Оплата вчинюваних нотаріальних дій

Питання, пов’язані з оплатою нотаріальних дій, регулюються Законом України «Про нотаріат», Декретом КМУ від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», Указом Президента України від 10 липня 1998 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» [42], Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою Наказом Головної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15 (з наступними змінами та доповненнями) [17].

Відповідно до ст.ст. 19, 31 Закону України «Про нотаріат» за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють:

– державне мито у розмірах, встановлених чинним за­конодавством;

– плату за надання додаткових послуг правового характеру, не пов’язаних з вчиненими нотаріальними діями, а також технічного характеру (складання проектів правочинів, заяв, виготовлення копій (фотокопій) документів чи виписок з них), встановлену Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

За вчинення нотаріальних дій, а також за надання послуг технічного характеру приватні нотаріуси справляють:

– плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною особою або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії;

– плату за вчинення додаткових послуг правового характеру, що не належать до вчинюваної нотаріальної дії, розмір якої провадиться за домовленістю сторін.

Державне мито справляється за ставками у розмірах неоподаткованого мінімуму доходів громадян та у процентному відношенні до відповідної суми документа. Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також посадовими особами органів місцевого самоврядування державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальних контор, копій документів – при їх видачі.

Чинне законодавство передбачає коло осіб, які мають пільги по сплаті державного мита. Так, ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» встановлює, що від сплати державного мита звільняються:

– громадяни – за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;

– фінансові органи та державні податкові інспекції – за видачу їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

– громадяни – за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:

– на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо рятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою;

– на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

– на жилий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;

– на жилі будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

– на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

– на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;

– неповнолітні – за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

– громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, – які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років;

– громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

– інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

– інваліди I та II груп;

– місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, сільськогосподарські підприємства, що придбавають жилі будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир.

Державне мито по договорах, по яких одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною (якщо вона також не звільнена від сплати мита).

Згідно з Примірним положенням про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов ’ язані з вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 4 січня 1998 р. [41] державні нотаріуси можуть надавати додаткові послуги правово­го та технічного характеру, які за своїм змістом є правовою допомогою та послугами з технічного виготовлення документів і не мають на меті отримання прибутку.

Правова допомога надається шляхом роз’яснень з питань чинного законодавства, консультації правового характеру, складання заяв, проектів правочинів та інших документів тощо.

Оплата правової допомоги та послуг технічного характеру справляється в розмірах, які встановлюються з урахуванням фактичних витрат на забезпечення якісного та термінового обслуговування громадян, підпри­ємств, організацій та установ.

Плата за надання правової допомоги та послуг технічного харак­теру здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства у встановленому чинним законодавством порядку.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ

Поиск по сайту: