Тема № 4. Правові учення в Україні та Росії у ХУІ – ХУІІI ст.ст

1. Загальна характеристика української правової думки XVI- XVIII стст.

2. Концепція українського права і держави у діяльності українських

гетьманів.

3. Правова думка Я.Козельського, Г.Сковороди, С. Десницького.

Готуючись до відповіді на перше питання, слід пам’ятати, що з середини XVI ст. Україна втратила свою державність, а її землі увійшли до складу Речі Посполитої, Угорщини, Румунії, Московського царства. Тому і правові ідеї кращих представників українського народу були спрямовані на возз’єднання своїх земель і відновлення державності. Маємо відмітити, що вказаний період позначився оформленням української національної ідеї. В роботах Ю.Дрогобича, П.Русина, І.Вишенського, Ю.Немирича, П.Могили знаходимо

актуальні правові думки щодо вирішення скрутного становища України. Необхідно розглянути роботу С.Оржіховського-Роксолана (1513-1566) „Напучення польському королю Сигізмунду Августу” щодо форми держави, міста самодержавної влади, способів керування підданими, розподілу влад, виховання патріотизму тощо. Проблемам співвідношення влади державної і церковної присвячені праці П.Могили, засновника відомої академії. П.Могила доводив право православної церкви на існування, радив цареві правління мудре, зважене, моральне, законослухняне.

Відповідаючи на друге питання, слід перш за все згадати основні положення «Березневих статей» які регламентували стосунки України з Московією, надавши право українцям обирати гетьмана, визначати засади зовнішньої політики, закріпивши привілеї козацькі, шляхетські і міщанські, тобто заклавши основи державного і суспільного ладу. На жаль, після смерті Хмельницького його нащадки не змогли повною мірою підтримати його прагнення до відновлення державності, але з точки зору вивчення правових ідей гетьманські статті також являють значний інтерес. Це, перш за все, «Гадяцький трактат» І.Виговського, «Коломацькі статті» І.Мазепи, «Пакти і Конституції законів...» П.Орлика тощо. Необхідно проаналізувати основні положення цих документів і зробити висновки щодо ставлення українських гетьманів до проблем права і держави.

Відповідь на третє питання слід почати з усвідомлення того, що в середині XVIII ст. в Росії сформувалась ідеологія Просвітництва. Просвітники вважали, що критика самодержавства допоможе вихованню громадської думки і спрямує державу на шлях політичних і соціальних реформ. Представником цього напряму був Г.С.Сковорода (1722-1794), автор численних бесід, розмов, трактатів, діалогів – «Наркіс», «Сад божественних пісень», «Кільце..» тощо. Головним у праворозумінні Г.Сковороди є розробка проблем людини, її природи, статусу, рівності і свободи.

С.Ю.Десницький – один з перших докторів права у Російській імперії. Скептично ставився до договірної теорії походження держави, виступав за конституційну монархію з розподілом влад, за повне відокремлення влади судової від адміністративної. Відстоював рівність всіх громадян перед законом, дотримання всіма вимог закону, але заперечував найбільш негуманні види покарання, в тому числі ратував за обмеження застосування смертної кари.

Уродженець Київської губернії Я.П.Козельський (1728-1794) дотримувався концепції природних прав людини і договірного походження держави. Метою держави вважав загальне благо, бажаною формою правління –республіку. Вважав, що закони, які видаються в державі, повинні відповідати чотирьом видам права – Божественному, природному, міжнародному і цивільному.

Література:

Базова: 1,2,8 – 11.

Допоміжна: 12 – 14,20,21,26,27,35, 40, 45, 49, 52,53,54,56, 57, 59, 60,65

Поиск по сайту: