Структури пейджингових мереж

За своїм призначенням пейджингові мережі можна розділити на локальні (відомчі), міські загального користування та регіональні. Локальні пейджингові мережі забезпечують передавання повідомлень у межах будинку або на обмежених територіях в інтересах окремих груп користувачів (рис. 8.3). Типова область їх застосування - готелі, лікарні, аеропорти. Вони дозволяють швидко передавати інформацію співробітнику незалежно від його місця розташування, що набагато підвищує ефективність роботи. Як правило, передавання повідомлень у таких пейджингових системах здійснюється операторами з пультів керування без взаємодії з телефонною мережею загального користування. Пейджинговий термінал перетворює передану інформацію в спеціальні сигнали й керує передавачем з вихідною потужністю до 5 Вт (інколи термінал і передавач об'єднують в одному корпусі). Для введення повідомлень у найпростіших моделях терміналів використовують вмонтовану клавіатуру. Більш досконалі моделі дозволяють підключати персональний комп'ютер. Все устаткування можна легко розташувати в секретаря або диспетчера.

Рисунок 8.3 - Локальна пейджингова мережа

Розрахунки показують, що в організації, де передбачається використовувати більш 15-20 пейджерів, своя локальна мережа стає вигідною (якщо, звичайно, є дозвіл на використання частоти і не потрібно великого радіуса дії). Ефективність використання локальної системи буде ще вищою, якщо застосовувати мережне програмне забезпечення та встановити його на всі персональні комп'ютери організації. Це дозволить відправляти повідомлення без допомоги диспетчера. Якщо ж це програмне забезпечення інтегрувати з офісною системою електронного документообігу, то ефективність її функціонування значно підвищиться.

Під міськими пейджинговими мережами загального користування розуміють сукупність технічних засобів, за допомогою яких телефонною мережею відбувається передавання необхідних повідомлень. Основна: відмінність цих систем від локальних - більший радіус дії (десятки кілометрів) та більше число абонентів (декілька тисяч). Схема будови такої мережі подана на рис. 8.4. Вихідна потужність передавачів таких систем 150-300 Вт. Вони мають ефективні антени з великою висотою підвішення (телевежі, висотні будинки). Повідомлення приймаються операторами по телефону і вводяться за допомогою персональних комп'ютерів, об’єднаних локальною мережею. Спеціальне програмне забезпечення передає всі повідомлення на пейджинговий термінал і далі - на передавач. Незважаючи на значну вартість устаткування міська мережа в розглянутій конфігурації проста. Це пояснюється наявністю одного передавача.

Рисунок 8.4 - Структура міської пейджингової мережі

Основною проблемою при побудові регіональної багатозонової пейджингової мережі є інтерференція сигналів сусідніх передавачів (рис. 8.5). Для усунення цього ефекту застосовується синхронне передавання (simulcast-системи) та часове розділення. У simulcast-системах передавачі працюють одночасно і пейджер "не помічає" їхнього взаємного впливу. Це дозволяє досягти максимальної ємності мережі. Платою за це є висока ціна апаратури та дуже високі вимоги до якості каналів зв'язку.

При часовому розділенні цикл роботи системи розбивається на декілька часових вікон і для кожного передавача виділяється своє вікно. Завдяки цьому в зоні дії декількох передавачів, пейджер у кожний момент часу приймає сигнал тільки одного з них. Це спрощує вимоги до апаратури та каналів зв'язку, але знижує максимальну ємність системи: у 2 рази для двочасових вікон і приблизно в 3 рази для трьох вікон.

В наш час різноманітними фірмами США, Японії, Великобританії розроблені численні типи локальних і національних пейджингових систем. Фірми-оператори пейджингових систем прагнуть до створення загального ринку устаткування і послуг зв'язку. Вживаються заходи для координації робіт і створення єдиних інтернаціональних стандартів пейджингових мереж, що могли б забезпечити масове виробництво уніфікованих приймачів і створення загальноєвропейського роумінгу.

Поиск по сайту: