ВИСНОВКИ. Таким чином, важливу ланку еволюції українського суспільства пізнього середньовіччя та початку нової доби становила козацька верства

Таким чином, важливу ланку еволюції українського суспільства пізнього середньовіччя та початку нової доби становила козацька верства, що позначилося на всіх сторонах його життя: економічному, політичному та соціальному розвитку, етнокультурних процесах. В умовах іноземного панування козацтво виступило захисником українського етносу перед загрозою фізичного знищення і духовної асиміляції. Сформувавшись із представників різних соціальних станів, воно стало виразником загальнонародних інтересів, мало визначальний вплив на становлення національної свідомості українців.

Незважаючи на відсутність державності, жорстку політику уряду Речі Посполитої, козацтво зуміло добитися визнання за собою окремого юридичного статусу, який визначав місце козаків у системі соціально-економічних та політичних відносин. Одночасно утвердилися морально-етичні цінності "людей лицарських", що позначилося на їхньому світобаченні та нормах поведінки. Все це дає підставу констатувати, що на середину XVII ст. козацтво остаточно сформувалося як соціальний стан українського суспільства. Генеза козацтва була закономірним результатом вікової боротьби осілого землеробського населення зі степовими кочівниками в зоні "Великого кордону", який розділяв європейську та азійську цивілізації.

Охтирка та Охтирський район — це славетний козацький край. Початок Охтирському слобідському козацькому полку поклав масовий переселенський рух на Схід на початку 50-х років ХVII ст. Переселення було необхідне для укріплення захисту південних рубежів Російської держави. Роком формування Охтирського полку вважається 1651 рік, але фактично він був створений у 1655 році. Процес формування полку відбувався у складний для України час національно-визвольних змагань та громадянського конфлікту, що отримав назву «Руїни». Охтирський полк брав участь у закордоних походах на Османську імперію та Кримське ханство, має заслуги в боях у Північній войні, створював захисну лінію на південних кордонах від татарських нападів.

В 1732-1737 рр. царським урядом на Слобожанщині було здійснене реформування всього віськогового, господарського та адміністративного устрою. Наслідком цієї реформи було змешення кількості реєстрових козаків. З числа козаків створювався Слобідський драгунський полк, який своїм коштом мали утримувати слобожани. Полковники слобідських полків в 1742 році подали до сенату прохання про скасування Слобідського драгунського полку та отримали згоду. Того ж року особовий склад слобідських полків отримав однотипові однострої. Після завершення боротьби за вихід до Балтійського моря в 1725 році найскладнішим для слобідських полків стало відправлення у так званий Низовий, або Гілянський похід. Останніми війнами, в яких брали участь слобідські полки, були персидський та ліфляндський походи та кримська семилітня війна.

28 липня 1765 р. маніфест Катерини ІІ проголосив ліквідацію слобідських полків і полково-сотенного устрою та створення на їх основі гусарських полків і відповідно Слобідсько-Української губернії. Охтирський гусарський полк веде родовід від Охтирського Слобідського козацького полку. Формування його закінчилося в 1766 році і знаменувало собою перехід до регулярної армії. Ліквідація козацтва, покріпачене селянство ось що дали Слобожанщині реформи Катерини ІІ. Позбавлена власної військової сили, і отже автономії Слобожанщина на тривалий час втратила перспективу національного розвитку.

Охтирський гусарський полк був одним із кращих в російській кавалерії, вкрив свої знамена славою під час Вітчизняної війни 1812 року. Полку була надана честь відкривати парад перемоги союзницьких військ у столиці Франції – Парижі. В Охтирському гусарському полку деякий час проходили службу поет М.Ю. Лермонтов, композитор О.О. Аляб’єв. Серед імен офіцерів і рядових кавалеристів, гідних пам яті і слави, є ім’я поета Дениса Давидова.

Але, діючи в руслі політики російського самодержавства на розширення території Російської імперії, насамперед, за рахунок земель, контрольваних колишньою Османською імперією, охтирські гусари беруть участь і в найбільш ганебних акціях влади. Зокрема, це участь у розгромі Запорізької Січі в 1775 році та придушенні польського національно-визвольного руху. Полк проіснував до 1920 року. Наприкинці цього року залишки Охтирського гусарського полку назавжди залишили Батьківщину і емігрували в Румунію, а згодом в Югославію і Францію.

На рубежі 2000-х років розпочалось відродження сучасного Охтирського козацького полку. Нині охтирське козацтво, згідно своїх завдань, веде широку виховну роботу як серед дорослого населення, так і серед молоді, популізуючи ідеї козацтва в засобах масової інформації, створює нові сотні. Так, нещодавно була створена Лутищанська козацька сотня, яка долучається до підтримання зразкового порядку в селі, до нових методів господарювання, до допомоги віруючим. Так, з допомогою Охтирського козацтва відкрита церква Успіння Божої Матері в Охтирці та надана практична допомога Сосонській громаді по впорядкуванні церкви в їхньому селі. Займається козацтво і військово-прикладними видами спорту, особливо кінним. Це стало можливим завдяки створенню Лутищанської козацької сотні, де тепер мешкає й обраний рік тому отаман Охтирського козацького полку Володимир Федорович Очкуренко. На Великій Козацькій Раді Охтирського козацького полку його знову було обрано отаманом охтирського козацтва.

Поиск по сайту: