РОЗДІЛ 1

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОХТИРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК:

УТВОРЕННЯ, БОЙОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІСТОРИЧНА ДОЛЯ

Роботу виконав студент

заочного факультету,

спеціальність «історія та географія»

Сталінський Валентин Олексійович

Науковий керівник: кандидат іст. наук, доцент кафедри історії України

Овчаренко Володимир Павлович

Рецензент: кандидат іст. наук,

доцент кафедри історії України

Сорочан Ніла Антонівна

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. УТВОРЕННЯ ТА ОБЛАШТУВАННЯ ПОЛКУ. БОЙОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В СЕРЕДИНІ – ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII-ГО СТОЛІТТЯ............................................................................................................11

РОЗДІЛ 2. ОХТИРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ – ДРУГІЙ ТРЕТИНІ XVIIІ-го СТОЛІТТЯ............................................................................................................36

РОЗДІЛ 3. ЧАСИ ГУСАРСЬКІ: ОСТАННЯ ТРЕТИНА XVIIІ-го - ПОЧАТОК XХ-го СТОЛІТТЯ..........................................................................58

ВИСНОВКИ...............................................................................................77

МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ.........................................................................80

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ….100

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...............111

ДОДАТКИ.................................................................................................119

ВСТУП

Відродження традицій українського козацтва та їх впровадження в практику сучасного патріотичного виховання виступає одним із найголовніших факторів сучасного державотворення. Важливим фактором у формуванні громадянина України є надання можливості вільно отримувати знання про історію рідного краю, мати інформацію про джерела формування генезису населення Охтирщини, культури та побуту нашого краю. Під впливом так званої масової культури, шоубізнесу, активної пропаганди створювалися умови для пригнічення відчуття любові до Батьківщини, вірності їй, готовності до повної самовіддачі в ім'я держави.

Результатом ситуації 1991-2013 років є втрата орієнтирів загальнолюдської цінності у переважної більшості підростаючого покоління і зневіра в свої сили, в державу людей, які мають життєвий досвід. Тому виникає необхідність залучення широких кіл громадськості до участі в військово–патріотичній роботі всіх прошарків населення, яка б базувалась на давніх та багатих військових традиціях нашого краю.

Засноване як прикордонне укріплення, Охтирка своїм розвитком була зобов’язана створеному тут однойменному козацькому полку. Нелегкою виявилась доля козацтва, що заселило та освоїло плодородні землі Слобожанщини. Йому довелося пережити спустошливі набіги татар, розорювальні реформи самодержавців, тяжкі походи в чужі землі, свавілля та пограбування власної старшини.

Слобідські полки створювались як військові організації і одночасно територіально-адміністративні одиниці. Складалися вони, в свою чергу, з менших підрозділів − сотень, котрими визначалась не лише певна територія, а й кількість козаків. У буквальному розумінні ця назва не відповідала числу: в сотні могло бути до 2000 чоловік. Характерно, що поділ міста на сотні залишався досить довго. В Охтирці й досі нерідко можна почути: «Живу на другій сотні». Але це тепер просто данина традиції.

В другій половині ХVІІІ століття охтирське козацтво припинило своє існування, поступившись регулярному військовому формуванню – гусарському полку, що зберіг свою назву. З того часу Охтирські гусари пронесли своє найменування від Каспію до Атлантики, від Балтійського моря до Егейського. До завершення свого бойового шляху в 1920 році, Охтирські гусари стали найстарішим формуванням в армії та мали практично всі види існуючих в той час нагород.

Актуальнсть обраної нами теми посилюється й тим, що питання дипломного дослідження тісно пов’язане з науковою та навчальною програмою кафедри історії України, де значна увага приділяється дослідженню козацької історії України. Результати розробки цього питання втілюються в спецкурси, які викладається студентам історичного факультету.

Існуючі історичні дослідження та наукові розробки з обраної нами проблеми в силу її вагомості та значимості як взагалі, так і для місцевого історичного краєзнавства, є досить чисельними й різноманітними. Основними критеріями в їх поділі на групи, на нашу думку, можуть виступати місце та час їх виконання.

Відповідно до цього, виділяємо наступні критерії їх поділу:

- історичні дослідження щодо слобідського козацтва, зокрема й Охтирського, загальної історії козацтва колишньої Російської імперії та історії Слобожанщини в дореволюційний період;

- історичні дослідження колишніх СРСР та УРСР, що характеризують загальний хід військового та сподарського облаштування краю;

- історичні дослідження краєзнавчого характеру радянського періоду;

- дослідження з історії козацтва і слобідського козацтва, зокрема, після отримання Україною незалежності;

- сучасні краєзнавчі дослідження з історії Охтирського козацького, а з 1765 року гусарського полку.

Характеризуючи першу групу досліджень, слід виділити працю першого історика Слобідських полків Іллі Квітки «Записки о слободских полках с начала их поселения до 1766 г.» [43], видану в 1812 році, проте він оминає найбільш болючі питання історії слобідських козаків щодо упередженого ставлення до них царської адміністрації особливо в період з 1743 по 1764 роки, коли активно йшла робота по їх реформуванню в регулярні частини, крім того, історія охтирського козацтва подана дуже коротко й фрагментарно.

Фактично першою узагальнючою роботою стала праця Петра Головинського «Слободские казачьи полки» (1864 рік) [27]. Він виступає як історик із критичним поглядом на слобідсько-українське минуле, детально описує також і становлення та бойову діяльність охтирського козацтва. В нас є підстави вважати, що його наукове надбання стало грунтовною основою для праці наступних дослідників.

Серед інших авторитетних дослідників слобідського й частково охтирського козацтва слід виділити роботи Данилевича В.Є. «Время образования слободских черкасских полков» [32], Укладача Казіна В.Х. «Казачьи войска» [40], Хорошхина М.П. «Казачьи войска: опыт военно-статистическаго описания» [73]. Спорідненість теми дослідження робить вагомими й актуальними для нас роботи відомого дореволюційного історика харківського козацтва Є.А. Альбовського [2-4].

Оскільки Охтирський козацький полк, як і інші Слобідські полки, створювавсь як військова організація і одночасно територіально-адміністративна одиниця, то важливого значення набувають дослідження з історії заселення та господарського освоєння краю, зроблені Д.І. Багалієм в узагальнюючій праці «Історія Слобідської України» [8], та архієпископом Филаретом (Гумілевським) в грунтовному дослідженні «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» [70-72].

Щодо другої групи — історичні дослідження колишніх СРСР та УРСР, що характеризують загальний хід військовогосподарського облаштування краю, слід звернути увагу, що дослідження історії козацтва в ті часи не віталось. Тому історики зосереджувались на інших дотичних до історії Слобідського козацтва наукових проблемах. Насамперед, це грунтовний аналіз історії заселення та соціально-економічного розвитку Слобожанщини зроблений в працях А.Г. Слюсарського [65-66]. Певним виключенням є праця Загоровського В.П. «Белгородская черта» [35], де розглядається також і процес становлння Охтирського козацтва. Досить широко представлені в цей період заслуги Охтирського гусарського полку в подіях Вітчизняної війни 1812 року та офіцера, а згодом командира полку Дениса Давидова. Цією проблемою займався відомий дослідник Є.В.Тарле [69] та інші науковці [63,64,76]. Узагальнючим досдідженням є том 3 «История Украинской ССР: в 10-ти томах» [38].

Звертаючись до історичних досліджень краєзнавчого характеру радянського періоду, слід звернути увагу, що робота над проблемою стала можливою лише на початку 1960-х рр. Результатом пошуків стають дві праці краєзнавця В.Ф. Волиса «К истории Ахтырского слободского полка» та «Ахтырский полковник Иван Иванович Перекрестов» [21,22]. Видані краєзнавчим музеєм невеликим тиражем вони сьогодні майже недоступні дослідникам. Узагальнюючою роботою виступає «Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область». Попри офіційний виклад подій, вона містить значний масив фактів і не втратила своєї історичної цінності. Деяку спробу по новому оцінити козацьке минуле краю зробив автор путівника «Охтирка» М.С. Мотренко [51].

На рубежі отримання й після проголошення державної незалежності України відкриваються нові можливості перед дослідниками. Одним із перших об’єктивну оцінку подіям козацького минулого та визначив перспективи майбутніх досліджень дав відомий український дослідник Ярослав Дашкевич [33]. Спробу узагальнити історію козацького минулого України вдало зробив відомий історик О. Гуржій «Українська козацька держава в другій половині ХVII — ХVIIІ ст.: кордони, населення, право» [30].

Існування поряд з Охтиркою великого наукового центру — м. Харкова, що виступає як неформальна столиця Слобожанщини, сприяло науковому опрацюванню історії слобідського козацтва. В кінці 1990-х, початку 2000-х рр.. виходять грунтовні розвідки харківського дослідника С.В. Потрашкова «Харьковские полки: три века истории» та «Слобідські полки: історія, героїка, атрибутика» [55, 56]. Хоча автор обмежується територіально кордонами сучасної Харківської області, близкість проблеми роблять ці дослідження для нас важливими. Інший Харківський дослідник В.Л. Маслійчук з початку 2000-х років зосередив зусилля на виченні генези слобідської козацької старшини і, що для нас теж важливо, також Охтирського полку [46, 47].

Фактична поява нового напрямку історичних досліджень в період незалежності України — «Сумщинознавство» —сприяло посиленому інтересу місцевих дослідників та краєзнавців до проблеми становлення і розвитку Охтирського козацтва. Насамперед це узагальнення його історії зроблене директором місцевого краєзнвчого музею Н.Г. Калюжною «Охтирка – від минувшини до сьогодення», а також підбір відповідних фотодокументів [41]. В 2007 році зібраний на той час матеріал увійшов в краєзнавчу збірку «Благословенний край Охтирщина» [13]. Відсутнсть посилань та науково-довідкового апарату значно знижує її наукову цінність. Аналогічнну за характером роботу підготував та видав в 2009 році Василь Заїкін «Охтирські гусари: відомі і невідомі сторінки в історії полку» [36].

Проте на сьогодні відсутнє узагальнююче науково-історичне дослідження з обраної нами теми. Аналіз наявних наукових розробок та досліджень з проблеми показує, що цілий ряд питань залишається або зовсім не розкритими, або частково розкриті, або тільки поставлені. Все це визначає актуальність теми, необхідність її дослідження

Предмет дослідження – Охтирський козацький (гусарський) полк з часу заснування – 1651 рік – до фактичної ліквідації 1920-му році.:

Об’єктом дослідження є процес утворення, розгортання та хід бойової діяльності слобідського козацького (гусарського) полку, історична доля цих військових формувань.

Мета дослідження – розкрити політичне, військово-стратегічне значення Охтирського слобідського козацького полку і пов'язаних з цим дій військового керівництва по організації облаштування та проведення військових та господарських операцій, а також простежити перехіїд на регулярну основу – гусарський полк й продовження бойової діяльності.

Завдання дослідження:

- простежити процес формування козацького стану в Україні, перенесення його організаційних основ на територію Слобідської України;

- з'ясувати військово-стратегічне значення розташування Охтирського слобідського козацького полку в системі оборонних укріплень південних рубежів Московської держави;

- дослідити процес облаштування полку через вивчення основних етапів заселення його території, її господарського освоєння, будівництва укріплень та споруд соціально-побутового й духовного призначення;

- охарактеризувати зміни в системі підпорядкуваня полку царській владі та його внутрішній військовій розбудові;

- висвітлити напрямки військової діяльності, хід бойових дій та їх наслідки для полку;

- проаналізувати необхідність і наслідки реформування слобідського козацького полку на регулярну частину – Охтирський гусарський полк;

- визначити роль та історичне значення бойової діяльності Охтирського гусарського полку.

Хронологічні межі дипломної роботи охоплюють період від 1651 року – часу офіційного заснування Охтирського слобідського козацького полку – до завершення бойової діяльності його правонаступника й продовжувача традицій — Охтирського гусарського полку — 1920 рік. Одночасно з цим слід відмітити, що головні підстави для військово-господарського освоєння території Охтирського полку закладаються на рубежі ХVІ-ХVІІ століть, тому у I розділі дипломної роботи здійснюється екскурс до цього періоду.

Територіальні рамки дипломної роботи охоплюють територію Охтирського слобідського козацького полку, а також місце ведення бойової та іншої діяльності як в якості частини слобідського козацтва так і регулярного військового формування — гусарського полку.

При написанні роботи було використано проблемно-історичний, статистико-аналітичний та проблемно-хронологічний методи дослідження в тих межах, в яких вони дали можливість з’ясувати проблему й досягти поставленої мети. Аналіз документів і матеріалів, оцінка подій і явищ проводилася з урахуванням вимог загально-дослідницьких принципів історизму та наукової об’єктивності.

Відповідно до теми, завдань та мети дослідження добиралися і аналізувалися джерела.

Використані нами носії первинної інформації — історичні джерела — можливо віднести до наступних груп:

· козацькі літописи, зокрема це «Літопис В. Величка» [19], «Літопис Самовидця» [62] та близька до них «Історія Русів» [38]. Але вони не є значимими, оскільки лише побіжно відображають події на Охтирщині;

· опубліковані документи, насамперед це збірки «Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах» [23,24] теж не несуть значимої інформаційної цінності;

· опубліковані історико-географічні описи, насамперед це«Опис України» Боплана, Гійома Левассер де [18], в котрому вперше згадується й описується центр формування полку – місто Охтирка;

· видання довідково-енциклопедичного характеру, зокрема це стаття Б. Крупницького «Слобідська Україна ХVII-ХVIIІ ст.», вміщена в «Енциклопедії українознавства. Загальна частина» [44]. Безумовно, вагоме місце посідає видання «Українське козацтво: Мала енциклопедія», де вперше комплексно представляє читачеві один із найяскравіших феноменів вітчизняної історії — українське козацтво. У 1648 статтях енциклопедії відображено обставини виникнення козацтва та його роль в історії, військове мистецтво, громадський устрій, судочинство, господарську діяльність, побут, звичаї та духовність, міжнародні контакти. Подається інформація про найвидатніші постаті козацької історії та про вітчизняних і зарубіжних державних діячів, дипломатів, учених, письменників і митців, об'єктом уваги яких було козацтво. Показано розвиток традицій українського козацтва у XIX—XX століттях та в наші дні [69].

Поряд з цим були задіяні матеріали поточного архіву Охтирського краєзнавчого музею, зокрема колекція фото старої Охтирки [41] і документи органів місцевої влади щодо відновлення традицій укранського козацтва в районі [58]. В цілому джерельна база є достатньою для підготовки дипломного дослідження.

Результати нашого дослідження можна використати для викладання історії України та проведення засідань шкільного історичного гуртка. Проводячи урок або засідання, краще використовувати проблемний виклад матеріалу, який розвиває в учнів критичне мислення. Деякі аспекти роботи можна застосувати під час підготовки тематичних вечорів і позакласних заходів, що сприятиме вихованню патріотичних почуттів у молоді.

Структура дипломної роботи визначається змістом і завданнями дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, методичної частини, інструкції з техніки безпеки для вчителя історії та списку джерел і літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1.

Поиск по сайту: