 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Спорт і фізична культура в Україні
1. Антология. Правовая мысль / автор-составитель В.П. Малахов М., 2003.
2. История государственно-правовых учений. Хрестоматия / автор-составитель С.В. Липень / под общ. ред. В.В. Лазарева М., 2006.
3. Теория государства и права. Хрестоматия. В 2 т. / авторы-составители В.В. Лазарев, С.В. Липень М., 2001.
4. Теория государства и права. Хрестоматия. В 2 т. / автор составитель М.Н. Марченко М., 2004.
5. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Хрестоматия. М., 1998.
─────────────────────────────────────────────────────────────────────────
*(1) Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2 т. Свердловск, 1973. Т. 2. С. 363.
*(2) Нерсесянц В.С. Философия права. М., 1997. С. 7.
*(3) Керимов Д.А. Основы философии права. М., 1992. С. 8.
*(4) Сырых В.М. Логические основания общей теорией права. Т. 1. Элементный состав. М., 2004. С. 227.
*(5) См.: Гегель. Наука логики. Энциклопедия философских наук. В 3 т. Т. 1. М., 1975.
*(6) См., например: Марксистко-ленинское учение о государстве и праве. История развития и современность. М., 1977. С. 162-182; и др.
*(7) Власенко Н.А. Законодательная технология. Опыт. Теория. Практика. Иркутск, 2001.
*(8) Черданцев А.Ф. Толкование права и договоров. М., 2001.
*(9) Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М., 1999.
*(10) Черданцев А.Ф. более категоричен: "Расчленения на различные виды социальных норм первобытное общество не знало, как не знало и различия между правилами и обязанностями". См.: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 53.
*(11) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 55.
*(12) Оксамытный В.В. Теория государства и права. М., 2004. С. 108.
*(13) Сырых В.М. Теория государства и права. М., 2004. С. 21.
*(14) Морозова Л.А. Теория государства и права. М., 2003. С. 34.
*(15) Подробнее см.: Папаян Р.А. Христианские корни современного права. М., 2002. С. 277.
*(16) Подробнее см.: Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. М., 1980. С. 112-159.
*(17) Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1990. С. 112.
*(18) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько М., 2004. С. 49.
*(19) Кулапов В.Л. Теоретические основы государства и права: Методические рекомендации для повторения курса. Саратов: СГАП, 2002. С. 20.
*(20) Чиркин В.Е. Государствоведение: учеб. М., 2000. С. 194.
*(21) Боден Ж. - государствовед, философ (1530-1596, Франция). Основная работа - "Республика". Франция, 1577.
*(22) Ростоу У. (1916 - Н.-Йорк) - известный американский экономист, философ, историк. Обосновал теорию роста человечества, "вечности" капиталистических отношений.
*(23) См., например: Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 2004. С. 86.
*(24) Подробнее см.: Чеботарев Г.Н. Принцип разделения властей в государственном устройстве Российской Федерации. Тюмень, 1997. С. 158; и др.
*(25) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004. С. 206.
*(26) Гражданское общество. Истоки и современность / под ред. И.И. Кального, И.Н. Лояпушанского. СПб., 2002. С. 90-113.
*(27) Гражданское общество. Истоки и современность / под ред. И.И. Кального, И.Н. Лопушанского. С. 90-113.
*(28) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 97.
*(29) Венгеров А.Б. Теория государства и права. М., 2000. С. 160.
*(30) Венгеров А.Б. Указ. работа. С. 161.
*(31) Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 2004. С. 97-98.
*(32) См. темы 1-2 настоящего пособия.
*(33) Матузов Н.И., Малько А.В. Указ. работа. С. 99.
*(34) Венгеров А.Б. Теория государства и права. М., 2000. С. 166.
*(35) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 98.
*(36) Теория государства и права: учеб. / под ред. В.К. Бабаева М., 2004. С. 138-139.
*(37) Теория государства и права: учеб. / под ред. В.К. Бабаева М., 2004. С. 138-139.
*(38) Венгеров А.Б. Теория государства и права. М., 2000. С. 171.
*(39) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 104-105.
*(40) Теория государства и права / под ред. Бабаева В.К. М., 2004. С. 163.
*(41) Матузов Н.И. Правовая система и личность. Саратов, 1987. С. 8.
*(42) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 95.
*(43) Гегель. Философия права. М., 1990. С. 297.
*(44) Черданцев А.Ф. Указ. соч. С. 95.
*(45) Аристотель. Политика. М., 2002. С. 25.
*(46) Теория государства и права: Академический курс. Т. 1 / под ред. Марченко М.Н. М., 1998. С. 261-262.
*(47) Кутафин О.Е., Козлова Е.И. Конституционное право Российской Федерации. М., 1995. С. 94.
*(48) Матузов Н.И. Правовая система и личность. Саратов, 1987. С. 52.
*(49) Ануфриев В.А. Социальный статус и активность личности. М., 1984. С. 178-179.
*(50) Витрук Н.В. Общие и специальные права личности // Права личности в социалистическом обществе. М., 1981. С. 101.
*(51) Теория государства и права: курс лекций / под ред. Матузова Н.И., Малько А.В., М., 2004. С. 268.
*(52) Матузов Н.И. Правовая система и личность. С. 59.
*(53) Матузов Н.И. Правовая система и личность. С. 42.
*(54) Ильин И.А. О сущности правосознания. М., 1993. С. 24.
*(55) Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. М., 1916. С. 412.
*(56) Подробнее см., например: Эбзеев Б.С. Человек, народ, государство в конституционном строе Российской Федерации. М., 2005. С. 374-386; Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия. Опыт комплексного исследования. М., 1999. С. 40-41.
*(57) Байтин М.И. Правовое государство: понятие, принципы, формирование // Вестник СГАП. Саратов, 1995. С. 22.
*(58) РГ. 1992. N 32. 8 февр.
*(59) Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. М., 1955. С. 290.
*(60) Подробнее см. тему 2.
*(61) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004, С. 254.
*(62) Теория государства и права / под ред. В.Д. Перевалова. М., 2004. С. 360.
*(63) Лившиц Р.З. Теория права. М., 1994. С. 69, 78.
*(64) Явич Л.С. Сущность права. Ленинград, 1985. С. 35-37.
*(65) Явич Л.С. Указ. соч. С. 35-37.
*(66) Нерсесянц В.С. Право - математика свободы. Опыт прошлого и перспективы. М., 1996. С. 15.
*(67) См. подробнее: Байтин М.И. Сущность права. Современное нормативное правопонимание на грани двух веков. М., 2005.; Шафиров В.М. Естественно-позитивное право. Введение в теорию. Красноярск, 2004; Сырых В.М. Логические основания общей теории права. Т. 3. Современное правопонимание. М., 2007.
*(68) См. подробнее: Новгородцев П.И. Историческая школа юристов. СПб., 1999.
*(69) См.: Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. М., 1956; Маркс К., Энгельс Ф. Манифест Коммунистической партии. М., 1980; Маркс К. Критика Готской программы. М., 1980; Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1990; Ленин В.И. Государство и революция. М., 1978. Подробнее см.: Сырых В.М. Логические основания общей теории права. Т. 3. Современное правопонимание. С. 213-322.
*(70) Подробнее см.: Петражицкий Л.И. Теория государства и права в связи с нравственностью. М., 2000.
*(71) Лейст О.В. Сущность права. Проблемы теории и философии права. М., 2002. С. 270.
*(72) Байтин М.И. Указ. работа. С. 63.
*(73) Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. М., 1999. С. 32.
*(74) Алексеев С.С. Указ. работа. С. 33-34.
*(75) Байтин М.И. Указ. работа. С. 65.
*(76) Подробнее о современных точках зрения на понятие права см.: Байтин М.И. Сущность права. Саратов, 2001. С. 85-86.
*(77) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004. С. 148.
*(78) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 204, 205.
*(79) Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. М., 1999. С. 32.
*(80) Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. М., 1999. С. 245.
*(81) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004. С. 141; см. подробнее: Власенко Н.А. Неопределенность в праве: понятие и пути исследования // Российское правосудие. 2006. N 7.
*(82) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004. С. 138.
*(83) Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. М., 2004. С. 144.
*(84) Теория государства и права / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. С. 235.
*(85) См. также: Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. М., 1970.
*(86) Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. М., 1999. С. 345.
*(87) См. подробнее: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 2003. С. 162.
*(88) См., например: Современный философский словарь / под ред. В.Е. Кемерова. М., 2004. С. 583-585.
*(89) Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 2001. С. 228.
*(90) Первые 2 часа семинарских занятий рекомендуется изучение теории юридических норм; последующие 2 часа - разбор домашнего задания.
*(91) См. подробнее тему 8.
*(92) См.: Черданцев А.Ф. Специализация и структура нормы права // Правоведение. 1970. N 1; Он же: Теория государства и права. М., 2003. С. 193-194.
*(93) См. п. 2 настоящей темы.
*(94) Сырых В.М. Теория государства и права. М., 2004. С. 180.
*(95) Морозова Л.А. Теория государства и права. М., 2005. С. 280.
*(96) См.: Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. М., 2000. С. 344.
*(97) См. подробнее: Сырых В.М. Теория государства и права. С. 226.
*(98) См. также: Тема 8. Основные понятия о праве; вопрос 4 - формы (источники) права.
*(99) Морозова Л.А. Теория государства и права. М., 2003. С. 265.
*(100) О системе учета нормативных правовых актов см.: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 2003. С. 332-334.
*(101) Морозова Л.А. Теория государства и права. М., 2005. С. 292.
*(102) Сырых В.М. Теория государства и права. М., 2004. С. 230-231.
*(103) См. подробнее: раздел 11.3.
*(104) Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 2004. С. 315.
*(105) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 237.
*(106) Алексеев С.С. Структура советского права. М., 1975. С. 61.
*(107) Там же. С. 62.
*(108) См. также тему 11.
*(109) См. подробнее тему 12.
*(110) См. подробнее раздел 12.
*(111) См. подробнее: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. С. 228-229; Толкование права и договоров. С. 342-343; Тихомиров Ю.А. Правовое регулирование: теория и практика. 2010. С. 315-320.
*(112) Там же.
*(113) Подробнее см.: Власенко Н.А. Об аналогии в современном процессуальном праве // Российская юстиция. N 7. 2005.
*(114) См. подробнее: Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. Иркутск, 1984. С. 90-95.
*(115) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 2003. С. 255.
*(116) Так, в постановлении Пленума Верховного Суда РФ от 17 марта 2004 г. "О применении судами Трудового кодекса РФ" разъясняется, например, такое понятие, как "существенные условия трудового договора" (ст. 73, 77 ТК РФ) // Бюллетень Верховного Суда РФ. 2004. N 6.
*(117) Подробнее: Смирнов А.В., Манукян А.Г. Толкование норм права. М., 2008. С. 71-76.
*(118) В этом плане интересной представляется работа А.В. Галаховой - Толкование Особенной части УК РФ в постановлениях Пленума Верховного Суда РФ. М., 2007.
*(119) Подробнее см.: Черданцев А.Ф. Толкование права и договоров. С. 162.
*(120) Подробнее см.: Черданцев А.Ф. Толкование права и договоров. С. 195-196.
*(121) Морозова Л.А. Теория государства и права. М., 2005. С. 296.
*(122) См. также тему 5.
*(123) См. подробнее: Шагиева Р.В. Концепция правовой деятельности в современном обществе. Казань, 2005. С. 30-33.
*(124) Оксамытный В.В. Теория государства и права. М., 2004. С. 453.
*(125) Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 2003. С. 274-275; Он же: Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике. Екатеринбург, 1993. С. 137-147.
*(126) См.: Национальный план противодействия коррупции. Утвержден Президентом РФ от 31 июля 2008 // РГ. 2008. 5 авг.
*(127) См. подробнее: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. С. 281.
*(128) См. подробнее: Сырых В.М. История государства и права России. Советский и современный период. М., 1999. С. 257.
*(129) См.: Конституции государств Европы. В 3 т. М., 2004. Т. 1. С. 104-105.
*(130) См. также тему 8.
*(131) См. например: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. С. 311-312; Алексеев С.С. Общая теория права. М., 2008. С. 258.
*(132) См.: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 2003. С. 313.
*(133) См. подробнее тему 8.
*(134) См.: ст. 11 Семейного кодекса РФ. Подробнее: Комментарий к Семейному кодексу РФ / под ред. И.М. Кузнецова. М., 1996. С. 36-38.
*(135) См. подробнее: Тема 13. Шагиева Д.В. Правовая деятельность в современном обществе. М., 2004. С. 187-197.
*(136) Подробнее см.: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. М., 1999. С. 363.
*(137) См.: Черданцев А.Ф. Теория государства и права. С. 363.
*(138) Морозова Л.А. Теория государства и права: учебник. М., 2005. С. 346.
*(139) См.: тему 12.
*(140) Подробнее о социально-экономическом и иных факторах обоснованности проектов законов и иных нормативных правовых актах см., например: Сырых В.М. Теория государства и права. М., 1998. С. 154-157.
*(141) Подробнее см.: Власенко Н.А. Язык права. Иркутск, 1997. С. 48-128.
*(142) См. также тему 10.
*(143) Подробнее см.: Бернам У. Правовая система Соединенных Штатов Америки. М., 2006. С. 79-91 и др.
*(144) См.: Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности. М., 1999. С. 112-201.
*(145) Подробнее см.: Правовые системы мира / под. ред. А.Ф. Черданцева. Екатеринбург, 1995; Давид Рене, К.И. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности. М., 1999; Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. М., 1993; Правовые системы стран мира / под ред. А.Я. Сухарева. М., 2001.
*(146) См., напр.: Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс. М., 2005; Кряжкова О.Н. Правовые позиции Конституционного Суда РФ. Теоретические основы и практика реализации судами. М., 2006; Волкова Н.С., Хабриева Т.Я. Правовые позиции Конституционного Суда и парламент. М., 2005; Кажлаев С.А. Генезис и способы универсализации правовых позиций Конституционного Суда РФ. Автореф. дисс.... канд. юрид. наук. М., 2006 и др.
*(147) См., напр.: Баранов В.М., Степанков В.Г. Правовая позиция как общетеоретический феномен. Н. Новгород, 2003; Степанков В.Г. Виды общетеоретических позиций. Н. Новгород, 2003.
*(148) Указ. соч. С. 35.
*(149) См.: Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. М., 2000. С. 73.
*(150) См.: Туманов В.А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. М., 2001. С. 106-107.
*(151) См.: Щавинский Б.В. Правовая позиция в законотворчестве: значение, техника выражения, проблемы реализации // Нормотворчество муниципальных образований России: содержание, техника, эффективность / под ред. В.М. Баранова. Н. Новгород, 2002. С. 167-169.
*(152) См.: Федеральный конституционный закон "О Конституционном Суде Российской Федерации". Комментарий / отв. ред. Н.В. Витрук, Л.В. Лазарев, Б.С. Эбзеев. М., 1996. С. 229.
*(153) См.: Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права // Журнал российского права. 1997. N 11. С. 9.
*(154) См.: Конституционный судебный процесс / под ред. М.С. Саликова. М., 2003. С. 177.
*(155) См.: Кряжков В.А. Конституционное правосудие в субъектах РФ (правовые основы и практика). М., 1999. С. 246.
*(156) См.: Анишина В.И. Правовые позиции Конституционного Суда России // Российская юстиция. 2000. N 7. СП.
*(157) См.: Николаев Е.А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: определение, юридическая природа, имплементация в правовую систему // Право и политика. 2002. N 3. С. 17; аналогичное мнение высказывает Терюкова Е.Ю. (см.: Терюкова Е.Ю. Правовые акты в процессе осуществления конституционного правосудия. Автореферат дисс. к.ю.н. М., 1999. С. 144).
*(158) См.: Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение. С. 95.
*(159) См.: Страшун Б.А. Решения Конституционного Суда Российской Федерации как источник права // Конституционное правосудие. 2001-2002. N 4-5. С. 57-59.
*(160) См.: Бондарь Н.С. Конституция, конституционный контроль и социальные противоречия современного общества // Журнал российского права. 2003. N 11. С. 60.
*(161) См.: Краткая философская энциклопедия / под ред. Губского Е.Ф. и др. М., 1994. С. 349; Малый толковый словарь / под ред. Лопатина В.В., Лопатиной Л.Е. М., 1990. С. 401. Интересна конкретизация термина "позиция" в спортивной сфере, в частности в шахматной игре. Здесь выделяют позиции "типичные", "закрытые", "фиксированные" и др. См.: Толковый словарь спортивных терминов / Составители Ф.П. Суслов, С.М. Вайцеховский. М., 1993. С. 213-214.
*(162) См.: Карташов В.Н. Теория правовой системы общества. Т. 1. Ярославль, 2005. С. 55-64; см. тему 10.
*(163) См. Философский энциклопедический словарь / под ред. А.М. Прохорова. М., 1983. С. 278.
*(164) См.: Витрук Н.В. Конституционное правосудие. М., 2005. С. 119.
*(165) См. тему 12.
Спорт і фізична культура в Україні
ВСТУП. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК НЕВІДЄ'МНА ЧАСТИНА КУЛЬТУРИ ЛЮДСТВА
Культура як складний багатогранний феномен відображає міру усвідомлення та оволодіння людиною відношеннями до самої себе, суспільства, природи. Одне із визначень культури характеризує її як особливий діяльнісний спосіб освоєння людиною світу. Власне ця характеристика пояснює культуру як штучний, відмінний від природного світ явищ, що не можне існувати без людини, людської турботи та догляду.
Фізична культура - це різновид загальної культури, яка являє собою творчу діяльність по засвоєнню минулих і створенню нових цінностей, знань і норм у сфері розвитку фізичних та інтелектуальних здібностей людини, соціальної адаптації шляхом фізичної підготовки та фізичного виховання.
У вузькому значенні фізкультура - це сфера соціальної діяльності, що має на меті збереження і зміцнення здоров'я, розвиток психофізичних здібностей людини у процесі свідомої рухової активності.
Фізична культура як і будь-який інший різновид культури має умовний поділ на матеріальну та духовну. З матеріальною культурою вона пов'язана процесом рухової діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних якостях людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу (спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, стадіони, бассейни тощо). З духовною культурою фізична культура пов'язана спортивною етикою, естетикою, спортивною наукою тощо.
Згідно культурологічного підходу, сформульованому І. Биховською, фізична культура - це галузь культури, що регулює діяльність людини (її спрямованість, способи, результати), і пов'язана з формуванням, розвитком і використанням тілесно-рухових здібностей людини відповідно до прийнятих в культурі (субкультурі) норм, цінностей і зразків.[1]
За допомогою фізичної культури вдосконалюються не лише фізичні та психічні здібності та якості, закладені в людині природою. Можна говорити й про те, що фізичне загартування формує позитивні морально-вольові якості людини (наполегливість, волю, впевненість, цілеспрямованість, дисциплінованість).
Спорт являє собою різновид фізичної культури, відмінність якого полягає у спрямуванні на досягнення найвищих результатів. Він складається з ігрової, змагальної діяльності та підготовки до неї. Спорт вирізняють спеціалізація, видовищність. Але найхарактернішою його ознакою є змагальність. Саме змагання дозволяють виявити, порівняти та співставити людські можливості на основі чіткої регламентації взаємодії учасників, умов виконання певних дій та способів оцінки за встановленими правилами.
Кожен з видів спорту вирізняється своїм предметом змагань, способами ведення спортивної боротьби та правилами. Найбільш поширені види спорту включені до програмами літніх та зимових Олімпійських ігор, тобто спорт є засобом міжнародного спілкування, дає можливість демонстрації досягнень суспільства у цій сфері діяльності, сприяє утвердженню гуманістичних цінностей.
З найдавніших часів національні фізичні вправи, ігри, одноборства спортивного спрямування (метання, плавання, біг, стрільба з лука, бій навкулачки, боротьба) застосовувались з метою фізичного виховання молодого покоління, його підготовки до суспільного життя та військової служби.
В історії розвитку фізичної культури і спорту на українських землях можна виділити наступні періоди:
перший - від появи першої людини до V-ІV тис. до н.е. - зародження та розвиток рухових навичок у первісну добу;
другий - V-ІV тис. до н.е. - І тис. до н.е. - зародження військово-фізичного виховання, рухливих ігор, спортивних змагань в період ранніх цивілізаційних утворень;
третій - VІІІ-ХІІІ ст. - розвиток народних форм фізичної культури, військово-фізичного виховання у часи Княжої доби;
четвертий - ХV - ХVІІІ ст. - розвиток фізичної культури у вигляді військово-фізичної підготовки, бойового танцювального мистецтва за часів Козаччини;
п'ятий - кінець ХVІІІ - початок ХХ ст. - фізична культура у побутово-обрядовій сфері, військових навчальних закладах, створення перших спортивних товариств, спортивно-гімнастичний рух патріотичного спрямування;
шостий - 1917-1993 - український спорт за часів СРСР, досягнення українських спортсменів у радянських збірних командах.
сьомий - з 1993 - сьогоднішній день - спорт та олімпійські досягнення незалежної України.
Фізична культура виникла у процесі розвитку і становлення людства, у людському середовищі і увібрала в себе весь накопичений протягом тисячоліть досвід підготовки людини до життя. У первісному суспільстві вперше виникли елементи фізичних вправ. Люди здобували собі їжу, будували житла, полювали, і під час такої природної необхідної діяльності відбувалось вдосконалення їхніх фізичних якостей - сили, швидкості, спритності. Поступово трудові дії стали застосовуватись поза трудовим процесом (людина стала імітувати їх, кидаючи спис у зображення звіра тощо). Таким чином, перетворення трудових дій у фізичні вправи значно розширило їхній вплив на людину, в першу чергу, на її фізичне вдосконалення. На сьогодні науковцями беззаперечно доведено, що становлення людини як мислячої істоти відбулось не лише завдяки розвиткові засобів праці, але й шляхом постійного вдосконалення людського тіла, своєї фізичної природи.
Розпочався цей процес ще за часів палеоліту. Так, на території сучасної України за часів пізнього палеоліту (35-10 тис. р. до н.е.), на зміну первісному людському стаду прийшла родова община, було вдосконалено знаряддя праці (рубила, сокири тощо), сформувалась людина сучасного фізичного типу - кроманьйонець (Homo sapiens - людина розумна). Основним заняттям первісної людини був пошук їжі. Успіх у полюванні приходив до тих, хто швидко бігав. Людина протягом багатьох тисячоліть палеоліту знаходилась в умовах «змагання» в силі, швидкості, спритності і витривалості з багатьма видами тварин. Полювання, збиральництво, рибальство виробляли фізичну стійкість, знижену чутливість до травм, розвивали спостережливість, накопичували практичні знання. Виготовлення та застосування мисливських знарядь також вимагали належного фізичного розвитку людини, певних рухових навичок. Первісна техніка поступово змінювалася - збільшувалася швидкість рухів у зв'язку з вживанням метальної зброї. Здатність до мислення дозволила людині встановити, зокрема, зв'язок між попередньою підготовкою і результатами полювання.
За часів мезоліту (10-6 тис. р. до н.е.) на нашій нинішній території внаслідок відходу льодовика клімат змінився на помірний, вимерли великі тварини (мамонти, шерстисті носороги), а у лісах з'явились більш дрібні та рухливі тварини, ніж у попередній період, на яких складно було полювати. Саме в цей період людина винайшла лук і стріли. Це був перший механічний пристрій (зброя) дистанційної дії, який дозволив не лише полювати здобич на значній відстані, мати більше їжі, але цей винахід потребував ще більшої фізичної вправності та фізичної підготовки.
Танення льодовика у цей період призвело до утворення багатьох річок та озер, важливого значення набуло рибальство і річкове збиральництво, але, важливо підкреслити для розкриття нашої теми, людина опанувала плавання на колодах і плотах, що призвело з часом до ще більшого її фізичного вдосконалення.
Таким чином, за часів первісного суспільства людина поступово надала перевагу новим навичкам, життєво необхідним рухам, фізичним якостям сили, прудкості, витривалості. Ефективне володіння списом, сокирою та ін. в екстремальних умовах полювання вимагало цілеспрямованої підготовки людей до такої специфічної діяльності. І в ній вже проглядались перші риси відмінної від полювання специфічної діяльності людини, попереднього фізичного виховання.
Трипільська культура на межі енеоліту та бронзового віку (V-ІІ тис.р. до н.е.). стала найрозвиненішою на території Правобережної України та частині Лівобережжя. Здобутки трипільців багато у чому позначились на подальшому розвиткові культури на українських землях. Саме трипільці започаткували тут традиції землеробства, яке назавжди стало визначальним чинником розвитку населення, зумовлюючи його традиції, побут, вірування, звичаї, календар тощо.
Трипільці були фізично міцними, загартованими та витривалими. Крім важкої фізичної праці цьому сприяли використання санчат, волокуш, лиж, що були знайдені у місцях археологічних розкопок трипільських поселень і нині демонструються у Київському обласному археологічному музеї та музеї трипільської культури (с. Трипілля Київська обл.)
Як і в усіх первісних цивілізаціях, у трипільській переважав змагальний характер проведення дозвілля. У змаганнях та різноманітних іграх перевірялась фізична спритність і сила членів колективу.
Так, у межах поселень існували культові місця, де відбувались ритуальні дійства з рухливими іграми, забавами, фізичними змаганнями. Значну частину дозвілля складав колективний танець. Знахідки археологів виявили зображення танцюючих людей, які руки в боки, ставши один проти одного виконують певні ритмічні рухи.[2]
Рис.1 А-елементи Трипільського танцю; Б- фігурка танцюриста (Київщина, IV ст. до н.е.)
Поиск по сайту: