Форми міжнародних відносин

Міжнародні відносини реалізуються через низку форм, кожна з яких є способом їх реалізації, що визначається кількісним складом учасників тих чи інших інтеракцій. Кількісне означення учасників щодо форм міжнародних відносин має значно глибший зміст, ніж на перший погляд видається, оскільки залежно від цього змінюються характер і особливості відносин. Що більше учасників міжнародних відносин бере участь у конкретних інтеракціях, тим вони складніші, позаяк вимагають складніших механізмів реалізації.

Виокремлюють три форми міжнародних відносин: двосторонні, багатосторонні, колективні:

Двосторонні (білатеральні) відносини є найдавнішою, базовою формою міжнародних відносин, яка поширена і в сучасному світі. Щоб сприйняти відносини як такі, потрібно щонайменше дві сторони (рис. 4.8).

Сторони можуть реалізувати у стосунках між собою один вид відносин або ж (як це переважно буває) одразу декілька. Така форма переважає для будь-яких типів учасників міжнародних відносин. У двосторонніх інтеракціях учасники міжнародних відносин можуть домінувати, тобто односторонньо впливати (контролювати) один на одного, підтримувати партнерські відносини між собою (взаємодіяти) та конфліктувати. У кожному випадку сторони, залежно від змісту відносин між ними, послуговуються відповідним дипломатичним та правовим інструментарієм (табл. 4.5).

Багатосторонні (полілатеральні) відносини є формою, яка пов'язана з участю у стосунках декількох, інколи багатьох сторін, які можуть бути пов'язані між собою як безпосередньо, так і через одного з учасників, роль якого в їх множині важливіша, ніж інших. Учасники міжнародних відносин вступають між собою у такі стосунки тоді, коли розв'язання певної проблеми, що становить спільний інтерес, неможливе або утруднене без участі декількох сторін (рис. 4.9). Ця форма міжнародних відносин є значно складніша порівняно з попередньою, оскільки передбачає використання багатосторонніх механізмів координації дій держав.

Полілатеральні відносини реалізуються переважно на довготривалій або середньотривалій основі, яка виявляється у створенні ними коаліцій, союзів, блоків тощо. У будь-якому разі тривалість існування таких об'єднань визначає проблема чи інтерес, для розв'язання чи реалізації яких вони створені. Постійні проблеми чи інтереси, що стали причиною їх створення, продовжують їх існування та призводять до об'єктивної потреби переходу відносин до більш інтегрованої форми.

Колективні відносини мають найвищий, порівняно з усіма іншими формами, ступінь інтегрованості, оскільки для їх реалізації (що є визначальною формальною ознакою) формується міжсуб'єктний центр (рис. 4.10), який виконує функції координатора та організатора відносин усередині множини учасників міжнародних відносин.

Така форма міжнародних відносин визначає інколи навіть дуже жорсткі норми діяльності учасників; кожен із них втрачає частину власних функцій та повноважень на користь створеного координаційного центру. Колективні відносини мають переважно довготривалий характер і велику щільність взаємозв'язків між їх учасниками.

Залежно від форми міжнародних відносин видозмінюються способи правової регламентації діяльності учасників. Якщо двосторонні відносини здійснюються на підставі двосторонніх угод, договорів або навіть modus Vivendi1, то підставою багатосторонніх відносин є угоди, договори та конвенції. Колективні відносини, на відміну від попередніх, регламентують угоди, договори, статути тощо.

Двосторонні та багатосторонні відносини можуть мати конфронтаційний або партнерський характер. У кожному з цих випадків форма міжнародних відносин не змінюється, але її зміст набуває іншого значення.

Із формами міжнародних відносин безпосередньо пов'язані форми дипломатичної діяльності. Використання спеціальних місій ad hoc, постійних представництв (посольств), міжнародних конференцій чи міжнародних організацій визначається конкретною формою міжнародних відносин, у кожній з яких переважають найефективніші форми дипломатії.

Короткотривалі угоди або "недоговірний" спосіб відносин.

Кожна з форм міжнародних відносин відзначається також специфічним правовим регулюванням, оскільки для успішної реалізації взаємодій застосовуються найбільш доречні, у конкретному випадку, міжнародно-правові документи: угоди, договори, конвенції та статути міжнародних організацій (див. табл. 4.5).

Резюме

У сучасній теорії міжнародних відносин тривають гострі дискусії щодо їх дефініювання, й досі відсутнє визначення, що задовольняло б більшість науковців. Деякі з них вважають це явище ірреальним через неможливість чітко відокремити його від інших суспільних процесів та явищ чи відсутність їх чітко окресленого місця у географічному просторі.

Міжнародні відносини розуміють як:

—сукупність взаємовідносин між представниками різних держав світу;

—силове з'ясування національних інтересів у міжнародному середовищі;

—стосунки, що виникають між особами, які приймають зовнішньо-політичні рішення.

Однією з найважливіших теоретичних проблем є вивчення ролі та міри впливу учасників міжнародних відносин. Тут сучасна теорія отримала два опонуючі напрями: державоцентризм (етатизм) і транснаціоналізм. Зміст суперечки між ними полягає у домінуванні держави в сучасних міжнародних відносинах. Тоді як прихильники першого напряму визнають його a priori, представники другого -*- заперечують, виходячи з ідеї "біфуркації" та паралельного співіснування міждержавних і недержавних суб'єктів міжнародних відносин.

У міжнародних відносинах відбуваються інтеракції між державами, міжнародними організаціями, суспільними групами та навіть фізичними особами. Однак у системі цих відносин переважають національні держави, позаяк лише вони володіють

усіма належними механізмами контролю за діяльністю недержавних учасників міжнародних відносин.

Сучасні міжнародні відносини є інтегральним поєднанням порівняно автономних видів, насамперед, політичних (дипломатичних та військових), економічних, культурних та інформаційних відносин.

Міжнародні відносини реалізуються у формі білатеральних, полілатеральних та колективних стосунків, відрізняючись способами правової регламентації та специфікою використання тих чи інших форм дипломатії.

Поиск по сайту: