Сьогодення і тенденції розвитку УКРАЇНСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ УКРАЪНСЬКОГО ООООООО

Сьогодні більшість дослідників згодні з тим, що спорт створює цінності спортивної та фізичної культури. А наукові дані та яскраві приклади життєвого шляху багатьох видатних українських спортсменів свідчать про те, що спорт є не лише соціальним феноменом, але й засобом успішної соціалізації (можна навести приклад видатних українських спортсменів Яни Клочкової, Лілії Підкопаєвої, Дениса Силантьєва, Сергія Бубки, братів братів Кличків та ін.)

Спортивний розвиток призвів до виникнення і розповсюдження багатьох окремих видів спорту, котрих нині нараховують більше, ніж 200.[29]

Гордістю спорту сучасної України є Яна Клочкова - одинадцятиразова чемпіонка Європи, триразова чемпіонка світу, чотириразова олімпійська чемпіонка (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарка Кубків світу.

Незважаючи на відсутність гідної державної підтримки, Україна може пишатись своїми представниками інтелектуальних видів спорту - шахів та шашок, у яких наші спортсмени посідають перші місця у світових рейтингах. Так, шахіст Руслан Пономарьов у 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років. Гордістю українських шахів є Катерина Лагно, яка у 12 років стала наймолодшим гросмейстером світу серед жінок, нині вона входить до чільної десятки жіночого рейтинг-листа ФІДЕ. В кінці 2012 року скарбничка українських шахів поповнилася ще однією блискучою перемогою - чемпіонкою світу з шахів серед жінок стала харків'янка Ганна Ушеніна.

Україна нині є однією з провідних шашкових країн у світі, що підтверджується високими результатами українських спортсменів на міжнародній арені. Можна назвати найбільш значні імена і досягнення наших спортсменів-шашкістів за період незалежності України. Чемпіонками світу з міжнародних шашок є Дар'я Ткаченко (2005, 2006, 2008, 2011) та Вікторія Мотричко (2007), якатакож стала переможницею I Всесвітніх інтелектуальних ігор у Пекіні (2008) та отримала престижну нагороду - шаховий Оскар (2009). Валерій Гребьонкін, Анікєєв Юрій - чемпіони світу з шашок-64, Юлія Макаренкова, Ольга Рейниш - чемпіонки світу з шашок-64.

Славетна школа українського боксу виховала нових чемпіонів світу та Олімпійських ігор: Василя Ломаченка, Тараса Шелестюка, Євгена Хитрова та Олександра Усика.

Проведення в Україні фіналу «Євро-2012» з футболу та його значення. У 2012 році в Україні пройшла непересічна спортивна подія - відбулися треті за значенням (після олімпіади та чемпіонату світу) змагання -- чемпіонат Європи з футболу (фінальна частина). Україна, і Польща як співорганізатори змагань, назавжди ввійшли в історію гри, адже вперше фінальний турнір континентальної першості прошов на теренах центральної та східної Європи. Гаслом проведення чемпіонату стали слова - «Творимо історію разом» - бо організатори, приймаючі міста (в Україні - Київ, Донецьк Львів і Харків), гравці та вболівальники Євро-2012 власноруч написали нову сторінку в літописі європейського футболу.

Для України континентальна першість мала глобальне значення, позаяк дозволила протягом короткого часу мобілізувати ресурси і реалізувати проекти, які за інших умов вимагали б десятиріч. "Євро 2012" засвідчило, що в Україні люблять спорт, українці вміють гідно приймати велику кількість уболівальників з багатьох країн, бути щирими і гостинними господарями. Незважаючи на те, що українська команда не досягла значних успіхів, Україна під час чемпіонату відкрилась світові з найкращого боку, було спростовано багато негативних міфів про країну та її мешканців.

Досвід проведення змагань такого рівня надав впевненості у своїх силах не лише пересічним громадянам, але й українській владі у спроможності організувати заходи світового рівня. Вже є узгодженим проведення в українських містах європейської першості з баскетболу "Євробаскет-2015", подано заявку на проведення в Україні Зимової Олімпіади у 2022 році та інших масштабних спортивних заходів.

Розвиток фізичної культури і спорту в Україні, як і в кожній країні світу, обумовлюється потребами суспільства, залежить від рівня соціально-економічного розвитку, стану освіти, науки, культури. Робудована останнім часом спортивна інфраструктура, включаючи стадіони, палаци спорту, плавальні басейни, ігрові майданчики, дає надію на подальший плідний розвиток фізкультури і спорту в Україні. Поширення національних видів спорту, як козацький двобій, бойовий гопак, спас, є втіленням українських національних традицій і викликають все більшу зацікавленість серед молоді. Є перспектива розвитку українських народних рухливих ігор, розваг, забав за допомогою яких можна не лише формувати рухові вміння, розвивати фізичні якості, виховувати позитивні риси характеру особистості, але й збагачувати учасників знаннями історії, звичаїв й традицій нашого народу.

Продовжує традиції історичного Пласту сучасна скаутська організація, учасниками якої нині є біля 10 тисяч осіб по усій Україні. Пласт організовує численні табори, кожен з яких має свою спеціалізацію (летунський, морський, військовий, спортивний, мандрівний, виховно-вишкільний та ін.). Окрім таборів, відбуваються акції різного спрямування - спортивні змагання, спартакіади, змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв» та «Осінній рейд», Фестиваль пластової творчості «День пластуна» тощо.[30]

З іншого боку, зараз маємо ситуацію, коли в Україні відсутня централізована система масового залучення населення до фізкультури, яка існувала за радянських часів. Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), які підготували багато високласних спортсменів, продовжують існувати, хоч їх кількість скоротилась, а спортивні секції у школах майже припинили своє існування.

Спорт умовно поділяється на професійний і аматорський. Професійний спорт стає частиною індустрії розваг і складовою масової культури. За великими спортивними змаганнями спостерігають тисячі глядачів на трибунах стадіонів та спортивних залів і мільйони телеглядачів. Заняття професійним спортом все більше комерціалізуються, спонсори фінансують лише найбільш видовищні види спорту (футбол, баскетбол, бокс). Яскравим прикладом цього є, зокрема, сучасний український футбол. Власниками українських футбольних команд стали найбагатші бізнесмени України, які вкладають великі кошти у ці команди, а також у розбудову футбольної інфраструктури. Так, після побудови нових стадіонів у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Києві, кількість глядачів на них збільшилась у багато разів.

Держава сьогодні не вкладає достатньо коштів у розвиток спортивної бази для розвитку аматорського спорту. Втрачається масовість спортивного руху та база підготовки спортсменів-початківців. Серед населення спорт стає справою індивідуальною, яка залежить від свідомості окремої особистості та її матеріальних можливостей оплачувати спортивні заняття.

Нині в Україні, як і багато років тому, фізичний гарт жителів села відбувається у важкій щоденній праці. Містяни ж, затиснуті у невеликі розміри квартир, розвиненою транспортною сферою, ведуть, здебільшого, малорухливий спосіб життя, а тому потребують фізичних навантажень. У відповідь на подібні запити останнім часом у містах започатковано діяльність численних приватних спортклубів та фітнес-центрів. Для жінок у фітнес-залах широко пропонується аеробіка як кращий спосіб для набуття гарної фізичної форми та підтримки здоров'я. Вона стала популярною ще наприкінці 80-х років минулого століття, коли дещо ослабла "залізна завіса" і почалось знайомство із зразками масової західної культури, а зараз, із побудовою нових тренувальних залів, набула другого дихання. Українок заохочують займатись різноманітними програмами: від класичної і step-аеробіки до ультрасучасних тренувань Tai-bo, Pilates, Yoga тощо.

Подібні спортивні заклади, розраховані на будь-який смак, але й вимагають фінансових, іноді й чималих, витрат споживача. Як альтернатива заняттям у дорогих тренажерних залах, часто недоступним молоді і студентам, декілька років тому назад виник масовий рух під назвою Street workout (дослівний переклад - вуличне тренування), заснований на заняттях фізичною культурою в громадських місцях, таких як шкільні двори, парки, спортивні майданчики. Тренування відбувається на свіжому повітрі на спортивному обладнанні: турніку та брусах.

Рис.5. Фото спортсменів, що займаються стріт-воркаутом

Цей новий доступний багатьом охочим вид спорту був започаткований восени 2009 року Денисом Мініним з Дніпропетровська, а вже у 2011 році на першому чемпіонаті світу (World Street Workout Chamionship), що відбувся у Ризі (Латвія), переможцем став харків'янин Євген Козир, а у наступному, 2012 році, переможців від нашої країни було вже двоє - перше місце посів Євген Кочерга (Одеса), а друге Євген Козир (Харків).

Популярним серед української молоді став також різновид стріт воркауту під назвою паркур (англ. Parkour) – фізична дисципліна французького походження, в якій учасники біжать за маршрутом між звичайних міських будівель, намагаючись долати перешкоди найбільш ефективним способом, використовуючи лише власні тіла. Паркуру властиві ефектні стрибки та переверти.

Сучасний етап розвитку в Україні характеризується тенденцією до появи нових видів спорту. Так, нині поширеним є пейнтбол - командна гра (імітація бою) з застосуванням маркерів (пневматичних копій вогнепальної зброї), що стріляють кульками з фарбою і розбиваються при ударі об перешкоду та фарбують її.

Маунтінбайкінг виник у 90-х роках у європейських країнах і швидко поширився у світі. Зараз маунтінбайкінг офіційно визнаний олімпійським видом спорту і він продовжує свою тріумфальну ходу. У нашій країні цей вид спорту є новим, але за останні кілька років кількість людей, що займаються маунтінбайкінгом, значно зросла і навіть проводяться спеціалізовані змагання на місцевому рівні, зокрема, на Казантипі (Крим).

Рис.6. Приклад маунтінбайкінгу.

Вейкбординг - вид спорту, в якому катер буксирує рейдера, що знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючись на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, яку райдер використовує як трамплін. У стрибку вейкбордист виконує різноманітні трюки. В Україні він з'явився наприкінці 90-х років і наразі є визнаним державою як спорт. Хоча вейкбординг в Україні нещодавно почав розвиватися, Україна вже приймала декілька змагань із цього виду спорту Світового рівня.

Щороку з'являються та розвиваються нові різновиди рухливих ігор, які набувають ознак спорту та претендують на міжнародне визнання: кайтсерфінг, фріран, памп-трек, біг-джампінг, мотофрістайл, велофрістайл, слеклайн, боулдерінг та ін.

Фізична культура в Україні має тисячолітню історію, традиції її розвитку не припиняться й надалі. Хоча ХХІ століття дещо змінило спосіб існування сучасної людини, все більшої ваги набуває інформаційна складова життя, за якою стоїть малорухливий спосіб існування, є впевненість, що Україна буде й надалі мати і видатних спортсменів, і здорове фізично розвинене населення.

Поиск по сайту: