Діяльнисний підхід

Нова якість освіти неможлива без творчого самовизначення, самовдосконалення, саморозвитку педагогів, їх професіоналізації. Із цим пов’язана необхідність оновлення змісту вищої освіти, відмовлення від предметного підходу до навчання, метою якого є вивчення наук, передача знань з орієнтацією учнів на засвоєння змісту окремих дисциплін, без особливого зв’язку їх між собою. Становлячись жертвами такого підходу учні засвоюють стереотипи непроблемного, некритичного мислення і мають вузьке коло ситуативно-мовленнєвої поведінки, що відповідно формує низький рівень володіння мовлення в подальшому. [5]

Після панування комунікативного підходу у 80-их роках, ми можемо спостерігати, починаючи з середини 90-их розповсюдження нового підходу, названого діяльнісним.

Цей підхід акцентує свою увагу на завданнях, задачах, що повинні бути здійснені усередині певного проекту. Дія (діяльність) повинна призводити до взаємодії, яка, у свою чергу, спричиняє розвиток компетенцій.

Головною особливістю цього підходу є те, що він розуміє того, хто використовує або вивчає мову, як соціального «діяча», що наділений власними завданнями для виконання (які не є тільки лінгвістичними) в даних обставинах та оточенні, всередині певної сфери діяльності.

Якщо акти мовлення здійснюються тільки у мовній діяльності, то ці акти стосуються дій у соціальному контексті, і тільки цей контекст має змогу надати вислову повноцінного значення. Тут ми маємо «завдання», дію, при якій діючий мобілізує наявні компетенції, з ціллю досягнути визначеного результату. Діяльнісний підхід приймає до уваги також когнітивні (пізнавальні), афективні (емоційні) та волітивні (вольові) ресурси та сукупність вмінь, якими володіє соціальний «діяч».

Використання (сюди ж входить і вивчення) мови не може обійтись без дій, при здійсненні яких учні, у якості соціальних діячів, набувають загальних компетенцій, зокрема вмінь вербального спілкування. Вони використовують компетенції, якими володіють, у різних контекстах і умовах щоб навчитись обробляти (як у сприйнятті, так і створенні) тексти, що відносяться до тієї чи іншої сфери поставлених завдань. Контроль цих діяльностей співрозмовниками приводить до еволюції або модифікації компетенцій.

Завданням є будь-яка діяльнісна ціль, яку діяч ставить перед собою в якості бажаного результату (проблема до вирішення, обов’язок до виконання тощо). Мова тут може йти навіть про пересування шафи, написання книги, гри в карти, замовленні їжі у ресторані, перекладі іноземного тексту тощо. [5, 10]

Таким чином, неважко зробити висновок, що діяльнісний підхід, безумовно, є доцільним та дієвим при викладанні, адже він надає процесу навчання конкретної цілі, максимально приближеної до реальності, мова усвідомлюється тут як, фактично, інструмент для існування, невід’ємна частина діяльності.

Задля більш ефективної реалізації поставлених задач, розвитку компетенцій, навичок, здібностей, педагогіка використовує різні види навчальних засобів, серед яких, на даному етапі розвитку науки, значущу роль відіграють саме технологічні.

Поиск по сайту: