Висновки до розділу

Таким чином, забезпечення виконання зобов’язання є система правових норм, які регулюють відносини, спрямовані на стимулювання боржника до точного та неухильного виконання основного зобов’язання і попередження та зменшення негативних наслідків від його порушення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Зазначений перелік видів забезпечення виконання зобов’язань не є вичерпним. Інші види забезпечення виконання зобов’язань можуть бути встановлені законом або договором.

Виконання договірних зобов’язань наразі супроводжується існуванням допоміжних (додаткових) зобов’язань, які мають на меті стимулювання боржника до точного і неухильного виконання зобов’язання, а також запобігання або зменшення негативних наслідків, що можуть настати у разі його порушення.

Забезпечувальний інтерес зумовлює не тільки існування забезпечень як правових гарантій, але й їх відмітні ознаки, такі як:

1. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність акцесорного. Це єдина ознака забезпечень, сформульована законодавцем у вигляді загального правила (ч. 2 ст. 548 ЦК України).

2. Припинення основного зобов’язання спричиняє припинення акцесорного.

3. Кредитором в основному і забезпечувальному зобов’язаннях завжди є одна і та ж особа. Така “зв’язаність” основного і забезпечувального зобов’язань через особу кредитора – суто зовнішній прояв властивості акцесорності.

4. Зміну основного зобов’язання спричиняє припинення акцесорного, за винятком випадків, коли боржник за акцесорним зобов’язанням згоден нести свій обов’язок і далі.

5. Отримання кредитором виконання за рахунок забезпечення припиняє відразу два зобов’язання – і забезпечувальне, і основне.

6. Права кредитора в забезпечувальному зобов’язанні можуть бути реалізовані тільки при порушенні умов основного зобов’язання.

7. Порядок захисту прав в акцесорних зобов’язаннях безпосередньо залежить від основного зобов’язання.

Розглянуті в даному розділі деякі аспекти виконання забезпечувальних зобов’язань свідчать про особливості елементів їх виконання, динамки зобов’язальних забезпечувальних правовідносин, юридичних фактів, що на неї впливають. Більшість з цих особливостей закріплена в законодавстві або випливає з нього, інші з потребують нормативно-правового врегулювання, шляхи якого можуть бути визначені після додаткового поглибленого дослідження проблем виконання забезпечувальних зобов’язань.

Новим для цивільного законодавства України способом забезпечення виконання зобов’язань є притримання. Характер притримання свідчить про те, що воно (притримання) як ніякий інший спосіб впливає на динаміку основного договірного зобов’язання: в доповнення до наявних у кредитора за основним зобов’язанням прав додається ще одне – не передавати боржнику (утримувати) річ. Нормативно-правовою підставою зміни динаміки основного зобов’язання є положення ст. 594 ЦК України, а юридичним фактом, що сприяє реалізації права притримання – невиконання боржником в строк обов’язку щодо оплати речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків.

До інших (нетрадиційних) видів забезпечення виконання зобов’язань належать: міри оперативного впливу, страхування ризику невиконання договору, безакцептне та договірне списання, акредитив, угоди репо, валютне та інфляційне застереження, платіж до відвантаження товару, чек, вексель, резервування права власності, застереження про збереження права власності, страхування комерційного ризику, операції здійснені під відкладальною умовою.

Поширення в договірній практиці отримало використання різноманітних конструкцій попереднього договору як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Поиск по сайту: