Особливості стосунків представників нетрадиційної орієнтації в Україні

Двадцять два року назад, в 1991 році, в Україні було скасовано кримінальне переслідування за добровільні сексуальні контакти між дорослими чоловіками. Але, не дивлячи на цей доволі великий термін, багатогранна тема «гомосексуали і суспільство» залишається мало досліджуваною, а представники одностатевих відносин залишаються в доволі неприємній ситуації морального засудження з боку середнього українця. Наявність «інших чоловіків та жінок», тобто представників ЛГБТ, продовжує будоражити суспільну свідомість, свідченням чого є багаточисленні публікації в масових газетах [9;c.13] та опитування з незмінним питанням «Як Ви ставитесь до представників сексуальних меншин?»[9; c.6], що проводяться дуже часто на різних інтернет-порталах, так й використання «чорно-голубого піару» у політичних іграх (особливо в останній час, коли формуються відносини з ЄС).

Трансформації, що відбуваються в суспільстві визначають зміни в соціальних інститутах, зокрема, в таких як інститут батьківства, шлюбу та сім’ї. Сімейні цінності диференціюються, на перший план виходять показники суб’єктивного благополуччя. І, якщо, традиційний брак – це жорсткий соціальний інститут, то сучасні партнерства більш схильні до того, що бути «чистими», «прозорими», самоцінними відносинами, що засновані на взаємному коханні та психологічної близькості [16;c.112-123], незалежно від способу їхнього соціального оформлення. Нещодавно батьківство розглядалося виключно у контексті офіційно зареєстрованого шлюбу і сім’ї. Зараз традиційні форми сім’ї доповнюються паралельно існуючими моделями альтернативних сімейних відносин і, на думку соціологів та психологів, відхилення від класичної моногамії «вже не може бути інтерпретоване однозначно як відхилення від норми, а повинно, швидше за все, розглядатися як ознаку істотних та незворотних еволюційних здвигів всередині самого інституту сім’ї». Ці здвиги, що відбулися в соціальних установках призвели до відокремлення сексуальності від репродукції та прокреації, появи різноманітних моделей сімейного укладу, сценаріїв взаємовідносин між дітьми та батьками.

Одностатеве партнерство, і, тим паче, виховання дітей «голубими татами» і «розовими мамами» виглядає особливо скандальним. Навіть ті, що приймають факт існування гомосексуалів і визнає, хоч й з деякими застереженнями, наявність у тих громадянських прав, виявляються, як правило, не готовими більш-менш об’єктивно обговорювати питання «одностатева пара як повноцінна «ячейка общества» та аналог гетеро сексуального шлюбу». [6; c.18]. Ми припускаємо те, що це може бути в значній мірі пов’язано з нестачею інформації, яку могли б використовувати в ситуації необхідності люди, що приймають рішення, а також журналісти, вчені, лідери та активісти громадських організацій.

Вперше питання одностатевого партнерства в Україні були розглянуті в досліджуванні, яке стало основою «Голубої книги»[3].Згодом, до цієї проблематика поверталися дуже рідко – у зв’язку з громадянсько-правозахисними темами [23].

Одностатеві партнерства юридично виключені з соціуму, їхні представники зовсім не захищенні з боку закону. Нещодавно, 14 травня 2013 року у Верховній Раді,у зв’язку з євроінтеграційними процесами, розглядався законопроект № 2342 "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», що стосувався, насамперед, захисту сексуальних меншин, але,як в результаті виявилося на практиці, Україна ще не готова до подібного рішення, і розглядання було відкладене. Восени 2012 року розглядався законопроект №8711 “Про заборону пропаганди гомосексуалізму”, за який проголосували в першому читанні всі депутати.

В якості прикладу незахищеності ЛГБТ представників в Україні можна привести декілька офіційних визначень шлюбу і сім’ї: «Сім’ю складають особи, що проживають разом, пов’язані сумісним побутом та мають взаємні права та обов’язки». «Сім’я формується на основі шлюбу, кровної спорідненості, всиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таки, що не суперечать моральним основам суспільства», «Шлюб – це сімейний союз жінки і чоловіка….» [4;c.28]. Одностатевих пар, судячи з цих висловлювань, не існує, тобто і немає реальних можливостей представляти інтереси партнера в майнових, фінансових, медичних та інших відношеннях; відсутня можливість всиновлення і виховання дітей, користування пільгами і гарантіями, які мають різностатеві пари; немає механізмів захисту майнових прав та інших прав та інтересів кожного партнера у випадку розриву стосунків. [38; c.59-69].

У 2010 року в Україні було проведено соціологічне дослідження стосовно вивчення гомосексуальних пар і їх стосунків. Виявилося багато цікавих моментів та серйозних проблем. Більшість респондентів ідентифікують себе як гомосексуали і не живуть в офіційному гетеросексуальному шлюбі або в неофіційному різностатевих співжитті. Вони - жителі середніх за величиною міст (населення від 100 до 500 тис. осіб). Половина з них хоче завести дитину (проте, що важливо, третина гомосексуалів дитини не хоче). Більшість опитаних гомосексуальних респондентів принаймні частково відкриті у своїй орієнтації / ідентичності (про це знають їхні родичі та найближче оточення), а третина - не приховують своєї орієнтації / ідентичності. Ця тенденція не залежить від віку, але залежить від статі - серед жінок більше «відкритих», а серед чоловіків - «закритих» гомосексуалів.

Як ми бачимо, існує проблема самоідентифікації представників нетрадиційної орієнтації, що пов’язано з моральними і культурними устоями суспільства. Кількісний аналіз великого масиву об'яв показав, що положення з самоідентифікацією, насправді, ускладнюється тим, що практично дві треті представників ЛГБТ зовсім уникають характеризувати себе хоча б якось в указаному сенсі.[13;c.24-25]. Вони не виокремлюють свій образ як щось відмінне від заданого за про мовчанням чоловічого образу (даний аналіз стосувався виключно геїв). Тут переплітаються дуже важкі питання – з однієї сторони, це зовнішня і внутрішня гомофобія: «Я ненавиджу геїв і ненавиджу себе за це. І те, що відбувається зі мною, я не знаю. Я не хочу бути таким, кого зневажають і принижують. Я не хочу бути…Але я народився таким, таким і залишуся.»(запис з онлайн-щоденнику 33-річного чоловіка). З іншого боку, - це різноманітні прояви традиційної системи чоловічих ідентичностей, пов’язаних з доступом до символічної влади і авторитету.

Гендерна дихотомія зовсім не нейтральна, вона обумовлює існування в громадській свідомості сексуального вектора («чим більш ти чоловік, тип більш ти гідний влади») – в чистому вигляді це проявляється у в’язниці. Тому, якщо всередині «великої» групи з'являється група «менша», то остання, зазвичай, класифікується як «менш маскуліна», тобто, менш гідна бути у влади та мати привілеї. Якщо немає візуального способу віднести того чи іншого чоловіка до «меншої» групи, то значна частина об’єктивно приналежних до неї чоловіків буде уникати ідентифікації з цією групою (гегемона маскуліність).

Тілько від 10% до 20% авторів об'яв про знайомства назвали себе геями, би, натура лами чи «голубими». Це значить, що коли ЛГБТ-суспільство адресує свої призиви до «геїв», то вони можуть не бути почутими переважною кількістю адресатів. Цікаво відмітити, що тих, хто, все ж таки, вирішив причислити себе до однієї з соціокультурних ідентичностей, тобто тих, хто виокремлює себе як дещо відмінне від просто «мужиків», більше серед старших вікових груп і серед жителів невеликих міст. В самому загальному випадку це означає, що діяльність спеціалізованих НГО користується більшим попитом не стільки, скільки в столиці та центральних регіонах, скільки в провінції.

Порівняно з 1999 р. збільшилася частка респондентів, у яких є одностатевий партнер (від 1/3 до 2/3). При цьому, серед них стало більше «відкритих» молодих (20-29 років) гомосексуалів. Наявність партнера не пов'язана з соціально-сексуальною ідентичністю респондентів. Середній термін існування одностатевої пари коливається в межах від 1 року до 5 років. Більш міцні пари утворюють чоловіки зрілого віку і жінки.

Зміна одностатевого партнера у чоловіків відбувається частіше, ніж у жінок. Відсутність одностатевого партнера обумовлено переважно тим, що не знайшлося відповідної людини або не було для цього відповідних зовнішніх умов (часу, місця для зустрічей та іншого).

Щодо побуту та розподілення домашніх обов’язків у стосунках, то тільки лиш п’ята частина із респондентів говорила, що в них існує чіткий розподіл домашніх обов’язків, тоді як 4/5 заперечують наявність такого розподілу. Автори дослідження пояснюють це тим, що, в принципі, в одностатевій пари обов’язкової стандартної гендерної диференціації немає і бути не може. Цей «мінус» може стати «плюсом». Оскільки партнери не можуть поводити себе по прикладу своїх батьків, як це роблять багато молодих шлюбів, в цій «нетрадиційній» ситуації с самого початку формується побут і відповідальність з урахування індивідуальних особливостей.

Кількість одностатевих пар, що виховують дитину, складала приблизно десяту частину опитуваних. Це, в свою чергу, вказує на те, що питання, пов’язані з цінностями, установками і ідеалами батьківсько-сімейних стосунків, не є повсякденними для більшої кількості респондентів. Тому відповіді більшості опитуваних, що не мали досвіду батьківсько-сімейних відносин, являють собою лише представлення та роздуми на задану тему.

Мотивація до батьківства не досліджувалася в цьому опитуванні, але хочеться згадати результати американських дослідників на цю тему, в яких окремо вивчалися мотиви гомосексуальних жінок і чоловіків [32].

У чоловіків переважаючим мотивом виступає бажання відмовитися від гомо сексуальності. Потім, в порядку зменшення важливості: спроба апробації «чесноти»; забезпечення дечого, що є протилежним жахливому і нещасливому дитинству; відступлення на користь соціального тиску (прийняття гетеро сексуального образу життя); бажання уникнути гомофонного ставлення (маска за допомогою гетеросексуального шлюбу); бажання залишити потомство.

У жінок перевалює мотив завагітніти і народити дитину. Цей мотив у чоловіків знаходиться на останньому місці. Інші мотиви жінок також відрізняються від чоловічих: створити подібну своєму щасливому дитинству картину для іншого; справжня прив’язаність до свого партнера-жінки; досвід батьківства зі своєю супутницею по життю; відродження стосунків, що вже склалися; просто бажання дитини; страх самотності.

Розпад одностатевих пар, як правило, відбувається через різницю в цінностях і зради одного (двох) партнерів. Необхідно відзначити, що жінки частіше розривають стосунки саме внаслідок різниці життєвих цінностей. Чоловікам, однак, властиво в багатьох випадках припиняти відносини через незадоволення в сексі. Аналіз варіантів відповідей на запитання про причини припинення одностатевого партнерства виявив ще дві головні причини: особистісні якості партнера і територіальна віддаленість партнерів один від одного (переїзд та / або проживання в іншому місті, регіоні, країні).

При вивченні ієрархії цінностей у респондентів,вийшов наступний ряд убування значимості цінностей: «Кохана людина» - «Здоров'я» - «Сексуальна задоволеність» - «Матеріальний добробут» - «Рівноправність і соціальна справедливість». У чоловіків і жінок цінність «Кохана людина (сім'я)» на першому місці. З біологічною статтю пов'язано ставлення до здоров'я: у чоловіків воно знаходиться на першому місці, а у жінок - на другому. Те, як респондент визначає свою сексуальну орієнтацію /ідентичність, пов'язано з такими цінностями, як «Матеріальний добробут» і «Сексуальна задоволеність». Так, «Матеріальний добробут» у бісексуалів знаходиться на останньому - п'ятому місці, тоді як у гомосексуалів вона рівномірно розподілена по рангах 2, 4, 5, тобто існує така група респондентів-гомосексуалів, для яких важливо саме матеріальний добробут. стосується сексуальної задоволеності, то для гомосексуалів вона займає третє, а для бісексуалів - четверте місце. Уподобання гетеросексуалів і транссексуалів не аналізував у зв'язку з вкрай малим числом таких респондентів. Зайнятість респондентів (студент, постійна робота, непостійний заробіток, безробітний і т. д.) пов'язана з цінностями «Рівноправність і соціальна справедливість» і «Здоров'я». Серед респондентів, які мають постійну роботу, ставлення до цінності «Рівноправність і соціальна справедливість» знаходиться на останньому місці. У учнів та студентів відзначається більш рівномірний розподіл оцінок важливості «Рівноправності та соціальної справедливості» між другим і п'ятим місцями, що може свідчити про їх громадської активності та усвідомленні важливості соціальних змін.

Найбільш індивідуальні проблеми, з якими стикаються респонденти відносяться до сфери відносин з рідними – це відсутність розуміння і засудження свого стилю життя. Третина респондентів не стикалася ні з однією з перераховані проблем у сфері одностатевих відносин. Примітним є той факт. що з ростом індивідуального доходу респондента кількість тертя з родичами істотно зменшується - до 2% серед числа серед опитуваних.

Існуюча гендерна дихотомія впливає на об'єктивну оцінку важливості проблем, з якими в українському суспільстві стикаються респонденти, що живуть в неофіційному одностатевому партнерстві. Наприклад, чоловікам частіше ніж жінкам доводиться стикатися з відсутністю розуміння або засудженням з боку родичів, для чоловіків складніше всиновити дитину свого партнера, чоловікам складніше урегулювати майнові суперечки при розставанні, так само як і інші фінансові питання (отримання спільного кредиту тощо).

Потреба стати батьком чи матір'ю набагато вище у тих респондентів, які не перебували у гетеросексуальному шлюбі.

Бажана (ідеальна) модель стосунків у одностатевої парі вважається наявність постійного одностатевого партнера, який являється і постійним сексуальним партнером – тобто моногамні відносини, при чому, у жінок ця модель істотно більш популярна, ніж у чоловіків. Самотні чоловіки, які не перебували в офіційному гетеросексуальному шлюбі, також схильні вибирати саме моногамну модель стосунків в одностатевої парі

У тому випадку, якщо б реєстрація одностатевих пар в Україні була зараз дозволена, більшість респондентів неодмінно скористалися б такою можливістю. Це були б переважно жінки у віці до 45 років, які не приховують своєї гомосексуальної орієнтації від оточуючих. У цілому, на прагнення до реєстрації своїх стосунків з партнером не особо впливає наявність досвіду офіційних шлюбних відносин. Імовірно, гомосексуали будуть більше прагнути до офіційної реєстрації своїх відносин, ніж респонденти бісексуальної орієнтації. Бажання отримати подібне право і скористатися ним переважає у гомосексуалів над моделлю «вільні» відносин серед бісексуалів.

Більша частина респондентів задоволені своїм особистим життям, при цьому жінки схильні більш оптимістично оцінювати своє особисте життя у порівнянні з чоловіками. Оцінки задоволеності залежать від величини населеного пункту і рівня індивідуального доходу. Більше задоволені своїм особистим життям ті респонденти, у яких є моногамний партнер, з яким вони спільно проживають і мають спільні фінанси. Серед охочих зареєструвати одностатеві відносини переважають респонденти з переважно позитивними оцінками свого особистого життя.

Усвідомлення проблеми виступає першим імпульсом до її вирішення. Тому більшість респондентів першим (важливим) зміною в законодавстві України бачать дозвіл на укладення одностатевих шлюбів, т. з. йдеться про внесення поправок до Сімейного кодексу.

Серед гомосексуально-орієнтованих людей переважає прагнення до того, щоб дозволити шлюби між одностатевими партнерами, тоді як бісексуальні респонденти, які мають досвід шлюбних відносин, схиляються у своєму виборі до реєстрації одностатевого партнерства. Таким чином, існує протиставлення "традиційної моделі" (шлюб) "сучасної моделі" (реєстроване партнерство) одностатевих відносин.

Треба сказати, що респонденти, які брали участь у дослідженні, не були активними у захисті своїх прав, що поясняють безвихідністю у боротьбі з існуючими стереотипами в суспільстві.

Поиск по сайту: