PЕФЕPAТ

Магістерська робота,110 с., використано джерел 86.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, умисне тяжке тілесне ушкодження, склад злочину

Oб’єктом дocлiдження є пpaвoвiднocини, пoв’язaнi з нанесенням умисного тяжкого тілесного ушкодження людині.

Предметом дослідження є життя та здоров’я людини.

Метa дocлiдження пoлягaє у кoмплекcнoму aнaлiзi зaкoнoдaвcтвa, пеpедбaченoгo cтaттею 121 КК Укpaїни, визнaчення шляxiв йoгo удocкoнaлення тa здiйcнення кpимiнaльнo-пpaвoвoї xapaктеpиcтики нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження. Кpiм тoгo метoю є вивчення мiжнapoднoгo зaкoнoдaвcтвa з дaнoгo виду злoчинів, a тaкoж вивчення елементiв cклaду злoчину,пеpедбaченoгo cт.121 КК Укpaїни.

Метoдaми дocлiдження є: icтopичнo-пpaвoвий, cиcтемнo-cтpуктуpний, пopiвняльнo-пpaвoвий тa iншi.

Результатами дослідження є пропозиції про внесення змін і доповнень в ст.121 КК України.

Вcтaнoвленo, щo чинне зaкoнoдaвcтвo, яке pегулює вiдпoвiдaльнicть зa нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження пoтpебує чacткoвиx змiн тa удocкoнaлення.

Мaтеpiaли магістерської poбoти pекoмендуєтьcя викopиcтoвувaти у навчальному пpoцеci.

Анотація

Кондзерський А.В. Кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження. Магістерська робота. Кафедра кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В роботі дано кримінально – правову характеристику заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, досліджено законодавство різних країн по цій категорії злочинів. Прослідковано історію розвитку та вдосконалення відповідальності за подібні злочини від стародавніх часів до сьогодення.

Розроблені пропозиції по вдосконаленню ст..121 КК України.

The summary

Kondzerskiy A. V. Criminal responsibility is for deliberate baffling bodily injury. Master's degree work. Department of criminal right and criminology of faculty of law of the Kiev national university of the name of Tarasa Shevchenko.

In work is given criminally – legal characteristic of infliction deliberate baffling bodily injury, is explored the legislation of different countries on this category of crimes. Is followed history of development and perfection of responsibility for similar crimes.

Are developed proposals on improvement st.121 CC of Ukraine.

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: найважливішим і найціннішим з-поміж особистих прав і свобод людини є право на життя. Універсальність цього права і його природний характер підкреслюється у міжнародно-правових документах, які визнані всіма цивілізованими державами світу. Зокрема, в ст.3 Загальної декларації прав людини сказано, що "кожна людина має право на життя, на свободу і особисту недоторканність". У Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. у ст.2 зазначається, що право на життя захищається законом і жодна людина не може бути умисно його позбавлена. Положення міжнародно-правових актів повною мірою відображені у Основному Законі України. Так, у преамбулі до Конституції України проголошується, що держава дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, а в ст.3 Основного Закону зафіксовано, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". У ст.27 Конституції закріплено, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Невід'ємне право на життя гарантується забороною смертної кари, що безпосередньо випливає з конституційної норми, за якою обов'язком держави є захист життя людини. Конституційне право на життя розвивається у таких положеннях Конституції, як заборона катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання чи поводження; заборона медичних, наукових та інших дослідів на людині без її згоди.

Конституційне право на життя включає і право на належні, безпечні й здорові умови праці (ст.43), право на охорону здоров'я (ст.49), на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50). Кожний має право на вільний розвиток особистості, на свободу і безпеку, яких ніхто не може бути позбавлений інакше, ніж за наявності визначених законом умов і відповідно до законної процедури.

Орієнтуючись на ієрархію цінностей, визначених Конституцією, держава має приділяти належну увагу забезпеченню безпеки кожної людини, створенню необхідних умов, що виключають злочини проти життя, здоров'я, волі та гідності особи.

З правом кожної людини на життя тісно пов'язане не тільки її право на фізичне існування, а й на створення для неї гідних умов існування, що також є важливим обов'язком держави. Всі інші конституційні права людини слід розглядати як такі, що конкретизують право на життя та здоров’я у всій його різноманітності, а без реалізації цього права будь-які інші права і свободи втрачають сенс.

У новому Кримінальному кодексі України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 року, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, вказано у розділі II "Злочини проти життя та здоров'я особи".

На жаль, статистика таких злочинів залишається невтішною. Необхідно замислитися про причини та умови, що сприяють скоєнню злочинів, пов'язаних з нанесенням особі тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких сталася її смерть. Зробити це, тобто відтворити найбільш об'єктивну картину, можна за матеріалами прокурорського нагляду за станом слідства з кримінальних справ.

Деякі види злочинів є не тільки найбільш характерними, а навіть домінуючими серед окремих прошарків суспільства. Наприклад, злочини, пов'язані з нанесенням особі тяжких тілесних ушкоджень найчастіше скоюються представниками з верств суспільства, які знаходяться на нижчій ступені ієрархічної соціальної драбини. Ця категорія людей характеризується низьким рівнем освіти, моральної та правової культури. Саме серед цієї категорії найбільше вживають алкоголь, і навіть наркотики, що також є однією з важливих передумов скоєння злочинів.

Так, кожний шостий злочин про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень скоюється у стані алкогольного сп'яніння, а непрацюючими особами - майже кожен.

Серед названих факторів, що грають неабияку роль у побутовій злочинності, важко визначитися щодо причин та умов, тобто який фактор породжує інші злочини. Усі вони переплетені у ланцюг, що подібно до замкнутого кола.

Злочинами проти здоров'я називаються суспільно небезпечні навмисні чи необережні дії (або бездіяльність), що посягають на здоров'я іншої людини і заподіюють шкоду здоров'ю.

Спрямованими на заподіяння шкоди здоров'ю визнаються лише ті злочини, безпосереднім головним об'єктом яких є право на здоров'я іншої особи (потерпілого).

У правовій літературі проблеми кримінальної відповідальності за за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження розглядались у роботах Л.А.Андрєєвої, М.К.Аніянца, М.І.Бажанова, В.І.Борисова, С.В.Бородіна, О.В.Бурка, В.К.Грищука, Н.О.Гуторової, М.І.Дубиніної, М.І.Мельника, М.І.Загородникова, Т.В.Кондрашової, М.Й.Коржанського, Ю.М.Крутова, В.М.Куца, М.І.Мельника, В.О.Навроцького, О.С.Никифорова, О.М.Попова, І.П.Портнова, Л.А.Рогачевського, Б.С.Сидорова, В.В.Сташиса, В.І.Ткаченка, Т.Г.Шавгулідзе, С.С.Яценка та ін.

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступає тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України).

СУБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є кримінально-правова і кримінологічна характеристики тяжкого тілесного ушкодження; відмінність тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого наступила смерть потерпілого, від умисного вбивства через необережність.

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ є створення на базі вітчизняного досвіду, досвіду іноземних держав, кримінально-правової характеристики тяжкого тілесного ушкодження та відмінність тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого наступила смерть потерпілого, від умисного вбивства через необережність.

ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ ПОСТАВЛЕНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДИТИ:

1) історичну характеристику кримінальної відповідальності за заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень;

2) Кримінально – правову характеристику заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за законодавством деяких зарубіжних держав.

3) об’єкт тa об’єктивну сторону cклaду злoчину, пеpедбaченoгo в cт.121 КК Укpaїни;

4) суб’єкт тa cуб’єктивну cтopoну cклaду злoчину пеpедбaченoгo в cт.121 КК Укpaїни;

5) розмежування заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження від схожих злочинів;

6) квaлiфiкуючi oзнaки cклaду злoчину, пеpедбaченoгo в ч. 2 cт.121КК Укpaїни;

7) покарання за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження.

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний, методи моделювання, прогнозування, принципи і закони діалектики, філософські категорії пізнання соціально-правових явищ; соціологічні методи збору інформації (спостереження, вивчення документів, аналіз літературних джерел).

Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, постанови Пленуму Верховного Суду України.

Використано також необхідну для дослідження загальнотеоретичну та спеціальну філософську, соціологічну і юридичну літературу.

СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ визначена її метою і завданнями. Вона складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Поиск по сайту: