КІММЕРІЙЦІ, СКІФИ, САРМАТИ

У першому тисячолітті до н.е. по території сучасної України розселились народи, за однією із версій, іраномовного походження: кіммерійці, скіфи та сармати. За тривалий час свого проживання вони здійснили значний вплив на подальший культурний розвиток населенню українських земель. Найпершими по Криму та Причорномор'ю розселились племена кіммерійців. Прибули вони з Ірану, з давньоіранської мови назва "кіммерійці" перекладається як "рухливий загін кочового населення".[3]

У структурі найдавніших форм фізичної культури значне місце належало військово-фізичній підготовці, і кіммерійці також її використовували. Саме вона дозволяла їм, озброєним залізними мечами, неперевершеними на той час луками, булавами, бронзовими сокирами часто перемагати у військових сутичках з могутніми державами того часу (Урарту, Лідією, Фрігією тощо). Про добре розвинену систему військово-фізичної підготовки кіммерійців, їхні військові походи, можна дізнатись не лише з археологічних джерел, але й з грецьких міфів, тогочасних письмових пам'яток, зокрема, поеми давньогрецького поета Гомера "Одіссея". Це дає змогу з великою мірою вірогідності відновити перебіг подій у ті далекі часи.

Відомо також, що ковзани, знайдені у похованні кіммерійців, вважаються найдавнішими у світі. Представники войовничого племені, виготовляли полози з фаланги передніх ніг коня.[4]

Традиції кіммерійців, їхнього військового мистецтва були успадковані наступним народом - скіфами, які оселились на українських землях з VІІ ст. до н.е. і створили культуру, що мала воєнізований характер. Опис цього народу на наших землях зробив видатний грецький історик Геродот. Він залишив відомості про те, що скіфи поклонялися мечу, встромляли його у купу хмизу і здійснювали навколо нього ритуальні дії, а потім приносили йому жертву.

Рис. 2. Зображення на грецьких вазах: А - скіфи на ловах коней (ваза з кургану Чортомлик Дніпропетровської обл; Б - скіфи (праворуч) у військовому поєдинку з мідянами.

Кожний дорослий скіф був кінним воїном, а основною їхньою зброєю були лук та стріли. Як неперевершені лучники скіфи уславились на весь тогочасний світ. За свідченням Геродота, греки запрошували їх для навчання своїх воїнів стрільбі з лука.

У ІІІ ст. до н.е. з берегів Волги переселились сармати, близькі скіфам за походженням і способом життя, племена, змогли перемогти скіфів і до ІІІ ст. н. е. панували у степах Північного та Східного Причорномор'я. За легендою, що переповідає Геродот, сармати мали походження від шлюбу скіфів з амазонками. Він писав, що сарматські жінки жили, як колись амазонки: були спритними вершницями, не гірше, ніж чоловіки полювали, нарівні з чоловіками брали участь у військових походах і для цього одягались у чоловічий одяг. Ці слова Геродота знайшли своє підтвердження під час археологічних розкопок, коли у жіночих похованнях було знайдено зброю. Існує версія, що слово "сармат" у перекладі означає "підвладний жінці". [5]

Сармати справили значний вплив на упокорені ними народи, але, і, у свою чергу, зазнали багатьох культурних запозичень. Особливо важливо для нас підкреслити сарматське володіння зброєю, розвиток мистецтва скакати верхи, гарну фізичну підготовку як чоловіків, так і жінок.

Поиск по сайту: