Принцип 7:встановлення процедур ведення записів та документації

Ефективна процедура документування та точне ведення записів є надзвичайно важливим для застосування системи НАССР. Всі процедури системи НАССР повинні бути задокументовані. Як правило, записи, що використовуються в системі НАССР, включають такі документи:

1. План НАССР;

2. Перелік складу групи НАССР та її зобов’язань;

3. Опис продукту та його передбачуване споживання;

4. Блок-схема технологічного процесу із зазначенням КТК;

5. Форма аналізу небезпечних чинників;

6. Критичні межі;

7. Система моніторингу;

8. Плани коригувальних дій при відхиленні від критичних меж;.

9. Процедури документування та ведення записів;

10. Процедури перевірки системи НАССР;

11. Дані (записи, протоколи), отримані під час виконання плану НАССР, напр.,

протоколи моніторингу, коригувальних дій тощо.

Також, виробник повинен мати задокументовані програми-передумови (належна

виробнича практика, Стандарті санітарні робочі процедури).

Всі документи системи НАССР повинні бути належним чином ідентифіковані.

Система документування та ведення записів повинна бути ефективною та легко

зрозумілою для персоналу. Вона може бути інтегрована до існуючої системи ведення

документації використовувати існуючі форми документів, напр., технологічні журнали. Ведення документації в електронній формі є альтернативою складання документів від руки. Користуючись електронними документами, треба вживати заходів для забезпечення того, що вони є достовірними, точними та захищеними від несанкціонованих змін. Термін зберігання документів та записів системи НАССР не може бути меншим, ніж термін придатності продуктів, яких стосуються документи та записи.

22. Основні поняття про харчові добавки.

Харчова добавка – природна або синтезована речовина, яка навмисно вноситься до ХП для надання їм необхідних властивостей(наприклад, органолептичних або технологічних) і не вживається самостійно у вигляді їжі, а є її компонентом.

Згідно з чинним законодавством виготовлення, застосування і реалізація харчових добавок здійснюється з дозволу Міністерства охорони здоров’я України головного державного санітарного лікаря України.

Не дозволяється застосовувати харчові добавки з метою приховування зіпсованості або недоброякісності сировини або ГП.

Харчові добавки повинні застосовуватися при виробництві
харчових продуктів у мінімально необхідній для досягнення
технологічного ефекту кількості, але не більш встановлених
максимально допустимих рівней (МДР).

Добавки нумеруються в залежності від функції, яку вони виконують і розподіляються приблизно на 50 функціональних класів, об’єднаних в декілька груп. Кожна харчова добавка позначена Е-символом (essbar-їстівний)

Е100 – Е182: барвники - підсилюють або відновлюють колір продукту.

Е200 – Е282: консерванти - підвищують строк зберігання продуктів, захищаючи їх від мікробів, грибків, бактеріофагів, хімічні добавки, що стерилізують, при дозріванні вин.

Е300 – Е391: антиоксиданти і регулятори кислотності - захищають від окислювання, наприклад, від прогоркания жирів і зміни кольору.

Е400 – Е481: стабілізатори, емульгатори, загусники - зберігають задану консистенцію. Загущувачі - підвищують в'язкість.

Е500 – Е585: регулятори кислотності, поліпшувачі для борошна у хлібопекарській промисловості, розрихлювачі, комплексоутворювачі, регулятори вологи - створюють однорідну суміш фаз, що не змішують, (наприклад, води й олії).

Е600 – Е699: підсилювачі смаку і аромату

Е700 – Е899: запасний діапазон позначень для майбутніх харчових добавок

Е900 – Е999: підсолоджувачі, піногасники

Е1000 – Е1521: речовини для глазурування, герметики, текстуратори, солі-плавителі, гази-витискачі, речовини для змащування пекарських форм.

Поиск по сайту: