Колективний договір. Форма заключення. Строк дії. Регулювання охорони праці у колект. договорі

Колективний договір – це угода, що укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ним органів. Порядок укладання труд. договору, його зміст, строк чинності та інше визначає Кодекс законів про працю України і Закон України «Про колективні угоди і договори» від 1 липня 1993року.

Колективний договір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладання нового або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. На новостворених підприємствах, в установах, організаціях колективного договору має укладатися у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про заснування їх, якщо реєстрація не передбачена.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладання нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

У колективному договорі, угоді, сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством. Їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

22.психологічні причини свідомого порушення виконавцем вимог безпеки

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Аналіз статистичних даних та висновки експертів в галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60-90% травм у побуті та на виробництві відбуваються з вини потерпілих.

Причинами порушення вимог безпеки можуть бути внутрішні фактори(індивідуальні, психологічні або фізіологічні властивості, недоступність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища.

Таким чином, у психологічній кваліфікації причин виникнення небезпечних ситуацій та нещасних випадків можна визначити 3 класи дій:

1. Порушення мотиваційної частини дій проявляється в небажанні виконувати визначені дії. Порушення може бути відносно постійним(людина недооцінює небезпеку) та тимчасовим.

2. Порушення орієнтованої частини дій - проявляється в незнанні правил безпеки

3. Порушення виконавчої частини – проявляється в невиконанні правил безпеки внаслідок невідповідності психічних та фізичних можливостей людини.

Порушення в будь-якій з цих частин тягне за собою зрушення в дії в цілому.

Особиста безпека заснована головним чином та трьох важливих фундаментальних принципах: знанні, спостережливості та обережності. Всі три складові, на котрих базується особиста безпека, можливо об’єднати в одному понятті-пильність. Пильність –це стан духу, друга натура обережної людини. Люди, які виховали в собі цю особливість, рідше попадають в небезпечні, кризові ситуації, тому що в змозі їх вчасно прогнозувати та обходити стороною.

Поиск по сайту: