Аналіз портфельних інвестицій

З організаційно-функціонального погляду можна розрізняти дві основні форми іноземних капіталовкладень - прямі та портфельні. Портфельні інвестиції здійснюються у вигляді придбання цінних паперів підприємств, компаній та інших економічних об’єктів для отримання інвестором додаткового прибутку (але не забезпечують його право контролю за цими економічними об’єктами).

Основні відмінності між прямими й портфельними зарубіжними інвестиціями полягають у тому що, прямі інвестиції окрім фінансових активів, містять технологію та інтелектуальний капітал, вони більш цілісні та менш замінні, не переростають у тяжку ношу зовнішнього боргу країни, а навпаки сприяють їх погашенню, при їх вкладенні може змінитися власник фірми та спостерігається можливість досягти кращий економічний результат в порівнянні з конкурентами. Загальна же причина портфельних інвестицій – це отримання вищого рівня доходу.

На відміну від ПІІ портфельні інвестиції – це суто фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валют.

На міжнародному рівні портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об’єктом інвестування. Такі вкладення можуть здійснюватися або в акції, що засвідчують майнові права їхнього власника, або в боргові цінні папери (облігації, боргові розписки і т.н.), що засвідчують відносини позику.

Портфельні інвестори, як правило, лише надають фінансовий капітал і ніяк не втручаються в процес управління компанією. Стратегія портфельних інвесторів орієнтована на короткостроковий ефект, а не на довгострокове зростання, і найчастіше полягає у пошуку швидкого та значного прибутку у формі приросту вартості. Портфельному інвесторові все одно, в яку галузь чи компанію вкладати кошти. Критеріями інвестування є лише рівень доходів та перспективи зниження ризику.

Класифікація міжнародних портфельних інвестицій за видами цінних паперів ґрунтується на методології платіжного балансу країни. Вони розподіляються на інвестиції в:

- акціонерні цінні папери – грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує майнове право власника щодо особи, яка випустила цей документ;

- інструменти грошового ринку – грошові інструменти, що дають утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий доход на певну дату (казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти, тощо);

- боргові цінні папери – грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відносини позику власника щодо особи, яка випустила цей документ (облігації, прості векселя, боргові розписки);

- фінансові деривативи – похідні грошові інструменти, що мають ринкову ціну і засвідчують право утримувача на купівлю або продаж первісних цінних паперів (опціони, ф’ючерси, варанти, свопи).

Фондовий ринок України не є розвиненим, але коли на світових фондових ринках відбувся спад фондових індексів провідних банків та й фінансових компаній, спекулятивний капітал перейшов з ринків розвинутих країн в країни з економіками, які розвиваються та демонструють високі темпи росту та прибутковість. Такими країнами-лідерами у 2007 році стали Китай та Україна. Для розвитку фондового ринку та залучення інвестицій Україна почала засвоювати IPO (Initial Public Offering), що означає первинне публічне розміщення акцій. Переваги цього способу залучення інвестицій полягають у тому що:

- компанія при продажі акцій не має потреби у поверненні фінансових коштів, як при отриманні кредитів та не приймає на себе додаткових зобов’язань, пов’язаних зі сплатою щоквартальних відсотків, як це відбувається з емісією облігацій;

- треті сторони починають ставитись до компанії як до серйозного партнера, тому що на біржу допускаються фірми, які відповідають певним фінансовим, юридичним та економічним вимогам, що в свою чергу впливає на формування довіри до цієї компанії та зміцнює тривалість ринкового попиту на її продукцію;

- відбувається реструктуризація бізнесу, тому що основний орієнтир робиться на рості капіталізації компаній, а не на прибуток власників;

- визначається реальна ринкова вартість бізнесу та його прозорість.

Інфраструктурне забезпечення міжнародних фондових операцій здійснюється національними та міжнародними інститутами.

Функції фондової біржі:

- зводити покупця та продавця цінних паперів;

- реєструвати курси цінних паперів;

- виступати механізмом переливання капіталу;

- виконувати функцію барометру ділової активності.

Фондові індекси дають загальну характеристику стану цінних паперів. Найбільш відомі з них це:

- Індекс Доу-Джонса (англ. Dow Jones Industrial Average (DJIA)) — середній показник цін котирування акцій 65 компаній, що становлять репрезентативну вибірку, на кінець торгового дня на Нью-Йоркській фондовій біржі, цей показник публікується Dow-Jones company з кінця 19 століття.

- Stock Exchange Index Лондонська фондова біржа. Враховуються курси ста провідних англійських компаній;

- Індекс «Ніккей» - Токійська фондова біржа. Розраховується по 225 провідним фірмам.

В світовій класифікації крупними донорами капіталу в останньому десятилітті ХХ століття були Японія, Швейцарія, США, Тайвань, Німеччина.

Крім, переваг, наведених раніше, приток іноземних інвестицій грає для України ще негативну роль, так як країна знаходиться у прямій залежності від іноземного капіталу, який інвестори у будь-який час можуть швидко вилучити з економіки країни з подальшим його конвертуванням в іноземну валюту.

Внаслідок чого відбудеться збільшення попиту на доларСША та євро, що вплине на підрив курсу гривні, зараз ми це і спостерігаємо.

Поиск по сайту: