За будь-якої форми отруєння характер впливу шкідливих речовин на організм людини визначається їх токсичністю, тобто мірою їх фізіологічної активності

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на:

- загальнотоксичні: свинець, ртуть, бензол, толуол, миш’як, та його сполуки, окис вуглецю та інших. Вони діють на органи дихання та надходять в огранізм людини з харчуванням, спричиняючи отруєння (інтоксикацію);

- подразнюючі: кислоти, луги, окисли азоту, ацетон, хлор, фтор, сірка, бензин та інші. Ці речовини при контакті з біологічними тканинами викликають запалення органів дихання і слизової оболонки, органів зору та зумовлюють організм людини пристосовуватись до мінливих умов існування;

- алергічні: берилій та його сполуки, толуол, фенол, формальдегід, оксид хрому, пил борошна, дерева, бавовняно-паперовий та інші. Ці речовини здатні спричиняти алергічну реакцію організму, тобто підвищену чутливість або реактивність організму до них. Вони найчастіше уражають шляхи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт. Виникають запалення в якомусь органі або тканині і виявляються як реакція особливих імунологічних захисних механізмів організму, що спрямована на знешкодження алергенів;

- сенсибілізуючі: різні речовини, лаки на основі нітроз’єднань, платина та інші. Сенсибілізація – підвищена чутливість організму людини до певних алергенів. Ці речовини викликають астматичні явища, захворювання шкіри та інше.

- фіброгенні: сірка, цемент, слюда, вапняк, фторопласт, алмази природні та штучні, алюміній та його сплави, доломіт та інші. Ці речовини спричиняють зсідання крові. Біосинтез фібриногену відбувається в печінці.

- канцерогенні: бензол, берилій та його сполуки, нікель та його сполуки, азбест природній та штучний, хроміти, біохроміти, неорганічні сполуки миш’яку, сажа чорна промислова, радіоактивні речовини та інші. Ці

речовини спричиняють виникнення і розвиток пухлин, перетворення нормальних клітин на пухлини, в тому числі і злоякісні;

- мутагенні і впливаючі на репродуктивну функцію: ртуть, свинець, сурма, бензол та його похідні, алкілуючі сполуки та інші. Ці хімічні речовини спричиняють спадкові зміни (мутації);

- речовини з гостронаправленим механізмом дії: сірководень, хлор, окис вуглецю, водень миш’яковий та фосфористий, озон, толуол, фосген, ізопропіл-нітрат та інші. Ці речовини потребують автоматичного контролю за їх вмістом в повітрі.

Можливий розподіл речовин і за іншими ознаками.

Наприклад, дія на окремі органи та системи організму людини основного шкідливого впливу отруйних речовин (задушливі, нервові, наркотичні, печінкові, кров’яні яди), за величиною середньосмертної дози та інші.

На ступінь отруєння організму впливає стан здоров’я людини. Так, при підвищеній температурі сприйняття організму до впливу шкідливих речовин підвищено. Більше, також, зазнають отруєння особи, організм яких послабленний захворюваннями (грипом, туберкульозом та іншими).

Чим більша концентрація та час дії шкідливих речовин, тим сильніша дія цієї речовини на організм людини. Ступінь дії шкідливих речовин залежить також від шляхів їх надходження в організм людини, хімічного складу і хімічної структури шкідливих речовин та їх фізико-хімічних властивостей (електроліти і неелектроліти, реагуючі і нереагуючі, легколетучі і нелетучі, тверді, рідкі, газопароподібні). Не цей процесс впливають фактори виробничого середовища (мікроклімат, шум, вібрація і т. ін.) та важкість праці. Алкоголь підвищує ступінь ураження організму практично усіма шкідливими речовинами. Має місце значення статі, віку осіб, на яких діють шкідливі речовини.

Клас небезпеки шкідливої речовини встановлюється залежно від її гранично допустимої концентрації в повітрі робочої зони, середньої смертельної концентрації в повітрі, при попаданні в шлунок чи нанесенні на шкіру, від коефіцієнта можливості інгаляційного отруєння, зони гострої чи хронічної дії. Ці показники характеризують токсичність ядів.

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони це така концентрація, яка при щоденній (окрім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншому терміну дії, але не більше як 41 година на тиждень, впродовж усього робочого стажу не може спричинити захворювань або відхилень в стані здоров’я, виявлених сучасними методами досліджень, в процесі трудової діяльності або у віддалені строки життя теперішніх та майбутніх поколінь.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони наведена в ГОСТ12.1.005-88 «ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» для 1307 речовин (7). Робота в цьому напрямку продовжується, а ГДК періодично переглядаються в бік їх зменшення.

Якщо в повітрі робочої зони одночасно міститься декілька шкідливих речовин однонаправленої дії, то їх гранично допустима концентрація буде рівна:

< 1 (1)

де - дійсна концентрація шкідливої речовини в повітрі;

- гранично допустима концентація цієї ж речовини в повітрі.

До речовини однонаправленої дії відносяться речовини, які мають близький хімічний склад і подібну біологічну дію на організм людини. Це такі речовини, як фенол і ацетон, фенол і формальдегід; сильні мінеральні кислоти – соляна, сірчана, азотна; окис вуглецю і цементний пил та інші.

При одночасній наявності в повітрі робочої зони речовин неоднонаправленої дії їх гранично допустима концентрація така ж, як і при їх відокремленій дії. В цьому випадку особливу увагу потрібно звернути на найбільш небезпечну шкідливу речовину.

Шкідливі речовини надходять в організм людини через органи дихання, слизову оболонку, шкіру та кишково-шлунковий тракт при харчуванні, курінні та вживанні води. Особливо небезпечний шлях попадання шкідливих речовин в організм немовлят з материним молоком.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки:

I клас – надзвичайно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин СГДК ≤ 0,1 (деяких до 0,5 мг/м³, ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: ртуть, миш’як, свинець і його сполуки, хром і його сполуки, діоксид хлору, торій, карбоніл нікелю, кадмій і його неорганічні сполуки, озон, уран, гідрозін і його похідні та інші.

II клас – високо небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин СГДК = 0,1…1,0 мг/м³ (деяких до 2 мг/м³, ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться кислоти: сірчана, нікотинова, ацетилсалецилова, мурашина; бензол, бром, йод; ангідрид сірчаний і фосфорний; фосген, нітробензол, сурма і її сполуки, хлор, германій чотирьоххлористий, кобальт, мідь та інші.

III клас - помірно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк = 1,0...10,0 мг/м³. До них відносяться оксид азоту, алюміній і його сплави, барвники органічні, люмінофор, склопластик, кераміка, германій, кремній; кислоти: азотна, борна, оцетова, кремнієва; целюлоза, стирол, толуол та інші.

IV клас - мало небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк > 10.0 мг/м³ (деяких більше 6 мг/м³ ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: аміак, ацетон, спирт етиловий, бутан, пентан, бензин (розчинний, паливний); гас; амінопласти (прес порошки); корунд білий та інші.

Вимоги до концентрації шкідливих речовин в робочій зоні виробничих приміщень рег­ламентується ГОСТ 12.1.005.88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воз­духу рабочей зоны» (7).

Відповідно до цього стандарту та діючого законодавства вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати межі допустимої концентрації максимальної разової та середньої за робочу зміну, а їх кількість повинна контролюватися у виробничих приміщеннях систематично. А тому для кожної виробничої ділянки при конкретному технологічному процесі визнача­ються речовини, які при певних умовах можуть надходити у повітря робочої зони, а також визначається періодичність їх контролю.

Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони запроваджується для най­більш характерних робочих місць. При наявності ідентичного устаткування або при виконані однакових операцій контроль здійснюється вибірково на окремих робочих місцях, розташо­ваних в центрі або по периферії приміщення. Вміст шкідливої речовини в конкретній точці визначається таким загальним часом відбору: для токсичних речовин - 15 хвилин, для речо­вин переважно фіброгенної дії - 30 хвилин. За цей відрізок часу може бути відібрана одна або декілька послідовних проб через рівні відрізки часу. Проби повинні відбиратися в зоні ди­хання при характерних виробничих умовах. Результати одержані при одноразовому відборі по середній послідовно відібраній пробі, порівнюють з величиною гранично допустимої концентрації.

Впродовж зміни або на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинно бути послідовно відібрано не менше трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії до­пускається відбір однієї проби.

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинен запроваджува­тись:

- для речовин з гостронаправленим механізмом дії - безперервний, з сигналізацією при перевищенні межі допустимої концентрації;

- для інших речовин – періодичний, залежно від класу небезпеки шкідливої речовини:

для І класу - не менше ніж один раз на 10 днів;

для II класу - не менше ніж один раз на місяць;

Поиск по сайту: