 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Прийняття документів на зберігання
Однією з нотаріальних дій, що рідко зустрічається у нотаріальній практиці, є прийняття на зберігання документів. Прийняття документів на зберігання має на меті забезпечення їх зберігання. Це гарантовано реалізацією принципу таємниці вчинення нотаріальних дій та відповідальністю нотаріуса за збереження прийнятих документів.
Згідно з п.п. 1.1 п. 1 гл. 19 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси вчиняють зазначену нотаріальну дію за заявами фізичних та юридичних осіб. Прийняття документів на зберігання вчиняється на прохання зацікавленої особи, наприклад, якщо вона позбавлена можливості зберігати певні документи за своїм місцем проживання чи місцезнаходженням. Документи, що приймаються на зберігання, можуть стосуватися дуже важливих для такої особи питань, зокрема, це можуть бути документи про освіту, працю, нагороди, участь у діяльності громадських організацій, документи щодо права власності на нерухоме майно, ділове чи навіть приватне листування тощо [57, с. 304].
Приймати на зберігання документи вправі державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»), а також посадові особи консульських установ (ст. 38 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 39 і 44 Консульського статуту).
Процесуальний порядок прийняття документів на зберігання регулюється ст.ст. 96, 97 Закону України «Про нотаріат», главою 19 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, розділом 3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах і консульських установах України.
Не можуть здаватися на зберігання секретні документи, а також гроші, облігації, інші цінні папери. Але з цього загального правила є певні винятки. Згідно ст. 88 Консульського статуту України консули можуть приймати на зберігання, крім документів, гроші, коштовності та цінні папери, що належать громадянам України.
Нотаріус здійснює прийняття документів за описом, що складається в двох примірниках і підписується особою, яка здала документи на зберігання, та нотаріусом.
Опис являє собою чітке викладення інформації про документи, включаючи не тільки їх найменування, а й фізичний стан документа чи його вади (наприклад, старість, потертість, рвані краї, плями тощо), оскільки нотаріус несе відповідальність за його збереження і повинен їх повернути у тому ж вигляді, в якому прийняв.
Опис, зазвичай, повинен містити:
– прізвище, ім’я, по батькові особи, що здала документи, її адреса;
– найменування документа, який здається на зберігання, реквізити документа – на чиє ім’я і ким його видано, номер документа, дата видачі;
– строк зберігання цього документа у нотаріуса.
Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий – видається особі, яка здала документи на зберігання. На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка здала їх, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису, якщо такий провадився. Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса. Документи, прийняті на зберігання, повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб при пред’явленні свідоцтва і примірника опису, чи за рішенням суду.4. Прийняття у депозит грошових сум
та цінних паперів
До компетенції нотаріусів відноситься вчинення такої нотаріальної дії, як прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів. Депозит у нотаріальній практиці є передачею на зберігання матеріальних цінностей, які при настанні певних умов підлягають поверненню або передачі іншій особі. Державні та приватні нотаріуси у передбачених законодавством України випадках приймають від боржника у депозит грошові суми та цінні папери (п.п. 1.1. п. 1 гл. 21 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).Згідно із ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Необхідно погодитися з тими науковцями, які стверджують, що внесенням боргу в депозит боржник намагається уникнути відповідальності за прострочення боргу, коли така загроза існує з незалежних від нього обставин (кредитор навмисно ухиляється від прийняття виконання зобов’язання чи має місце інше прострочення з його боку). В такому випадку боржник зацікавлений у виконанні свого зобов’язання через внесення боргу в депозит, щоб у майбутньому не бути звинуваченим у його невиконанні і запобігти настанню негативних наслідків [57, с. 299].
Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов’язання.Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов’язанням про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, – за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, – за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання; 4) за грошовим зобов’язанням – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, – за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов’язанням – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.
Заява боржника має містити такі відомості:
а) щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передачі якій його внесено, а саме:
– для фізичних осіб – прізвище, ім’я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
– для юридичних осіб – найменування, місцезнаходження та податковий номер, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передачі якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса, відомості);
б) щодо мети чи виконання якого зобов’язання зроблено внесок;
в) щодо причин, з яких зобов’язання не може бути виконане безпосередньо.
На бажання особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та розрахунок, згідно з яким робиться внесок. У разі прийняття в депозит цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається їх сумарна номінальна вартість.
Заява ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, повинна містити:
– прізвище, ім’я, по батькові ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, з посиланням на реквізити постанови господарського суду, що призначив ліквідатора;
– прізвище, ім’я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та номер картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, найменування господарського суду (що визначається відповідно до закону розпорядником коштів боржника), прізвище та ініціали судді, що прийняв постанову про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, щодо мети чи виконання якого зобов’язання зроблено внесок.
Унесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери. У разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту.
На підставі виписок з рахунків, що свідчать про надходження відповідних сум, особі, яка внесла грошові суми в депозит, нотаріусом видається квитанція встановленого зразка. При цьому права частина квитанції (квитанція) видається особі, яка внесла грошову суму в депозит, а ліва її частина (корінець квитанції) залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. На прохання боржника напис про внесок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення грошових сум або цінних паперів у депозит.
У квитанції вказуються:
а) відомості щодо особи, від якої прийняті в депозит грошові суми, а також щодо особи, для якої вони вносяться (далі – депонент):
– для фізичних осіб: прізвище, ім’я, по батькові, серія та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
– для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження депонента невідоме, то нотаріусом у квитанції вказуються останні дані, які відомі особі, що звернулася щодо внесення у депозит грошових сум);
б) з якою метою чи для виконання якого зобов’язання внесено суму в депозит;
в) розмір грошової суми, унесеної у депозит.
Нотаріусом у депозит приймаються цінні папери, випущені в документарній формі. Нотаріус складає їх опис у трьох примірниках, кожен з яких підписується особою, що вносить цінні папери в депозит. Прийняті в депозит цінні папери в опечатаних пакетах, на яких зазначається їх сумарна номінальна вартість та в які вкладається один примірник опису, зберігаються в сейфі нотаріуса. В описі вказуються: найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або прізвище, ім’я, по батькові та нотаріальний округ приватного нотаріуса, кількість, вид, сумарна номінальна вартість та реквізити цінних паперів.
У разі внесення у депозит цінних паперів нотаріусом видається квитанція встановленого зразка. При цьому нотаріусом указується сумарна номінальна вартість цінних паперів, що прийняті в депозит. При прийнятті в депозит цінних паперів на зворотному боці квитанції і корінця квитанції зазначаються вид цінних паперів, їх кількість та сумарна номінальна вартість.
Облік депозитних операцій здійснюється державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами в таких книгах:
– книга обліку депозитних операцій;
– книга обліку особових рахунків депонентів.
Надходження грошових сум та цінних паперів обліковується в прибутковій частині книги обліку депозитних операцій. Видача грошових сум та цінних паперів обліковується у видатковій частині книги обліку депозитних операцій.
Унесення відомостей про грошові суми або цінні папери, що надійшли в депозит, до книги обліку депозитних операцій є підставою для відображення відповідних сум на особових рахунках депонентів у книзі обліку особових рахунків депонентів.
Видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця. На заяві нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, ліквідатора громадянина-підприємця, реквізити документа, на підставі якого особу було встановлено, та вказується документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум (свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, довіреність тощо).
Видача банками грошових сум депонентам проводиться на підставі платіжних доручень приватних нотаріусів шляхом безготівкового перерахування на рахунок депонента або переказу коштів для виплати депоненту готівкою в банку. Копія платіжного доручення, на підставі якого перераховано грошові суми, залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса.
Повернення грошових сум і цінних паперів особі, що внесла їх у депозит, допускається лише за згодою депонента. Вимога про повернення грошових сум і цінних паперів і згода на їх повернення повинні бути оформлені письмово.
Невитребувані з депозиту грошові суми та цінні папери, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, зберігаються в депозиті державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса протягом трьох років і після закінчення встановлених термінів їх зберігання підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в порядку, установленому чинним законодавством України.
Грошові суми, що зберігаються в органах Державної казначейської служби України, спрямовуються до загального фонду державного бюджету України як інші неподаткові надходження. До державного бюджету наприкінці бюджетного року перераховуються також суми нарахованих банком відсотків за зберігання на поточних рахунках грошових сум, зданих у депозит.
ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ
ДОКУМЕНТІВ І ВИТЯГІВ З НИХ,
СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ
ПЕРЕКЛАДУ. НОТАРІАЛЬНЕ ПОСВІДЧЕННЯ
ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ
Поиск по сайту: