Висновки до розділу. Аналіз особливостей договору страхування як способу забезпечення зобов’язань дає можливість визначити його як домовленість між страховиком і страхувальником

Аналіз особливостей договору страхування як способу забезпечення зобов’язань дає можливість визначити його як домовленість між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку (невиконання або неналежне виконання основного зобов’язання) відшкодувати кредитору страхувальника (за основним зобов’язанням) в межах ліміту відповідальності збитки, ненавмисно завдані страхувальником, а страхувальник зобов’язується своєчасно вносити страхові платежі та виконувати інші умови договору. Основною метою даного договору є захист майнових інтересів потенційних заподіювачів шкоди. Укладаючи договір страхування і сплачуючи страхову премію, страхувальник має на меті забезпечити власний майновий інтерес – отримати певну грошову компенсацію (витрати на попередження і зменшення збитків, судові витрати тощо) і зберегти належний йому майновий стан. Договір страхування як спосіб забезпечення зобов’язань є гарантією отримання кредитором належного відшкодування збитків, завданих діями чи бездіяльністю страхувальника-боржника за основним зобов’язанням.

Серед істотних умов договору страхування як способу забезпечення зобов’язань виділяємо: об’єкт, предмет, страховий ризик (страхові випадки), ліміт відповідальності страховика (страхова сума), розмір страхового внеску та строк дії договору. Згідно з Законом України “Про страхування”, об’єктом страхування виступають майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також – шкоди, завданої юридичній особі. У якості предмету договору страхування як способу забезпечення зобов’язань виступає особливого виду послуга, яку страховик надає страхувальнику і яка полягає в прийнятті на страхування ризику в межах страхової суми.

Договір страхування є оплатним, двостороннім, концесуальним, алеаторним, договором на користь третьої особи, публічним.

У системі цивільно-правових договорів він належить до договорів про надання послуг.

По суті, ми маємо справу з трьома основними договорами: договір страхування майна, особистості та відповідальності. Кожен з наведених договорів страхування має свої особливості.

До учасників договору страхування як способу забезпечення зобов’язань належать: страховик, страхувальник та вигодонабувач. Окрім вказаних учасників, існує ще одна категорія осіб, які сприяють виникненню страхових відносин і проводять їх документальне оформлення – це страхові посередники. Згідно із ст. 15 Закону України “Про страхування” посередницьку діяльність між потенційним страхувальником та страховиком можуть здійснювати страховий або перестраховий брокер, страхові агенти.

Договір страхування укладається у письмовій формі. У ст. 981 ЦК України визначено, що у разі недодержання письмової форми договору страхування, такий договір є нікчемним.

Залежно від форм страхування законодавець розрізняє договори обов’язкового та добровільного страхування.

Особливістю всіх договорів страхування є те, що страховик завжди зобов’язаний оплатити страхову послугу, так як в іншому разі договір не набуде чинності. Договір страхування, як і будь-який правочин, має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності павочину. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК України. ЦК України (ст. 998) та Закон України “Про страхування”(ст. 29) передбачають також особливі випадки визнання договору страхування недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку, а також, якщо об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Поиск по сайту: