Вимоги до реферату

- реферат не змінює безпосереднє ознайомлення з документом;

- реферат має відображати основний зміст документа, важливі факти, методику, експерименти, висновки тощо;

- обсяг реферату залежить від ступеня значущості реферованого документа. Середній обсяг реферату – 850 друкованих знаків.

Класифікація рефератів:

За способом характеристики первинних документів:

- конспективні (скорочений, послідовний виклад усього документа)

- проблемно-орієнтовані (відбір фрагментів із досліджуваної теми чи проблеми)

За рівнем глибини розкриття змісту:

- інформативний (може виконувати весь комплекс вимог до рефератів, оскільки він найбільш точно відбиває зміст первинного документа);

- індикативний (мета – привернути увагу до певного документа й допомогти прийняти рішення щодо необхідності звернення безпосередньо до документа. Складають на документи великого обсягу, наприклад, монографії);

- критичний (відображення змісту першоджерела, висловлення ставлення до змісту першоджерела);

- оглядовий (складається на певну множинність документів – першоджерел і виступає зведеною характеристикою певного змісту документа):

· монореферат – зв’язний твір;

· поліреферат – сукупність окремих видів рефератів.

Залежно від формальної ознаки:

- текстові;

- табличні (довідкова, аналітична, динамічна та інша таблиця);

- анкетні (запитання та відповіді наперед заданої анкети);

- ілюстративні (переробка ілюстративного матеріалу першоджерела);

- телеграфні (зміст поданий у вигляді коротких називних речень або набору ключових слів – дескрипторів);

- реферат-фрагмент першоджерела (складається коли у документі – першоджерелі можна виокремити частину, розділ чи фрагмент, що відображає інформаційну сутність документа або відповідають завданню реферування)

Функції рефератів: індикативна, інформаційна, пошукова.

Етапи реферування документів:

· Перший етап – підготовчий – загальний аналіз первинного документа та визначення його інформативності. Завдання визначити тематичну спрямованість документа, зрозуміти та обдумати текст у цілому.

· Другий етап – аналітичні операції з текстом – заздалегідь складений планом текст поділяють на фрагменти; опускають неінформативні відомості та визначають спосіб згортання відповідно до цільового призначення майбутнього вторинного документа.

· Третій етап – синтезування згорнутої інформації та завершення оформлення тексту реферату.

· Використовується процес читання, який буває ознайомлювальним, вивчальним та реферативним.

Огляд – синтезований текст, у якому подана зведена характеристика питання чи ряду питань, що базується на використанні інформації, вилученої з певної кількості відібраних для цієї мети первинних документів за певний час.

Типи оглядів:

- бібліографічний – містить характеристики первинних документів як джерел інформації, що з’явилися за певний час або, які об’єднані за певною загальною ознакою.

- реферативний – містить зведену характеристику питань, які розглянуті у вихідних первинних документах, але не містить критичної оцінки, поданої у цих документах інформації.

- аналітичний – містить всебічний аналіз усієї наведеної у первинних документах інформації, з її аргументованою оцінкою, а також обґрунтовані рекомендації щодо її застосування.

Класифікація оглядів:

Залежно від мети складання:

- огляди, що сумують досягнення науки й техніки у певній галузі за певний часовий період;

- огляди, що є необхідними для вирішення конкретних практичних завдань.

Залежно від призначення:

- огляди для спеціалістів;

- огляди для керівників;

- науково-популярні огляди.

Залежно від видів джерел:

- огляди періодичних видань;

- рекламних повідомлень;

- патентних документів;

- документів, що не публікуються;

Залежно від наявності зіставлення й прогнозів:

- порівняльні;

- такі, що не містять порівнянь;

- огляди, що охоплюють одну галузь в одній чи кількох країнах та містять коротко -, середньо -, чи довготривалий прогноз;

- такі, що не містять прогнозу.

Стадії складання оглядів:

1. Перша підготовча стадія: розробка завдань на складання огляду; складання списку літератури; укладання частотного словника; побудова рубрика тора, складання плану огляду.

2. Друга, основна стадія: підготовка тексту огляду, редагування тексту огляду.

3. Третя, заключна стадія: підготовка довідкового апарату для огляду, оформлення огляду.

Основні форми подачі інформації в інформаційних документах:

Екстракт (цитування) – дослівне відтворення фрагментів, речень, абзаців первинного документа. До цитування належить метод екстрагування, сутність якого полягає у тому, що з тексту вилучають за певним критерієм найбільш значущі речення, які потім переносять до вторинного документа.

Однак втрати інформації відбуваються внаслідок неможливості повністю відобразити текст.

Перефразування (переказ) – перебудова всієї композиційної та синтаксичної структури первинного документа. Відбувається згортання інформації на різних рівнях і водночас досягається повнота охоплення змісту. Однак тут виникає небезпека віддалення від авторської інтерпретації тексту і помилкове трактування первинного тексту у рефераті.

Змішана форма – більш розповсюджена. Спостерігається ситуація компромісу – у намаганні до точного та повного викладу авторської думки першоджерела (за умов зменшення фізичного змісту документа), треба знайти таке співвідношення між ними, яке було б оптимальним.

Фактографічна інтерпретація (переосмислення) – виклад першоджерела на принципово новому, відмінному від оригіналу рівні. Реферат аналізує текст, групує його, виходячи зі свого задуму. тут відбувається не лише вибіркове згортання інформації першоджерела, але й розгортання (коментування), переосмислення.

3. Методика створення інформаційних повідомлень

Інформаційне повідомлення має бути точним, нейтральним швидким, повним, цікавим та містким.

Основні характеристики інформаційного повідомлення:

- точність – кожне повідомлення має містити джерело. Якщо джерело сумнівне або неточне, перевага надається надійності, а не швидкості. Тому треба перевіряти і збирати інформацію разом з інших джерел, якщо це джерело є неточним. Відповідальність за добір інформації та конкретизацію джерел несе виключно виробник інформації. Винятком можуть бути лише результати спортивних змагань, які не потребують джерела.

- нейтральність – якщо йдеться про суперечливі факти, необхідно дати 2 або більше джерела чи твердження. Агентство не має права брати чиюсь сторону. Воно лише відтворює максимальну кількість даних.

- швидкість – між інформаційними агентствами існує велика конкуренція, тому актуальною є швидкість. Як тільки інформацію перевіряють, її негайно передають на розгляд споживачам. Потрібно продумати форму подачі інформаційного повідомлення.

- повнота інформації – інформація повинна бути абсолютно завершеної форми незалежно від жанру. Варто пам’ятати, що чимало газет, теле-, радіо- компаній використовують інформацію в тій самій формі, що отримали з агентства.

- цікавість. Вартість інформації прямо пропорційна кількості передруків. Добір подій часто продиктована інтересами читача. Цікавість впливає на актуальність події і часто резонує від реальних проблем, які хвилюють суспільство. Цікавість інформації часто випливає із суто людських параметрів та характеристик. Її вплив тим більший, коли інформація співпадає зі способом життя великої кількості людей.

- місткість – принцип мінімаксу (мах відомостей при міn слів). Абсолютно необхідно, щоб основна інформація була зосереджена в перших трьох рядках. Повні тексти прес-релізів, заяв для преси можуть бути передані тільки у виняткових ситуаціях, коли кожна фраза має надзвичайне інформаційне наповнення.

Повідомлення має бути виписане в чіткій, точній формі, тому складається за дуже жорсткими, майже математичними нормами. Повідомлення складається з ліду, субліду, параграфа та бекграундера.

1. Лід має обсяг 2-3 рядки, не більше 35 слів. Це основний структурний елемент інформаційного повідомлення, який передає ключову інформацію. Повинен бути завершеним і може використовуватись самостійно, оскільки дуже часто газети та ТБ цитують лише лід, коли хочуть коротко анонсувати подію. Ліє має відповідати на 4 фундаментальні запитання: хто? що зробив? коли? де? Якщо це можливо лід також має відповідати на 2 додаткові запитання: чому? як? (в який спосіб?) Найкращий спосіб вправно розпочати лід – відповісти на запитання хто зробив що. Лід може здійснюватись відповідно до того, яку інформацію він містить. Правила побудови ліду: лід не обов’язково мусить починатись з цитати, лід не може бути запитанням, лід не може бути написаний у негативній чи заперечній формі (винятком є лише та ситуація,коли заперечення є провідною інформацією), лід не починається з прислівника, лід надає перевагу дієсловам дії перед дієсловами стану, лід не починається з вигуку або частки.

2. Сублід – основне, на що звертається увага, це посилання на джерела. Зовнішнє джерело може бути прямим і непрямим, ідентифікованим та неідентифікованим. Пряме джерело – ті структури, до яких агентство має безпосередній доступ (юридична особа, ЗМІ, фізична особа). Непряме джерело – передбачає використання інформації з посиланням на посередника. Ідентифіковане джерело – таке джерело, яке має точне ім’я, прізвище, професію. Неідентифіковане джерело передбачає лише закамуфльоване формулювання. Найбільш вживаними формулами використання джерел в інформаційному повідомленні є:

- зведення джерел докупи;

- спостерігачі;

- спростування.

Цитування – обов’язковий елемент субліду.

3. Параграф – додаткова інформація, яка деталізує подію, утворює контекст вище сказаного. Якщо параграф довший за 3 рядки, його обов’язково треба розбивати на 2 або 3 речення. Жоден параграф не мусить бути довшим за 5 рядків. Єдиний виняток – довга цитата важливого виступу довгого документа.

4. Бекграундер надає додаткову інформацію про передісторію події, про яку ми говоримо.

Основні різновиди інформаційного повідомлення:

1. За обсягом в інформаційних повідомленнях визначають 4 основні жанри:

- «блискавка» – оголошення майбутньої виняткової події в кількох словах.

- бюлетень – 2-3 рядки, тобто лід. Його вживають або як безпосереднє продовження блискавки, або самостійно для анонсу менш важливих подій.

- термінове повідомлення. Є 3 типи термінових повідомлень: як продовження бюлетеня, повідомлення подається вперше і пропускає дуже важливу інформацію, але не таку значущу, що міститься в бюлетені, повідомлення з поміткою «терміново» – від 50 до 150 слів.

- звичайне повідомлення – до 200 слів.

Додатковими жанрами можуть бути:

- хроніка

- ключові моменти

- біографія

- технічна довідка

4. Інформаційні та аналітичні жанри в діяльності інформаційних центрів

В основі інформаційних жанрів пріоритетним є висвітлення оперативної інформації про подію чи явище, яка відбувається або відбулася в дійсності.

Основні різновиди інформаційних жанрів: хроніка, замітка, розширена інформація, репортаж, інтерв’ю, інформаційний звіт.

Хроніка – коротка, об’єднана в рубрики, як телеграма інформація про факт. За своєю суттю найменш подібна на текстове повідомлення. Основне –оперативність передачі факту без опису деталей. Як правило, це перша новинна стрічка, що не має заголовку і подається під певною рубрикою.

Характерні риси хроніки:

- точний підбір фактів та подій;

- лаконічність;

- економія мовних засобів;

- офіційний стиль.

Зазвичай в хроніці подаються надзвичайні події. Може бути не лише почасова.

2. Замітка – повідомлення від 20 до 100 рядків, має заголовок та авторський підпис. Найпростіший жанр газетного повідомлення. Особливим є стислість у подачі новин.

Особливості замітки:

- інформативність;

- інформаційний привід;

- масовість;

- зіткнення інтересів.

Головним завданням замітки є розкриття змісту. Не передбачає короткого резюме, де автор може висловити відношення до них. Може текст супроводжуватися статистикою, передісторією та ін. атрибуцією. Розрізняють тверду та м’яку замітки. Тверда передбачає суворе виконання вимог подачі новин (лід в класичному виконанні, 35 слів, хто? що? коли? де?). М’яка замітка передбачає окрім відповіді на питання наявність у тексті подробиць та коротких коментарів.

У замітці розрізняють 2 види коментарів:

- розширене (повне роз’яснення факту 1 експертом) або існує полярне коментування (коли експертів є декілька);

- синхронний (попутній) – роз’яснення тексту за ходом висловлювання. Подається на початку видання.

3. Розширена інформація. Оперативність менш важлива, а увага зосереджена на незвичайній інформації. Поява розширеної інформації набуває значення, коли потрібно зацікавити споживача або розважити. В розширеній інформації лід виділяють жирним шрифтом.

Існує декілька типів ліду до розширеної інформації:

- резюме – коротке висвітлювання події або результату події;

- одиничний лід – виокремлено 1 важливий акцент у факті;

- драматичний лід – передбачає підкріплення гостроти факту, який висвітлюється;

- аналітичний лід – коли присутні 2 протилежні тези;

- затяжний лід – персоніфікований чи заснований на випадку з життя;

- цитатний лід – на основі висловлення певної особи;

- питальний лід – зав’язка передісторії, що зв’язує історію (факт) з тим, що відбувається;

- ситуаційний – абзац – зав’язка пов’язана з тим, що відбувалося раніше.

4. Репортаж – передбачає оперативну розповідь очевидця або учасника події. Важливими особливостями є наочність та динамічність. Новина зазвичай обростає суб’єктивним враженням спостерігача. Ефект присутності може бути коротким і значним. Важливо, щоб розповідь про подію супроводжувалась у послідовному, логічному зв’язку.

Основні види репортажу:

- подієвий – яскрава подія, що подається в хронологічному порядку;

- постановчий – подається незапланована подія наперед;

- проблемний – емоційне повідомлення про конкретну подію, що переростає в соціально важливу проблему;

- тематично-пізнавальний – повідомлення про новинку;

- актуальний;

- репортаж-розслідування – динамічний опис так званих пунктів небезпеки, які перероблює журналіст в ході пошуку інформації, яку намагаються приховати від нього.

5. Інтерв’ю – інформаційний жанр, що представляє суспільно вагому новину у виді відповідей на запитання журналіста. Основний різновид – бесіда. В бесіді журналіст не обмежується короткими запитаннями, а сперечається з співбесідником, коментує відповідь і висловлює свою оцінку. Важливою для журналіста є хороша підготовка. Відповідно з журналістом мають здійснюватись такі види контролю в ході проведення інтерв’ю:

- контроль релевантності (відповідність інформації потребам);

- контроль повноти;

- контроль за конкретні теми;

- контроль за логікою викладу;

- контроль за помилками у розповіді;

- контроль за помилками в описі;

- контроль за помилками в судженнях;

- контроль за індукцією та дедукцією;

- контроль за підтримкою мотивації;

- контроль за викривленням інтерв’ю.

Види інтерв’ю:

Ø За кількістю співвідношення задіяних осіб:

- інтерв’ю-монолог – відповіді співбесідника на питання журналіста, які подаються в преамбулі матеріалу;

- інтерв’ю-діалог – вид жанру, коли наводяться судження партнерів рівномірно;

- інтерв’ю-полілог – коли тему розкривають декілька журналістів та декілька респондентів.

Ø За предметно-емоційним направленням інтерв’ю буває:

- інтерв’ю-повідомлення;

- інтерв’ю-замальовка;

- інтерв’ю-портрет;

- інтерв’ю-анкета.

6. Звіт – перехідний жанр між інформаційним та аналітичним. Інформаційний звіт – інформаційне повідомлення про роботу і захід, в якому брала участь група людей (спортивне змагання, конференція). Особливість звіту полягає у тому, що журналіст повинен детально описати захід, надати читачу інформацію про розвиток події в жорстокій або строгій послідовності викладу.

Види звітів:

- інформаційні

- аналітичні

- спортивні

- ком’юніке – розповідь про політичну зустріч

- проблемні

Основні етапи підготовки аналітичних повідомлень:

- встановлення журналістом однотипності фактів і явищ і об’єднання їх в один логічний ряд;

- узагальнення фактів, співставлення з іншими та встановлення зв’язку між ними;

- оцінка ситуації та явищ;

- постановка проблеми та виявлення всіх її аспектів;

- висвітлення пропозиції про своє бачення проблеми.

Основу аналітичних жанрів складає коментар – загальний композиційно-стилістичний метод відображення дійсності. Другою ознакою є наявність прогнозу, який може здійснитись трьома методами:

- екстраполяція – перенесення знань з однієї сфери в іншу;

- моделювання;

- опитування експертів.

В журналістиці сформовано декілька видів прогнозів: прогноз-обіцянка; прогноз-впевненість; прогноз-бажання; прогноз-нагадування; прогноз-пропозиція; прогноз-сумнів.

Основні аналітичні жанри:

- кореспонденція;

- стаття;

- огляд;

- рецензія

1. Кореспонденція – жанр, в якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонуються шляхи її розв’язання.

Складається з тексту, що стосується проблемної теми (визначення подій та наслідків подій по певній темі), постановки проблеми, системи доказів, аргументації (форма коментування експерта, журналіста).

Не перевищує 100 рядків. Дуже часто кореспонденція висвітлює конфліктну ситуацію.

Щоб правильно скласти кореспонденцію, необхідно знати:

- характеристику конфліктних сторін;

- природу того, що призвело до конфлікту;

- соціальне середовище, в якому виник конфлікт;

- зацікавлені сторони;

- застосовані сторонами конфлікту стратегій та тактики;

- результат конфлікту для зацікавлених сторін та учасників конфлікту.

Основні види кореспонденції:

- інформаційна (наближена до замітки);

- аналітична (декілька однотипних подій, що відбуваються за певний період часу);

- постановочна кореспонденція;

- кореспонденція-роздум.

2. Стаття – текстове утворення на основі розгляду та співставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно або з глибокою науковою точністю трактується теоретичне узагальнення проблеми дійсності. Стаття ґрунтована на проблемній основі є не подія, а авторське розуміння проблеми, яка є центральною в статті.

Види статей:

- передова

- фонова

- редакційна

- теоретично-популярна

- проблемно-постановча

- теоретична

- публіцистична

- критична

Варіанти розробки статті:

1.

- знайомство з проблемою

- формування гіпотези

- формування концепцій кореспонденції

- виокремлення предмета або аспекту

- вивчення предмета

- розгорнення концепції

2.

- ідея автора

- вибір ідеї

- гіпотеза до теми

- попереднє знайомство з об’єктом

- гіпотеза можливих ситуацій

- безпосереднє знайомство і вивчення предмету

- формування концепції (система 1 погляду)

3.

- безпосереднє знайомство з об’єктом і його вибір

- формування гіпотези для теми

- довготривале вивчення об’єкта

- формування концепції

- цілеспрямоване вивчення проблеми

3. Огляд – аналітичний жанр про найважливіші події, що відбуваються в області, місті, регіоні, країні за певний період (тиждень, місяць, квартал, рік). Вимагає глибоких знань і вміння спів ставляти факти. Існує декілька видів огляду:

- журнальний

- газетний

- книжний

- кіноогляд

- радіоогляд

- телеогляд

За змістовим призначенням огляд буває загальний та теоретичний.

За формою: інформаційно-публіцистичний, публіцистичний та художній.

В огляді важливо групувати факти, виявляти концепцію, визначати формулювання змісту, діалектичний зв’язок фактів, а також ціннісний зміст, що включає в себе оцінку та експертний коментар.

4. Рецензія – жанр, в якому передбачається оцінка та інтерпретація художнього та наукового твору. У рецензії яскраво виражене глибоке особистісне начало автора.

Рецензії бувають: літературні, театральні, художні, музичні

За глибиною осмисленого явища: анотаційні, аналітичні, відкритий зміст.

5. Промоушн інформаційних видань

Промоушн – це сукупність способів позиціювання та реалізації товарів та послуг для споживачів. Інформаційний промоушн – це вид промоушн, товаром якого є інформаційний продукт (послуга).

Промоушн друкованого видання має засновуватись на 5 параметрів надання переваг, що включає відповіді на такі запитання: 1) скільки часу споживач витрачає на читання видання; 2) наскільки уважно читач читає і вивчає видання; 3) як часто звертаються до видання після того як вже один раз його прочитали; 4) наскільки споживач довіряє редакційним статтям; 5) чи читають вони декілька видань лише в силу звички.

Отто Клеппер визначає три типи промоушн залежно від завдань, що постають перед інформаційною установою:

- той, що привертає увагу аудиторії

- конкуруючий

- закріплюючий

Також промоушн інформаційного видання буває 1) для аудиторії та 2) для рекламодавців.

Робота з промоушн відбувається всередині (орієнтація на аудиторію) та поза агентством (орієнтація на рекламодавців).

Основна мета промоушн видання – побудова рекламного повідомлення, визначити PR-заходи, вирахувати частку аудиторії, на яку буде здійснено вплив, вирахувати інтенсивність впливу, визначити затрати на промоушн, подумати про те, який ефект очікувати від проведення промоушн-кампанії.

Схема промоушн-видання:

Можливості реалізації видання Споживачі

Планування іміджу видання

План промоушен проекту

Технічне планування (рекламування)

Регулювання та контроль

Поиск по сайту: