Основні функції управління та основи виникнення кризи

Серед них: планування, організація, мотивація і контроль.

Функції менеджменту: - аналіз; - планування; - організація; - мотивація; - управління; - облік; - контроль; - регулювання; - координація.

Аналіз складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на самім підприємстві в минулому, умов зовнішнього середовища сьогодні і встановлює тенденції розвитку фірми, загрози і можливості, а також проблеми, що підлягають вирішенню.

Планування визначення напрямків, цілей, пропорцій, темпів виконання виробничих процесів і являє собою вибір дій на визначений період часу.

Організація формування керованої і керуючої систем і створює передумови для розв'язання завдань, поставлених на стадії планування; вирішує питання структури, упорядкування і регламентації дій виконавців, оптимізує розміщення устаткування, вибирає спеціалізацію і методи впровадження робіт.

Керівництво полягає в напрямку діяльності керованого об'єкта, тісно пов'язане з лідерством і за допомогою іншої функції менеджменту - мотивації - спонукає до необхідних дій персонал підприємства. Ціль керівництва - домогтися, щоб підлеглі виконували те, що необхідно керівнику.

Координація спрямована на узгодження різних зовнішніх систем стосовно даної системи (раціоналізація дій постачальників, кооперованих зв'язків, робота зі споживачами і т.п.).

Регулювання пов'язане з поточними управлінськими рішеннями і спрямоване на збереження стану запланованого процесу, коректування відхилень усередині системи, що можуть відбуватися з об'єктивних і суб'єктивних причин.

Контроль носить всеосяжний характер і пов'язаний прямо чи побічно з усіма функціями системи управління.

Облік - одержання і фіксація в кількісній формі результатів стану об'єкта і ресурсів у будь-який момент часу функціонування системи. Облік створює можливість реального контролю над ходом виробництва, його регулюванням і кінцеву фіксацію діяльності підприємства за звітний період.

Усі процеси, що відбуваються в організації, можна розділити на дві групи: керовані і некеровані. Керовані процеси - це процеси, що піддаються зміні у визначеному напрямку при свідомому впливі на них. Некеровані - коли неможливо змінити з тих чи інших причин їхню спрямованість і характер.

Перевага некерованих процесів веде до анархії і криз, превалювання керованих процесів обмеженою ефективністю управління й у відповідних умовах теж веде до кризових ситуацій. До кризи може приводити "небачення" тих процесів, якими можна управляти.

Антикризовий розвиток - це керований процес чи запобігання подолання кризи, що відповідає цілям організації і об'єктивним тенденціям її розвитку.

2. Зв’язок функціонального та антикризового менеджменту

Виникаючі в практиці управління завдання за своєю суттю є або функціональними, або ситуаційними (антикризовими). Функціональні (стабільні) завдання визначаються сформованим поділом праці у виробництві й управлінні. Ситуаційні завдання є наслідком порушень взаємодії спеціалізованих підсистем і елементів організації під впливом дестабілізуючих факторів виробництва. Динамічність виробничої організації, її здатність реалізувати мінливі цілі управління можуть бути забезпечені тільки наявністю і взаємодією двох цих елементів структури управління.

Кризові ситуації виникають на всіх етапах і стадіях управління і носять взаємозалежний характер. Управління кризовою ситуацією відбувається за ситуаційною схемою антикризового управління (рис. 1).

Як видно з наведеної схеми, перевищення допустимих відхилень від заздалегідь визначених меж означає, що виробнича система виходить з "норми" і вступає в якусь фазу, небезпечну для підприємства, з яким функціональними заходами регулюючого і координуючого характеру не справитися. Необхідні заходи кардинального впливу, здатні переломити небезпечну ситуацію, що наступила, не давати їй розвиватися і, по можливості, повернути порушене виробництво на запланований шлях.

У загальному випадку, розвиток кризової ситуації, відповідно до даної схеми, може відбуватися за 3-ма варіантами.

1-ий варіант. Завдяки своєчасним і рішучим заходам розвиток ситуації, що руйнує систему, припинено, а потім ціною певних зусиль повернуто на запланований шлях досягнення мети фірми, тобто, відновлений статус-кво виробничо-економічного механізму системи.

2-ий варіант. Розвиток ситуації прийняв кризовий характер. Можливі засоби його ліквідації не принесли належного результату чи недостатні, чи ж взагалі не мають економічного, технічного чи технологічного змісту стабілізації запланованого виробництва. Система функціонування підприємства ще не зруйнована, але вже носить небезпечний, надзвичайний характер, і керівництво приймає рішення переходу виробництва чи цілком фірми на новий шлях, що дає системі якісно новий стан, відмінний від колишнього. Цей новий стан може зажадати розробки нових планів, стандартів, але дає, у загальному випадку, сприятливий результат.

Третій варіант. Криза прийняла необоротну руйнівну форму і привела підприємство до повного розвалу чи банкрутства.

Поиск по сайту: