Розділ II. 1. Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі

АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ СУБ'ЄКТІВ
ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ
(ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ НА РИНКУ

Стаття 5. Узгоджені дії

1. Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання
угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій
формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка
(діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання,
об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація
конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили
зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та
новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого
об'єднання. (Абзац другий частини першої статті 5 в редакції
Закону N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

2. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є
учасниками узгоджених дій.

Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів
господарювання

1. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які
призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження
конкуренції.

2. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються
узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації
товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів,
техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення
контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним
принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи
придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за
іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів,
тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з
ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими
суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне
становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами
господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або
згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій
діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів
господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

3. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також
вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на
ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення,
усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на
ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення
таких дій (бездіяльності). (Статтю 6 доповнено частиною згідно із
Законом N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

4. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і
тягне за собою відповідальність згідно з законом.

5. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але
раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це
Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення
та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття
рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення
антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього
Закону.

Органи Антимонопольного комітету України на підставі
вмотивованого клопотання в інтересах розслідування справи про
порушення законодавства про захист економічної конкуренції
забезпечують конфіденційність інформації про особу. (Частину
п'яту статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом N 2596-IV
(2596-15) від 31.05.2005)

Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена
у цій частині, якщо вона:

не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею
антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них
Антимонопольному комітету України;

була ініціатором чи забезпечувала керівництво
антиконкурентними узгодженими діями;

не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею
порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно
отримати.

Стаття 7. Узгоджені дії малих або середніх підприємців

Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до
будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх
підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до
суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню
конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

Стаття 8. Узгоджені дії стосовно постачання та використання
товарів

1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до
узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо
учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій
встановлює обмеження на:

використання поставлених ним товарів чи товарів інших
постачальників;

придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим
суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

придбання товарів, які за своєю природою або згідно з
торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності
не належать до предмета угоди;

формування цін або інших умов договору про продаж
поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам.

2. До узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї
статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі
узгоджені дії:

призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку
чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних
ринків;

обмежують доступ на ринок інших суб'єктів господарювання;

призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або
дефіциту товарів.

Стаття 9. Узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної
власності

1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до угод
про передачу прав інтелектуальної власності або про використання
об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони
обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди,
якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі
законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності.

2. Вважається, що не виходять за межі прав, зазначених у
частині першій цієї статті, обмеження стосовно обсягу прав, які
передаються, строку та території дії дозволу на використання
об'єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності,
сфери використання, мінімального обсягу виробництва.

Стаття 10. Узгоджені дії, які можуть бути дозволені

1. Узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, можуть
бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету
України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

техніко-технологічному, економічному розвитку;

розвитку малих або середніх підприємців;

оптимізації експорту чи імпорту товарів;

розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або
стандартів на товари;

раціоналізації виробництва.

2. Узгоджені дії, передбачені в частині першій цієї статті,
не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету
України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в
значній його частині.

3. Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на
які Антимонопольним комітетом України не було надано дозволу
відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених
дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів
переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

4. Дозвіл згідно з частиною третьою цієї статті не може бути
наданий, якщо:

учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є
необхідними для реалізації узгоджених дій;

обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової
економіки.

5. Вчинення узгоджених дій, передбачених цією статтею,
забороняється до отримання дозволу органів Антимонопольного
комітету України або Кабінету Міністрів України. (Частина п'ята
статті 10 в редакції Закону N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

Стаття 11. Типові вимоги до узгоджених дій

1. Антимонопольний комітет України може визначати типові
вимоги до узгоджених дій, передбачених у статтях 7, 8, 9 і 10
цього Закону.

2. Узгоджені дії, що відповідають типовим вимогам до певних
видів узгоджених дій, встановлених Антимонопольним комітетом
України, дозволяються і не потребують дозволу органів
Антимонопольного комітету України відповідно до частини першої
статті 10 цього Закону, якщо про це прямо вказано в рішенні
Антимонопольного комітету України про встановлення типових вимог.
(Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

Стаття 12. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта
господарювання

1. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості
можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі
сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для
доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг
чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта
господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35
відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище
суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару
становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної
конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток
ринку, які належать конкурентам.

4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів
господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку
товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає
конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих,
виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище
кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них
виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
70 відсотків -

і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються
умови частини четвертої цієї статті.

Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на
ринку

1. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку
є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає
монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть
призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів,
які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на
ринку. (Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або
реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов
існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до
рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи
покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом
господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або
згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій
діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що
завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання,
покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації
товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи
придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів
господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи
усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів
господарювання.

3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 14. Висновки щодо кваліфікації дій

З метою запобігання порушенням законодавства про захист
економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його
застосування Антимонопольний комітет України чи адміністративна
колегія Антимонопольного комітету України може надавати суб'єктам
господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у
формі рекомендаційних роз'яснень щодо відповідності дій суб'єктів
господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону та
статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" (236/96-ВР).

{ Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3567-VI
(3567-17) від 05.07.2011 }

Поиск по сайту: