|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Лекція №2. Організаційна структура мережі. Призначення і характеристики елементів мережі
Організаційна структура відбиває будову мережі в цілому, а саме типи, призначення, основні характеристики її елементів і композиційні принципи об'єднання елементів у структурні компоненти, що можна розглядати як окремі підмережі, так звані мережні сегменти. Призначення і характеристики елементів мережі Елементами будь-якої мережі є пункти і зв'язуючі їх лінії. Пункти мережі поділяються на прикінцеві та вузлові. У прикінцевих пунктах (ПП) розміщуються прикінцеві системи інформаційної мережі. Функційне призначення ПП визначається типом прикінцевої системи. ПП, в яких встановлюються термінальні системи, призначені для забезпечення доступу до мережі. Функція доступу може розглядатися в двох аспектах: забезпечення доступу користувача до мережі й організація доступу при об'єднанні різних сегментів мережі. Термінальні системи користувачів здійснюють введення /виведення інформації шляхом перетворення інформаційних повідомлень у сигнали і навпаки. ПП, в яких встановлюються термінальні системи користувачів, називаються абонентськими пунктами (АП). ПП, в яких організовуються інформаційні банки, телевізійні та радіомовні студії, центри служб новин, навчання, довідкових служб тощо, є постачальниками основних інформаційних ресурсів мережі. ПП, в яких розташовуються адміністративні системи, називаються центрами керування мережею. Прикінцевий пункт, в якому встановлюється прикінцеве обладнання конкретної мережі, робоча система, називається вузлом доступу (Access node). У ньому можуть встановлюватися граничне комутаційне обладнання, сервер доступу, а також спеціальне обладнання, що виконує функції міжмережного перетворювача (шлюзу) при спряженні сегментів, відмінних за технологічними ознаками. Вузловий пункт, або вузол мережі, є пункт, в якому сходяться дві і більше ліній зв'язку і який є проміжним (транзитним) на шляху проходження потоків інформації. Призначення вузла в мережі визначається виконуваними ним функціями. Як функції вузла можуть розглядатися комутація, концентрація і мультиплексування. Комутація являє собою процес встановлення зв'язку між лініями, що сходяться у вузлі, при розподілі інформаційних потоків в мережі у відповідності зі схемою маршрутизації. Комутація може бути оперативною (на час одного сеансу зв'язку поміж парою абонентів) і довготривалою, здійснюваною шляхом кросування збіжних у вузлі ліній або групи каналів. Вузол, що виконує функцію оперативної комутації, називається вузлом комутації (ВК), або комутатором, а вузол, в якому здійснюється довготривала комутація (крос),- розподільним вузлом, або розподілювачем. Концентрація означає об'єднання декількох вхідних відносно невеликих за потужністю інформаційних потоків з метою отримання більш потужного вихідного потоку, що забезпечує ефективне завантаження лінії. Пункт, що виконує таку функцію, називається концентратором. Мультиплексування забезпечує можливість передавання декількох потоків інформації однією лінією шляхом закріплення за кожним із них фіксованої частини ресурсу лінії. Фіксований розподіл лінійного ресурсу залишається незмінним навіть у періоди відсутності передаваної інформації, тобто функція концентрації тут відсутня. Такий пункт мережі називається відповідно мультиплексором. У вузловому пункті мережі можуть суміщуватись водночас декілька із зазначених функцій. Лінії зв'язку забезпечують передавання інформаційних потоків у формі сигналів, це споруди, що включають середовище поширення сигналів і комплекс каналоутворюючого обладнання. Як фізичне середовище можуть використовуватися мідні пари проводів, оптичне волокно, ефір. В залежності від середовища, яким передаються сигнали, всі існуючі типи ліній зв'язку прийнято поділяти на дві групи: проводові й безпроводові. До проводових належать всі типи ліній, в яких сигнали поширюються вздовж штучно створюваного напрямного середовища. У найпростішому випадку це фізичний ланцюг, утворений парою проводів, якими передається сигнал у вигляді електричного струму. Проводові лінії, утворені проводами, що мають ізоляційні покриття і вміщені в спеціальні захисні оболонки, називаються кабельними лініями зв'язку (KЛ3). За умовами прокладання та експлуатації розрізняють підземні і підводні кабелі. Вони відрізняються конструкцією і матеріалом ізолюючих оболонок і захисних покриттів. У землі й у воді прокладають кабелі, броньовані сталевими стрічками чи дротом, які надають кабелю особливої механічної міцності. У містах кабелі прокладають у спеціально споруджувану каналізацію, що складається з трубопроводу й оглядових колодязів. Для забезпечення потрібної віддалі передавання сигналів, а це можуть бути тисячі кілометрів, в кабельних магістралях організовуються підсилювальні пункти, розташовані по трасі через певні інтервали. Все зазначене складає лінійно-кабельні споруди (ЛKC), які визначають основну частину витрат при організації та експлуатації кабельних ліній зв'язку. До проводових належать також лінії, що використовують середовище поширення діелектричних матеріалів, зокрема тонкі скляні волокна. В оптичному кабелі скловолокна вільно вміщуються всередині поліетиленових трубок, скручених навколо міцного пластмасового осердя. Оптичні кабелі, як і звичайні, мають захисні поліетиленові оболонки і різноманітні зовнішні покриття. їх можна прокладати в землі, воді, приміщеннях. Вони нечутливі до електромагнітних завад і не потребують металевих екранів. Лінії зв'язку, що використовують оптичні кабелі, дістали назву волоконно-оптичні лінії зв'язку (ВОЛЗ). Істотним їхнім достоїнством є відсутність в конструкції дефіцитних матеріалів: міді, алюмінію, свинцю і т. ін. Термін «радіолінія» поширюється на всі типи ліній, в яких сигнали передаються у відкритому просторі без штучних напрямляючих середовищ у вигляді радіохвиль. Цінною якістю радіоліній є можливість їхньої швидкої організації та порівняно невисока вартість. Важливим є також факт використання радіоліній для організації мобільного зв'язку (з рухомими об'єктами: автомобілями, літаками, поїздами, кораблями, космічними літальними апаратами). Лінії радіозв'язку, що складаються з декількох або багатьох ділянок, у межах яких відбувається приймання сигналу, його посилення і передавання в наступний пункт, називаються радіорелейними лініями (РРЛ). Різновидом РРЛ є супутникові радіолінії. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |