Лекція №2. Організаційна структура мережі. Призначення і характеристики елементів мережі

Організаційна структура відбиває будову мережі в цілому, а саме типи, призначення, основні характеристики її елементів і композиційні принципи об'єднання елементів у структурні компоненти, що можна розглядати як окремі підмережі, так звані мережні сегменти.

Призначення і характеристики елементів мережі

Елементами будь-якої мережі є пункти і зв'язуючі їх лінії. Пункти мережі поділяються на прикінцеві та вузлові.

У прикінцевих пунктах (ПП) розміщуються прикінцеві системи інформаційної мережі. Функційне призначення ПП визначається типом прикінцевої системи. ПП, в яких встановлюються термінальні системи, призначені для забезпечення доступу до мережі. Функція доступу може розглядатися в двох аспектах: забезпечення доступу користувача до мережі й організація доступу при об'єднанні різних сегментів мережі.

Термінальні системи користувачів здійснюють введення /виведення інформації шляхом перетворення інформаційних повідомлень у сигнали і навпаки. ПП, в яких встановлюються термінальні системи користу­вачів, називаються абонентськими пунктами (АП). ПП, в яких органі­зовуються інформаційні банки, телевізійні та радіомовні студії, центри служб новин, навчання, довідкових служб тощо, є постачальниками основних інформаційних ресурсів мережі. ПП, в яких розташовують­ся адміністративні системи, називаються центрами керування мере­жею. Прикінцевий пункт, в якому встановлюється прикінцеве облад­нання конкретної мережі, робоча система, називається вузлом доступу (Access node). У ньому можуть встановлюватися граничне комутаційне обладнання, сервер доступу, а також спеціальне обладнання, що вико­нує функції міжмережного перетворювача (шлюзу) при спряженні сег­ментів, відмінних за технологічними ознаками.

Вузловий пункт, або вузол мережі, є пункт, в якому сходяться дві і більше ліній зв'язку і який є проміжним (транзитним) на шляху проход­ження потоків інформації. Призначення вузла в мережі визначається виконуваними ним функціями. Як функції вузла можуть розглядатися комутація, концентрація і мультиплексування.

Комутація являє собою процес встановлення зв'язку між лініями, що сходяться у вузлі, при розподілі інформаційних потоків в мережі у відпо­відності зі схемою маршрутизації. Комутація може бути оперативною (на час одного сеансу зв'язку поміж парою абонентів) і довготривалою, здійс­нюваною шляхом кросування збіжних у вузлі ліній або групи каналів. Ву­зол, що виконує функцію оперативної комутації, називається вузлом ко­мутації (ВК), або комутатором, а вузол, в якому здійснюється довготри­вала комутація (крос),- розподільним вузлом, або розподілювачем.

Концентрація означає об'єднання декількох вхідних відносно неве­ликих за потужністю інформаційних потоків з метою отримання більш потужного вихідного потоку, що забезпечує ефективне завантаження лінії. Пункт, що виконує таку функцію, називається концентратором.

Мультиплексування забезпечує можливість передавання декількох потоків інформації однією лінією шляхом закріплення за кожним із них фіксованої частини ресурсу лінії. Фіксований розподіл лінійного ресур­су залишається незмінним навіть у періоди відсутності передаваної ін­формації, тобто функція концентрації тут відсутня. Такий пункт мережі називається відповідно мультиплексором.

У вузловому пункті мережі можуть суміщуватись водночас декілька із зазначених функцій.

Лінії зв'язку забезпечують передавання інформаційних потоків у формі сигналів, це споруди, що включають середовище поширення сиг­налів і комплекс каналоутворюючого обладнання. Як фізичне середо­вище можуть використовуватися мідні пари проводів, оптичне волокно, ефір. В залежності від середовища, яким передаються сигнали, всі іс­нуючі типи ліній зв'язку прийнято поділяти на дві групи: проводові й безпроводові.

До проводових належать всі типи ліній, в яких сигнали поширюються вздовж штучно створюваного напрямного середовища. У найпростішому випадку це фізичний ланцюг, утворений парою проводів, якими передає­ться сигнал у вигляді електричного струму. Проводові лінії, утворені проводами, що мають ізоляційні покриття і вміщені в спеціальні захисні оболонки, називаються кабельними лініями зв'язку (KЛ3). За умовами прокладання та експлуатації розрізняють підземні і підводні кабелі. Во­ни відрізняються конструкцією і матеріалом ізолюючих оболонок і захи­сних покриттів. У землі й у воді прокладають кабелі, броньовані стале­вими стрічками чи дротом, які надають кабелю особливої механічної міцності. У містах кабелі прокладають у спеціально споруджувану ка­налізацію, що складається з трубопроводу й оглядових колодязів. Для забезпечення потрібної віддалі передавання сигналів, а це можуть бути тисячі кілометрів, в кабельних магістралях організовуються підсилю­вальні пункти, розташовані по трасі через певні інтервали. Все зазначене складає лінійно-кабельні споруди (ЛKC), які визначають основну час­тину витрат при організації та експлуатації кабельних ліній зв'язку.

До проводових належать також лінії, що використовують середови­ще поширення діелектричних матеріалів, зокрема тонкі скляні волокна. В оптичному кабелі скловолокна вільно вміщуються всередині полі­етиленових трубок, скручених навколо міцного пластмасового осердя. Оптичні кабелі, як і звичайні, мають захисні поліетиленові оболонки і різноманітні зовнішні покриття. їх можна прокладати в землі, воді, приміщеннях. Вони нечутливі до електромагнітних завад і не потребу­ють металевих екранів. Лінії зв'язку, що використовують оптичні кабе­лі, дістали назву волоконно-оптичні лінії зв'язку (ВОЛЗ). Істотним їхнім достоїнством є відсутність в конструкції дефіцитних матеріалів: міді, алюмінію, свинцю і т. ін.

Термін «радіолінія» поширюється на всі типи ліній, в яких сигнали пе­редаються у відкритому просторі без штучних напрямляючих середовищ у вигляді радіохвиль. Цінною якістю радіоліній є можливість їхньої швид­кої організації та порівняно невисока вартість. Важливим є також факт ви­користання радіоліній для організації мобільного зв'язку (з рухомими об'єктами: автомобілями, літаками, поїздами, кораблями, космічними літальними апаратами). Лінії радіозв'язку, що складаються з декількох або багатьох ділянок, у межах яких відбувається приймання сигналу, його посилення і передавання в наступний пункт, називаються радіо­релейними лініями (РРЛ). Різновидом РРЛ є супутникові радіолінії.

Поиск по сайту: