Багаторічні ритми

крім розглянутих ритмів у всесвіті існує безліч інших. В цілому можна говорити про єдину космічну ритміку, яка існує у всесвіті і проявляється в біологічних процесах на Землі. Із безмежної кількості циклів найбільший вплив на біосферу проявляє сонячна активність.

Під сонячною активністю слід розуміти сукупність всіх фізичних змін, що відбуваються на Сонці і викликають на ньому різні новоутворення. Одним з найвідоміших серед них є поява плям. В результаті систематизації знань про динаміку сонячних плям було встановлено, що вони з’являються з періодом в 11 років. Час, коли на Сонці практично відсутні плями, називають епохою мінімуму, а при найбільшій їх кількості – максимуму 11-річного циклу.

Однак існують і інші сонячні цикли тривалістю в 20, 80 – 90 і більше років. Помічено, що в роки підвищеної сонячної активності посилюється ріст дерев, відмічаються спалахи розмноження деяких видів тварин (екологічні вибухи). У людей зростає відсоток серцево-судинних захворювань, спалахи чуми, холери і т.д.

Дослідження тривалих космічних циклів дали змогу вченим зробити висновок, що з цими циклами пов’язані періодичні катаклізми на Землі, які закономірно повторюються через тривалі проміжки часу. Ця теорія отримала назву теорії катастроф. Комп’ютерні розрахунки підтвердили, що періоди сприятливого клімату на Землі часто переривались катаклізмами. При цьому чим триваліший цикл „благоденства”, тим масштабним катастрофа відбувається при переході до наступного періоду. Най триваліший ритм нашої метагалактики – це „схлопування” її у вихідну надщільну точку (колапс). Тривалість цього періоду до 2,5 млрд. років (від останнього пройшло приблизно 10 млрд.).

Інший згубний для життя період зіткнення циклів тривалістю 200 млн. Років. За допомогою комп’ютерного аналізу даних палеонтологи встановили, що на стиках саме цього періоду відбувалось масове вимирання живих істот. Деякі астрономи пов’язують це явище з тим, що Сонячна система в її рухові навколо центру Галактики проходить якийсь фатальний сектор, згубний для всього живого. До кінця цього циклу 135 млн. років.

Проаналізувавши історію планети за останні 600 млн. років, деякі вчені дійшли висновку, що катастрофи, які знищували значну частину живих істот, відбувалися приблизно кожні 26 млн. років. За гіпотезою Ричарда Мюллера, Сонце має супутник, не ідентифікований до сьогодні. Кожні 26 0 30 млн. років космічні тіла настільки зближуються, що „стривожують” хмари комет, які є довкола Сонячної системи. Деякі з них стикаються з Землею, викликаючи масові вимирання живого.

Мабуть, найвідоміший 12-тисячолітній цикл, який співвідноситься з біблейським „кінцем світу”. Таким був перехід від холодного Вюрмського періоду до теплого Голоценового. Він супроводжувався серйозними атмосферними й іншими катаклізмами, які залишили слід у пам’яті людства. Небезпечні наслідки можуть дати і зіткнення менших циклів. Наприклад, вважається, що зараз ми знаходимось на межі 400 – річного періоду.

Поиск по сайту: