ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Зараз сім’я як інститут переживає великі зміни. Сучасна традиційна сім'я нуклеарна, тобто складається з батьків і дітей, більш сконцентрована на системі подружжя «партнер-партнер». На відміну від розгалуженої сім'ї з кількома поколіннями, вона більш проста, демократична, мобільна, вільна від регламенту і впливу старших поколінь і, таким чином, більш пристосована до сучасних умов життя. У зв’язку з лібералізацією економічного і соціально-суспільного життя, активного залучення до європейських цінностей (М.О.Мнацакян, С.Мелфорд, С.Нанінгтон,І.С.Кон, Л.Б.Шнейдер, Д. Попенной,), у суспільстві з'являються альтернативні форми шлюбно-сімейних відносин: гомосексуальні шлюби, повторні шлюби, позашлюбні інтимні стосунки, свінгерство («шведська сім'я»), гостьові шлюби, самотність, свідомо бездітні шлюби. Д. Попенной констатує факт, що, на думку деяких, поняття «сім'я» має поширюватися не тільки на традиційну сім'ю, а й на гомосексуальну пару, яка проживає разом (М.Нансон, Е.Лінч).

Шлюбно-сімейна установка - це позиція особистості щодо шлюбу та сім'ї, сформована на основі досвіду, яка визначає стан готовності до шлюбу і поведінку людини в шлюбно-сімейній сфері. В структурі шлюбно-сімейної установки як системи можна виділити такі компоненти:

• емотивний полягає в сприйнятті себе як майбутнього об'єкта шлюбно-сімейних відносин, відображає позицію молодої людини по відношенню до сімейного способу життя в цілому;

• когнітивний передбачає наявність певних знань, необхідних для шлюбно-сімейної взаємодії;

• діяльнісний визначає психологічну готовність до шлюбу.

На основі аналізу теоретичних і емпіричних досліджень можна виділити наступні компоненти шлюбно-сімейних установок: установки на шлюб (Л.Б.Шнейдер), установки на дітонародження (І.А.Антонов, Е.Ф.Ачільпедіева, В.А.Борісов, К.Лосева, В.А.Сисенко, Л.Б.Шнейдер З.А.Янкова), статеворольову установку (Ю.Е.Алешіна, М.Ю.Арутюнян, С.І.Голод, В.Н.Дружінін, Т.І.Димнова, О.М.Здравомислова, И.С.Кон, В.А.Сисенко, А.Г.Харчев, Л.Б.Шнейдер),установку на сімейні цінності (Т.І.Димнова, Л. Б.Шнейдер).

Сучасне суспільство наповнено стереотипами щодо ЛГБТ представників в цілому та одностатевих відносин. Одностатеві відносини завжди були історично маргінальними, права на можливість офіційного формування стосунків стали важливою політичною метою для досягнення серед лесбіянок і геїв (Кандасвамі,Е. Пив, Р. Хардінг, Уілкінсон, КітзингерКларк, Полш, Пурвін та ін.). Світова актуальна проблема визначення одностатевих відносин на офіційному рівні (партнерства, шлюби) зачепила й Україну з її високим ступенем розвитку гомофобії.

Традиційні наукові дослідження в сфері нетрадиційних відносин полягають у порівнянні пар лесбіянок/геїв і пар гетеросексуалів. Результати цих досліджень показують наявність як подібних характеристик, так і відмінностей між одностатевими і гетеросексуальними парами (Бернс, Каррінгтон, Кларкіт, Драйден, Курдек, Паттерсон, Данн, Фингерхат, Ф.Блампштейн та ін.)

Дослідники частіше висували на перший план схожі риси в стосунках одностатевих і різностатевих пар і, зазвичай, не розглядали і не приділяли достатньої уваги потенційні джерелам потужності нестабільності авторитету і влади всередині одностатевих стосунків тому, що підкреслювання тотожності нібито демонструє, свідчить про «нормальність» одностатевих відносин. Однак такий підхід може гетеронормувати або патологізувати ЛГБТ відносини, які свідомо або випадково, насправді, не відображають гетеросексуальні відносини. Наприклад, лесбійські стосунки занадто інтимні і заплутані, вони страждають від занадто близького з’єднання, злиття партнерів, в результаті чого границі між жінками занадто розмиті, і жінки втрачають свою індивідуальність. Але ця ідея заснована на гетеросексуальному способі укладання стосунків, що говорить про те, що при стосунках «більш високого рівня» відмінності між партнерами тільки йдуть на користь стосункам (протилежності притягуються), і відхилення стосунків лесбіянок від цієї норми вважається проблематичним. Здається, що однаково важливе і підкреслення схожості, і підкреслення відмінностей. Підкреслення подібних загальних рис через сексуальність може бути позитивним, якщо воно захищає геїв і лесбіянок від клейма, і якщо це розвіює стереотипні міфи про неможливість стосунків серед представників однієї статті. Зосередження уваги на відмінностях також може бути способом демонстрації «нормальності» і може зробити унікальний і важливий внесок в розуміння одностатевих стосунків і людських стосунків в цілому.

Норму чи патологію ЛГБТ-стосунків неможна розглядати у гетеросексуальній парадигмі «нормальності», бо ЛГБТ-стосунки як система, хоч і складається з схожих компонентів, але зв’язки між ними дуже неоднозначні. Одностатеві стосунки можуть розвиватися як і по схемі розвитку стосунків гетеросексуальної пари, так і по дещо протилежній їй. Тому вивчення особливостей стосунків ЛГБТ має велике значення не тільки для дослідження їх унікальних особливостей, але й для розширення розуміння людських відносин в цілому.

Поиск по сайту: