Сезонні ритми. Фенологія. Біокліматичний закон Хопкінса

Сезонні або цирканні ритми спрямовані на синхронізацію циклів індивідуального розвитку з відповідними сезонами.

У формуванні сезонної ритміки основне значення має обертання Землі навколо Сонця.

В процесі еволюції у біонтів виробились пристосування, що дозволяють найкраще адаптуватись до різних геофізичних періодів.

Встановлено, що у живих організмів у різні сезони року змінюється хімізм тканин, їх функціональний стан, настає енергетична перебудова організму. Яскравим прикладом сезонних змін у живих організмів є міграції птахів. До сезонних явищ належать линька, сплячка і т.д.

Сезонні ритми фізіологічних процесів добре вивчені у людини. Так, у людини основний обмін підвищується навесні і влітку, в інші сезони – зменшується. Різниця у вмісті гемоглобіну і кількості еритроцитів взимку і влітку може сягати 21%. Змінюється протягом року кров’яний тиск (з похолоданням підвищується). В літній період дещо прискорюється швидкість зсідання еритроцитів. Встановлено залежність частоти різних захворювань від пори року. Зимовий період найбільш несприятливий для гіпертоніків. На осіно припадає найбільша кількість інфарктів і стенокардій. У весняний період найбільше порушень мозкового кровообігу і т.д.

Сезонні явища у житті біонтів вивчає фенологія. Розрізняють загальну фенологію, яка досліджує розвиток природи по зонах у зв’язку з ритмічністю пір року, і спеціальну фенологію або біофенологію, яка займається вивченням сезонних явищ у певних групах організмів.

Біофенологія поділяється поділяється на фітоценологію та зоофенологію. Остання в свою чергу поділяється на орнітофенологію, іхтіофенологію, ентомофенологію, сільськогосподарську фенологію і т.д.

У фенології дати щорічної появи одного і того ж біологічного явища прийнято називати фенодатами. Американським дослідником Хопкінсом (1918) було встановлено, що фенодати одного і того ж явища змінюються в залежності від широти, довготи і висоти місцевості над рівнем моря. У напрямку на північ і на схід і при піднятті над рівнем моря фенодати запізнюються навесні і настають раніше восени. У Північній Америці при інших рівних умовах відмінності у часі появи даної фенодати, в середньому дорівнює 4 дням, а в Європі – 3 дням на кожний градус широти, на кожні 5 градусів довготи і на 100-120 м висоти. Ця закономірність отримала назву Біокліматичного закону Хопкінса. Однак, вона не має абсолютного значення, тому що під впливом місцевих умов (рельєфу, експозиції, віддаленості від моря і ін.) звичайно спостерігається відхилення від теоретичних строків, тому закон Хопкінса має силу лише „при інших рівних умовах”.

Закон Хопкінса дає можливість, хоча й орієнтовно, визначати терміни настання сезонних явищ в природі для для різних географічних пунктів, а тому він має велике практичне значення. Дослідивши якесь явище на великій території з великою і чіткою пунктів спостереження, наносять на карту отримані фенодати. З’єднують лінії точками, де це явище настає одночасно, отримують ізофени (ізолінії) – еколого-географічні лінії, сукупність яких дає біокліматичні карти.

На цих картах в термінах біологічних явищ нанесено результати дії не окремих абіотичних факторів, а всієї їх сукупності на живу природу. Такі карти застосовуються в сільському господарстві для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, в тваринництві, мисливському господарстві, в заходах по акліматизації ін..

Поиск по сайту: