|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ПІДЙОМНО- ТРАНСПОРТНІ МАШИНИ· Амонашвили Ш.А. Хвала уроку // Единство цели. — М.: Просвещение, 1987. Амонашвили Ш.А. Как живете, дети?. — М.: Просвещение,1986. Березняк Е.С. Важнейшее звено управления школой. — К.: Рад. школа, 1991. · Грані творчості: Кн. для учителя /Відп. ред. М.Д. Ярмаченко. — К.: Рад. школа. —1990. · Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. — М.: Просвещение, 1989. · Ермола A.M. Роль информационно-методического обеспечения в управлении образованием //Мастерская гуманности: Информ. вест. — Харьков: ИМЦ, 1996. — №4. · Єрмола A.M. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами. — Гімназія. — Харків. — 1999. · Ильин Е.Н. Рождение урока. — М.: Просвещение,1986. Інструкція про організацію та діяльність гімназії//Інформаційний збірник · Міністерства освіти України. —1996. — №1—2. · Козлов А.Г. Методика изучения передового педагогического опыта//Сов.педагогика. — 1982. — №9. — С.83—86. ·, Лунячек В.Е. Елементи технології управління сучасною школою. — Гімназія. — Харків.—1999. · Методичні служби України: проблема управління, професійна підготовка: · Навч.-метод, посібн. /За ред. Г.С. Данилова. — К.: 13МН, 1997. · Педагогічний пошук / Упоряд. І.М. Баженова. — К.: Рад. школа, 1988. Пікельна B.C., Удод О.А. Управління школою. — Дніпропетровськ.: Альфа, 1998. · Симонов В.П. Директору школы об управлении учебно-воспитательным процессом. — М.: Педагогика, 1987. · Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибр. Твори: В 5-ти т. — К.: Рад. школа, 1977. -— Т.4.
ПІДЙОМНО- ТРАНСПОРТНІ МАШИНИ Значення промислового транспорту і основні напрямки його розвитку Важливою ланкою сучасного промислового виробництва є внутрішньозаводське і внутрішньоцехове переміщення величезних обсягів сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Частка трудових витрат на виконання навантажувально -розвантажувальних робіт сягає в деяких галузях промисловості до 30%, а в легкій і харчовій до 50%. Вантажі на підприємствах переміщують промисловим транспортом. Транспортні та технологічні лінії будь-якого підприємства пов'язані один з одним і являють собою єдину систему. Поточний метод виробництва, характерний для сучасних підприємств, заснований на конвеєрній передачі вантажів або виробів від однієї технологічної операції до іншої. Тому машини безперервного транспорту є складовою і невід'ємною частиною технологічного процесу; вони забезпечують ритмічність виробництва, сприяють підвищенню продуктивності праці і збільшення випуску продукції. Крім того, вони головні засоби комплексної механізації та автоматизації основного і допоміжного виробництва. Хлібоприймальні та зернопереробні підприємства виконують багато різних робіт з зерном, починаючи з його прийому і закінчуючи відвантаженням споживачам зерна або продуктів його переробки. На всьому цьому шляху зерно за допомогою машин і механізмів переміщається по різних напрямах. Хлібоприймальні та зернопереробні підприємства виконують багато різних робіт з зерном, починаючи з його прийому і закінчуючи відвантаженням споживачам зерна або продуктів його переробки. На всьому цьому шляху зерно за допомогою машин і механізмів переміщається по різних напрямах. Основними напрямками розвитку промислового транспорту як в Україні, так і за кордоном є: інтенсивний розвиток безперервних видів транспорту (ранспортерного, гідравлічного, пневматичного та ін), що дозволяють забезпечити високу продуктивність транспортування, організувати потокові автоматизи - рова лінії, значно зменшити площі виробничих будівель і розміри загальної території підприємства, що має велике значення для зниження початкових капіталовкладень і для здійснення реконструкції підприємств; застосування на всіх видах промислового транспорту більш продуктивних, економічних і надійних транспортних засобів; підвищене розвиток пакетних і контейнерних перевезень; подальший розвиток безтарного способу перевезення і зберігання вантажів, що дозволяє підвищити продуктивність праці на вантажно -розвантажувальних роботах і знизити витрати на тару; широка комплексна механізація і автоматизація транспортних процесів і перехід на головних видах промислового транспорту до управління за допомогою ЕОМ і засобів кібернетики.
Класифікація і вибір типу підйомно -транспортних машин
Промисловий транспорт за територіальною ознакою поділяють на дві основні групи - зовнішній і внутрішній. Зовнішній транспорт забезпечує доставку на підприємство сировини, палива, будівельних матеріалів. Крім того, ним же відправляють з підприємства готову продукцію і відходи виробництва. До зовнішнього відносять всі магістральні види транспорту, такі, як залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний і т. д. Внутрішній (внутрішньозаводський) транспорт виконує всі операції з переміщення вантажів у межах території підприємства, його поділяють на міжцеховий і внутрішньоцехової. Міжцеховий транспорт забезпечує зв'язки між цехами і складами підприємства. Внутрішньоцеховий транспорт призначений для переміщення вантажів (виробів) згідно зі схемою технологічного процесу. Надалі будуть розглянуті тільки установки внутризаводского транспорту, які можна класифікувати таким чином: за принципом дії; за способом передачі переміщувався вантаж діючої сили; за призначенням і положенню на виробничому майданчику. За принципом дії всі підйомно -транспортні установки можна розділити на дві основні групи: безперервного і періодичного транспорту (дії). Установки безперервного транспорту переміщують вантажі по заданій трасі без зупинок на завантаження і вивантаження. Вантажі зазвичай передають в одному напрямку. Подібні установки служать для переміщення масових вантажів або потоків, до яких на зернопереробних підприємствах відносять зерно і продукти його переробки. Установки безперервного транспорту можуть бути з тяговим елементом (стрічка, ланцюг, канат) і без тягового елемента. Перші характеризуються тим, що в них має місце спільне рух вантажу і тягового елемента, причому робочий і неодружене (зворотне) рух тягового елемента відбуваються одночасно. У машинах без тягового елемента поступальний рух вантажу відбувається при обертальному або коливальному русі робочого елементу машини. Установки періодичного транспорту характеризуються періодичною подачею вантажів, їм притаманний чіткий цикл роботи. Переміщувані вантажі, можуть мати різну форму і масу. Відмінна риса установок періодичної транспорту - це необхідність витрат часу на зворотний холостий хід. У свою чергу, установки безперервного транспорту за способом передачі переміщувався вантаж діючої сили ділять на машини, що працюють за допомогою механічного приводу, самопливні (гравітаційні пристрої), установки пневматичного і гідравлічного транспорту, в яких рушійна сила передається від потоку повітря чи води. За характером переміщення вантажу машини можна розділити на дві групи: перша - вантаж рухається в грузоносітелях (всілякі судини, ящики, мішки, контейнери і т. д.); в цьому випадку всі сили, викликані наявністю вантажу (сили інерції, тяжкості, тиску), сприймаються стінками грузоносітеля, а сила, що переміщає вантаж, прикладається до грузоносітелю; друга - вантаж рухається по нерухомих провідникам (всілякі жолоби, трубопроводи і т. д.); в цьому випадку діюча сила передається від робочих органів безпосередньо вантажу і може бути різною за своєю природою; це насамперед сили тиску з боку робочих органів, сила інерції, сила тяжіння самого вантажу, сила аеродинамічного опору і т. д. За призначенням і положенню на виробничому майданчику підйомно -транспортні машини підрозділяють на стаціонарні, що займають певне місце, і пересувні, положення яких змінюється залежно від місця навантаження або вивантаження вантажів. Отже, підйомно -транспортні машини вельми різноманітні як по конструкції, так і за типами; причому ту чи іншу операцію можна здійснити, як правило, кількома різними видами машин. Вибір же найбільш оптимальною машини для конкретного випадку є досить відповідальним етапом при розробці схем механізації того чи іншого підприємства. Є ряд основних критеріїв, яким повинна відповідати обирана машина. До них відносять: технічні фактори; техніко-економічну ефективність застосування машини; надійність роботи машини в конкретних умовах; задоволення обраного типу машини вимогам техніки безпеки та охорони праці. Основними технічними факторами, що впливають на вибір машини, є: вигляд і властивості вантажу, що підлягає транспортуванню; вимоги до його збереження, товарному виду і т. д. значною мірою визначають тип машини і можуть відразу зменшити кількість підйомно -транспортних машин, що використовуються в даному конкретному випадку; продуктивність, яку повинна забезпечити обирана машина; різні машини, що забезпечують одну і ту ж продуктивність, мають різні габаритні розміри, масу, вартість і т. д.; слід вибирати найбільш компактну і недорогу машину; схема і довжина траси, по якій буде переміщатися вантаж; вони також впливають на вибір типу підйомно- транспортної машини, так як деякі машини дозволяють переміщати вантаж прямолінійно і на невеликі відстані, а інші допускають зміни напрямку переміщення як у площині, так і в просторі; характеристика технологічного процесу; обирана машина повинна по можливості забезпечити поєднання операцій з технологічним процесом; місцеві умови; вони залежать від місця установки машини, способу завантаження і розвантаження вантажів і т. п. Якщо зазначеним технічних факторів однаково повно задовольняють кілька типів підйомно -транспортних машин, то для вибору найбільш оптимальної з них виконують порівняльні техніко - економічні розрахунки. Звичайно проводять порівняння за такими економічними показниками: капітальними витратами, експлуатаційних витрат, чисельності робітників, зайнятих в вантажно -розвантажувальних роботах, та строками окупності різних варіантів. Найоптимальнішим вважають той варіант, при здійсненні якого отримують найменші капітальні витрати і найменшу собівартість переробки одиниці маси вантажу. Основним вантажем, що підлягає транспортуванню на підприємствах зернопереробної промисловості, є зерно, яке вигідніше переміщати потоками. Тому технологічні процеси безупинні в часі, що вимагає від транспортних машин постійної подачі вантажів. Цим двом найважливішим технічним вимогам найбільш повно відповідають машини безперервного транспорту, які й отримали на зернопереробних підприємствах найбільшого поширення. Класифікація вантажів, що транспортуються Всі вантажі можна розділити на три основні групи: сипучі, штучні і рідкі. Сипучі вантажі. До таких вантажів відносять різні кускові, зернові, порошкоподібні вантажі, які зберігають і транспортують навалом. На підприємствах зернопереробної промисловості - це всі види зерна і продуктів його переробки. Сипучі вантажі характеризуються розмірами і формою частинок, гранулометричним складом, щільністю речовини частинок pm, насипною масою або щільністю шару частинок ρм, кутом природного укосу φ, коефіцієнтами зовнішнього f і внутрішнього f 0 тертя, истирающим здатністю, вологістю, злежуваність. Крім того, вони характеризуються такими аеродинамічними характеристиками, як швидкість вітання частинок, швидкість псевдоожижения і рядом інших. Гранулометричний склад визначає розмір часток, тобто частку того чи іншого розміру часток у загальному обсязі. Гранулометричний склад характеризується гистограммой, що показує частоту N відповідного розміру частки в діапазоні граничних розмірів lmin до lmax для даного сипучого вантажу. Гістограму гранулометричного складу будують на основі даних, отриманих в результаті ситового аналізу сипучого вантажу. Щільністю речовини частинок сипучого вантажу (кг/м3) називають величину, що отримується із співвідношення , де m - маса частинки сипучого вантажу, кг; V - об'єм, займаний часткою, м3. Насипна об'ємною масою, або щільністю частинок в шарі сипучого вантажу, називають масу одиниці об'єму, займаного сипучим вантажем. Величину ρм (кг/м3)можна визначити за формулою , де mг - маса сипучого вантажу, кг; V г - обсяг, займаний вантажем, м3. Тісно пов'язаної з величинами ρт і ρ m є величина, звана порозностью шару, яка характеризує щільність укладання частинок в обсязі, займаному сипучим вантажем. Порозность шару обчислюють за виразом , де V m - об'єм, займаний частинками, м3. Вологістю (%) сипучого вантажу називають відношення маси міститься в цьому вантажі води, віддаленої з проби вантажу, висушеної при t= + 105°С, до маси висушеного вантажу, тобто , де mт - маса порції вологого вантажу, кг; mг - маса висушеного вантажу, кг. Кутом природного укосу φ називають кут, утворений горизонтальною площиною і площиною вільного «природного» укосу сипучого вантажу. Цей кут характеризує сипучість матеріалу, і його необхідно знати при проектуванні транспортують машин, так як розміри перетину вантажу на несучому елементі транспортера залежать від величини кута природного укосу. Тангенс кута φ є коефіцієнт внутрішнього тертя сипучого вантажу, який є функцією вологості, гранулометричного складу, температури і т. д. При проектуванні транспортують машин і різного допоміжного обладнання необхідно також знати коефіцієнт тертя f сипучого вантажу про різні матеріали (сталь, дерево, бетон, гума і т. п.) Величина коефіцієнта тертя впливає на кути нахилу стінок бункерів, воронок, а також на кути нахилу транспортерів. Коефіцієнт тертя насипного вантажу пов'язаний з кутом тертя залежністю . Розрізняють також коефіцієнти тертя в стані спокою і руху. У таблиці 1 наведена характеристика деяких сипучих вантажів, що переміщуються на підприємствах зернопереробної промисловості. Рис. XIV-8. Фільтр-прес
Здатність вантажів до стирання робочими елементами транспортують машин залежить від, форми і розмірів часток вантажу. Більшість вантажів зернопереробної промисловості відносять до групи неабразівних або малоабразивних матеріалів, але незважаючи на це в деяких транспортують машинах треба враховувати їх истирающим властивості. Штучні вантажі. До них відносять вантажі, які транспортуються окремими штуками або групами з декількох штук. Штучні вантажі ділять на одиничні і масові (тарні). Одиничні - це однорідні вантажі певної форми, великі або середні за величиною (колоди, прокатні балки, труби і т. п.). Масові вантажі мають більш-менш певну форму і розміри (цеглини, болванки). До них відносять також вантажі, упаковані в тару (мішки, ящики, бочки). Штучні вантажі характеризуються габаритними розмірами - довжиною, шириною і висотою, масою одного вантажу і коефіцієнтом тертя об поверхню.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |