 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Оплата вчинюваних нотаріальних дій
1. Поняття нотаріальної дії. Загальні правила
нотаріального провадження
Нотаріальна дія – посвідчення безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій, спрямованих на позасудову охорону прав і інтересів осіб, що належать до повноважень нотаріальних органів. Окрім того, нотаріальна дія є окремою дією нотаріуса чи іншої уповноваженої особи, вчинення якої не є підприємницькою діяльністю та здійснюється в інтересах особи, яка звернулася за її вчиненням.
Нотаріуси та інші посадові особи вчиняють нотаріальні дії в порядку та з дотриманням норм, встановлених Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 [33], а також норм міжнародного права та міждержавних угод. Правила вчинення та реєстрації нотаріальних дій, юридична сила актів є однаковими для державних та приватних нотаріусів. Звичайно, окремі нотаріальні дії відрізняються сукупністю вимог до їх вчинення, але існують певні загальні правила нотаріального провадження, до яких можна віднести:
1) місце і строки вчинення нотаріальних дій;
2) встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії;
3) перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, що беруть участь в правочинах, а також перевірка повноважень представників;
4) підписання нотаріально посвідчуваних документів;
5) вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій;
6) відмова у вчиненні нотаріальних дій;
7) оплата нотаріальних дій.
2. Місце і строки вчинення
нотаріальних дій
Місце вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом або посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, зазначених у Законі та інших актах законодавства.
Так, згідно зі ст. 9 Закону України «Про нотаріат» нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім’я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину (ч. 4 ст. 55 Закону). Нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (ст. 60 Закону). Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави – відповідні фінансові органи (ст. 65 Закону).Свідоцтво про право на спадщину на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 66 Закону).Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцем знаходження цього майна (ст. 70 Закону). Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 71 Закону).Свідоцтво про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видається нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) (ст. 72 Закону).Нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження (ст. 73 Закону).Прийняття нотаріусом в депозит грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов’язання (ст. 85 Закону).Прийняття чеків для пред’явлення до платежу та посвідчення несплати чеків провадиться нотаріусом за місцезнаходженням платника (ст. 93 Закону).У ряді випадків місце вчинення нотаріальної дії визначається міжнародними договорами України (ст. 103 Закону).Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються:– в приміщенні державної нотаріальної контори;– в державному нотаріальному архіві;– в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса;– в приміщенні органів місцевого самоврядування.В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням, але в межах діяльності нотаріуса – нотаріального округу. Нотаріальний округ – територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством.Якщо нотаріальна дія вчиняється за межами приміщення державної нотаріальної контори чи архіву або поза приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза зазначеним приміщенням. Потреба у вчиненні нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори чи архіву, приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса виникає в більшості випадків з поважних причин, до яких можна віднести хвороби, інвалідність, похилий вік особи, яка звертається до нотаріуса тощо.З виїздом нотаріуса для вчинення нотаріальної дії поза місцем його роботи зацікавлені особи відшкодовують йому фактичні транспортні витрати. Строки вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Дана норма є однією з найважливіших гарантій, спрямованих на своєчасне вчинення нотаріальних дій і на охорону прав громадян і юридичних осіб, що звертаються до нотаріуса.Однак, за певних обставин, можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.Відкладення нотаріальної дії можливе з ініціативи як нотаріуса, так і зацікавлених осіб. Підставами для відкладення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса є: 1. Необхідність витребувати додаткові відомості або документи від фізичних та юридичних осіб. Витребуючи додаткові відомості або документи для вчинення нотаріальної дії, нотаріуси в такий спосіб сприяють особам, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, у здійсненні їх прав та законних інтересів. Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.2. Направлення документів на експертизу, якщо в нотаріуса виникає сумнів щодо достовірності документів. 3. Необхідність упевнитися у відсутності в заінтересованих осіб заперечень проти вчинення нотаріальної дії. Наприклад, якщо відчужується нерухоме майно, яке є спільною власністю подружжя, нотаріус повинен упевнитися, що на це є згода другого члена подружжя.Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Наприклад, під час видачі свідоцтва про право на спадщину діти померлого від першого шлюбу оспорювали право видачі свідоцтва за заповітом другій дружині батька.Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.3. Порядок встановлення особи громадянина,
який звернувся за вчиненням нотаріальної дії
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальної дії.Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.При укладенні правочину неповнолітньою особою нотаріусом витребується заява батьків (одного з них – у разі документально підтвердженої смерті, позбавлення батьківських прав) про згоду на вчинення правочину неповнолітнім. Текст зазначеної заяви може розміщуватися у тексті самого правочину перед підписом неповнолітнього, якщо батьки (або один з них) присутні при укладенні такою особою правочину.У разі викладення заяви окремо від тексту правочину підписи на такій заяві повинні бути засвідчені нотаріально.У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
4. Визначення обсягу цивільної дієздатності
фізичних осіб та правоздатності юридичних осіб,
які беруть участь у правочинах,
а також перевірка повноважень представників
Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.Цивільна дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття, а у випадках, коли законом допускається вступ до шлюбу до досягнення повноліття, – з моменту одруження такої особи.Особи віком до 14 років (малолітні) мають часткову дієздатність. Вони можуть самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. В усіх інших випадках за малолітніх правочини укладають від їхнього імені батьки (усиновителі) або опікуни. Особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають неповну цивільну дієздатність. Вони можуть самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, розпоряджатися заробітною платою та стипендією, вносити і розпоряджатися вкладами до кредитних установ, авторськими та винахідницькими правами; володіти, користуватись і розпоряджатись майном трудового чи селянського господарства як члени цих господарств; засновувати молодіжні, громадські організації тощо. Інші угоди укладаються неповнолітніми лише за згодою їх батьків (усиновителів) або піклувальників.Згідно ст. 39 ЦК України, фізична особа є недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Таким особам призначається опікун, який від імені підопічних та в їхніх інтересах учиняє усі необхідні угоди.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи у випадку зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, чим вона ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Така особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Обмежено дієздатній особі призначається піклувальник, за згодою якого така особа може укладати правочини з розпорядженням майном, одержувати заробітну плату, пенсію, інші доходи і розпоряджатися ними.Отже, перевіряючи дієздатність осіб, які звернулися за посвідченням певної угоди, нотаріус повинен враховувати вищезазначені обставини.Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. У разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка не досягла 18 років, але може бути визнана такою, що має повну цивільну дієздатність, нотаріус витребовує рішення суду, або свідоцтво про одруження щодо факту реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або свідоцтво про народження дитини, у якому неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини, або свідоцтво про реєстрацію підприємницької діяльності чи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин також мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог Закону «Про нотаріат», а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.
5. Підписання нотаріально посвідчуваних
документів. Вимоги до документів,
що подаються для вчинення нотаріальних дій
При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Перед підписанням документа нотаріус зобов’язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом їх ідентифікації з документами, визначеними статтею 43 Закону України «Про нотаріат».
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору і внаслідок цього не має змоги прочитати документ, нотаріус прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо така особа письменна, вона сама підписує документ.
Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа.
Підпис особи або її представника у разі необхідності, свідка, перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно.
Поиск по сайту: