Ноосфера. Вчення Вернадського про ноосфера

За теорією В.І.Вернадського під біосферою слід розуміти ту частину Землі, де існує або коли-небудь існувало життя. Він розробив уявлення про біосферу як глобальну, єдину систему Землі, де весь основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям.

Основні положення теорії Вернадського:

І. Вернадський виділяв кілька рівнів речовини біосфери:

- жива речовина (сукупність організмів).

- біогенна речовина (органо – мінеральні та органічні продукти, створенні організмами – кам”яне вугілля, нафта...)

- косна речовина (неживі неорганічні сполуки речовини)

- біокосна речовина (неорг. продукти, що утворюють в результаті взаємодії живої і косної речовини, (О2, створений речовинами)

- радіоактивні речовини;

- розсіяні атоми;

- речовини космічного походження

ІІ Енергія Сонця – космічне джерело енергії в біосфері. Речовина біосфери притягає цю енергію і стає активною. Організми трансформують променисту енергію Сонця в хімічну згідно із законами термодинаміки залежно від джерела енергії Вернадський говорить про живу речовину І го та ІІ го порядків.

ІІІ “ Тиск життя”. В.І.Вернадський відзначав здатність живої речовини постійно зростати, розрахував швидкість можливого заселення Землі деякими організмами за умов безперешкодного існування. Тож, для деяких бактерій достатньо 1,3 – 1,8 доби для заселення поверхні планети

.ІУ. Роль живих організмів.

Вернадський вперше відзначив геологічну роль живих організмів. Саме завдяки їх діяльності відновний характер давньої атмосфери, де переважали NH 3, CH4, CO, CO2, змістився на окисний з переважанням N2, O2 та незначним вмістом CO2. Живі організми змінили рельєф земної поверхні, посиливши процеси опадонакопичення, вивітрювання та ерозії.

У. “Плівки життя”

Життя в біосфері поширене у 3-х основних середовищах у літосфері (ґрунтове сер.), гідросфері (водне сер.), та атмосфері (повітряне сер.).Верхня межа біосфери обмежена озоновим шаром стретосфери, а нижня сягає найглибших морських западин у гідросфері та включає шар осадових порід у літосфері. Розподіл життя в біосфері нерівномірний. Найбільша щільність, різноманітність організмів спостерігається на межі контакту різних середовищ.

УІ. “Ноосфера” В.І.Вернадський зазначає, що можливості людини настільки значні, що вона може втручатися у хід геолого – хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері і тоді настає новий етап її розвитку. Ноосфера – це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання,(ноо – знаю), буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку.

Т ермін “Ноосфера” Вернадський перейняв у французьких вчених Веруен та Дешардане, які розробили ідеалістичну теорію ноосфери та “теосфери”.

Вернадський як матеріаліст визначив місце людини у біосфері трьома положеннями.

1. Людина, як вона спостерігається в природі, як і всі живі організми, як і вся жива речовина, є певною функцією біосфери, в певному її просторі та часі.
2. Людина у всіх її проявах становить певну закономірну частину будови біосфери.
3. “Вибух” наукової думки ХХ століття підготовлений усім минулим біосфери і має глибинні корені Цивілізація “культурного людства” – оскільки вона є формою організації нової геологічної сили, створеної у біосфері,- не може перериватися і знищуватися, оскільки це велике природнє явище, яке відповідає геологічно встановленій організованості біосфери. Розглядаючи людину і біосферу як єдине

ціле Вернадський пов”язував злам в історії цивілізації із народженням біосферою можливостей, здатних робити прориви у її території через століття повторюються періоди, коли згромаджується в одному або небагатьох поколіннях, в одній або багатьох країнах багато обдарованих особистостей розум яких створює силу, що змінює біосферу.

Не дивлячись на свою привабливість ідеї Вернадського певною мірою утопічні. Сучасний науковий світ визначає справедливість закону ноосфери з певними поправками. Якщо людство не почне розумно регулювати свою чисельність і тиск на природу, узгоджуючись з її законами, біосфера у зміненому вигляді може зберегтися,але в ній може не залишитись місце для людини.

Лише практична гуманізація суспільства (процес теж суперечливий), відносно безконфліктне його включення в систему біосфери, що ґрунтується на використанні лише приросту ресурсів, може врятувати людств. За висновком Рейлерса, людина повинна управляти не природою, а передусім собою. Саме в цьому полягає суть закону ноосфери.

Сьогодні називати біосферу ноосферою передчасно, оскільки в цілому в ній робиться більше”нерозумного” ніж “розумного”.

Поиск по сайту: