’язковість; 2) формальна визначеність; 3) нормативність; 4) встановлюється або санкціонується компетентними державними органами відповідно до певної процедури; 5) охороняється усіма заходами державного впливу, включаючи примус; 6) функціональність; 7) логічна цілісність. Отже, норму права можна визначити як загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, яке в установленому порядку приймається, змінюється та відміняється державою або уповноваженими нею суб’єктами і забезпечується можливістю застосування державного примусу [93, с. 140]. Також, слід наголосити на різних рівнях теоретичної абстракції поняття «норми права», а саме, що спочатку фіксується існування норм-приписів і логічних норм, а потім в одному понятті відображаються їх загальні риси. Співвідношення норм права з іншими соціальним нормами краще проілюструвати порівнюючи їх ознаки.
Аналізуючи місце норм права в системі соціонормативного регулювання слід звернути увагу на так званні спеціалізовані норми. В.М. Хропанюк, у цілому ґрунтуючись на вихідних міркуваннях С.С. Алексєєва з означеної проблеми, вважає, що спеціалізовані юридичні норми, на відміну від регулятивних та охоронних норм, носять допоміжний характер, оскільки не містять у собі конкретних правил поведінки. Під час регламентування суспільних відносин ці норми як би підключаються до регулятивних та охоронних, утворюючи з ними єдиний регулятор [193, с. 231]. Серед спеціалізованих норм розрізняють: норми-засади; норми-принципи; норми-цілі; норми-оголошення; норми-визначення; норми-строки. Окремо слід зупинитись на колізійних нормах. Вони виступають арбітрами у спорах між нормами різних правових систем або правових актів і здебільшого входять до складу міжнародного приватного права. Колізійні норми – спеціалізовані правові норми, що вирішують юридичні колізії або встановлюють принципи й умови їх вирішення [151, с. 418].
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |