Клімат у Бористенівських краях благодатний

Іван Домбровський

ДНІПРОВІ КАМЕНИ,

або
З нагоди щасливого сходження на Київську єпископську кафедру найяснішого і превелебного пана, пана БОГУСЛАВА РАДОШОВСЬКОГО-БОКШІ (роду СЕМИКОВИЧІВ), з ласки Бога й апостольського престолу, єпископові Київському, абатові Святого Хреста, Лисої Гори і т, д. і т. д.
ПРИВІТАННЯ

«Пастирі й окличники Євангелія -- губи Христові»

(З «Шестиднева» Василя (Великого))

Пресуле, Маркоманів честь,

Тиснуть гори яких з боку Герцинського!

Теспіадки примушують

(Та й вода, що струмить із-під Пегаса ніг),

Щоб, щасливий, старався я

Плектром струни вдарять ліри Авзонської, --

Лиш співав щоби я тепер

Про найперший престол ¹. Дужий правителю

Бористену, місцевою

Ситий славою ти і чужоземною!

Як гараздиться в тебе все,

Привселюдно тоді я утішаюся.

Часто віру міняє люд ²,

А тому тут живе страх із надією.

Відтоді, як засяяла

Блискавиця палка ³, намір ослабнув мій.

Та я прагну до Кларосця,

Доки ти веселиш Київ сплюндрований;

І при цім випробовую

Муз, -- цього заслужив розум твій визнаний.

Тут схиляю дріад тямких

До Актійських пісень віршем Папроцького,

Для наяд вони спів ведуть

З допомогою струн любого Бекфара.

Хай же славу північну ⁴ теж

Піднесуть до зірок за рішенцем небес,

Доки славлять зухвалість тих

Русів, -- славний які престол мали колись;

їх ні Рим, на мужів багач,

Не долав у бою, навіть і Турція.

Непокоять сильнішого,

А слабким племенам руси не чинять зла.

Славте ж їх, аоніди, гей, --

Тих, що в гирлі Дніпра недругів зборюють! ⁵

Кліо славу поширює

Словом, що на папір в неї записане.

Та чи муза прикрасить ця

Працю щиру твою піснею любою?

І приховані доблесті

Вічно жити які будуть у віршах цих?

Ласку їм саме вияви

Щиру; не забувай і про поета теж! ^б

І Вергілій не зразу-бо

Грубі погамував вірші й відкинув їх

З голови кучерявої ⁷.

...Сталось це, коли він зброю став славити ^s.

Найяснішій високості твоїй найвідданіший

Іван Домбровський.

ДНІПРОВІ КАМЕНИ

Краєм квітучим, погідним ходитимеш, пресуле любий.

Та не розкішні у Києві стрінеш споруди, а вбогі,

Люд по яких і донині фрігійської давньої Трої

Марить ще снами, що так на життя їх сучасне не схоже.

[ПРИМІТКИ АВТОРА НА ПОЛЯХ ОСНОВНОГО ТЕКСТУ]

Бористен, річка в Сарматії, омиває Київ і тече до Чорного моря.

Довгим був шлях твій сюди, зате нині Дніпра-Бористену

Луки заквітчані й ниви прегойні у тебе під боком.

Весно прекрасна, зимі на загин вітер теплий спрямовуй;

І відвертай наші біди, що йдуть, далебі, від неволі.

Евре стрімкий, не спиняй на дорозі прихідця нового,

А як повієш навстріч, доброчинце, то лагідно дмухай.

Гей, аквілоне, і ти, відтоді як почав своїм дітям

Клімат у Бористенівських краях благодатний

Вітер сприятливий слати, з тих пір вони плавали часто

До узбережжя Колхіди у пошуках буцімто руна,

Віщому судну зухвало життя своє й долю вручивши.

Хай же правиця твоя супротивні вітри позагонить

До еолійських печер, щоби їх не барили в дорозі?

Батьку Градиве, у гетськім озброєнні грізний, гнівливий,

Запам'ятай, що до зброї не слід удаватися, краще

Шли до сумирного люду тамтешнього з миром посланців.

Меч притупляй же і запал вгамовуй між скіфів, у шкури

Вдягнених: на боязких вони смілі, а дужих бояться;

Любо розбоєм живуть ці нещирі прихильники миру.

Тому-то Марсу ні шал, ні сум'яття тепер не підвладні,

Напади чинять і далі, -- та все у руках Громовержця!

Він-бо єдиний у світі людей і помирить, і здружить.

Тож милостиво хай вухо схиля до прохань повсякденних

І на благання численні турботою хай відгукнеться.

Мосхи, сусіди, хоч вам така згода, а знаю, не люба ⁹

(Віра-бо слабне), та ви не насуплюйте лоба у гніві.

Хай до вівчарні своєї цей пастир дбайливий прибуде ¹⁰:

В давньому місті притулок хай знайде сенатор ¹¹ великий.

Пастирю, знай, у цім краї між вірних сум'яття велике ¹²,

Та не барися, але у встановлені строки до міста

Входь як хазяїн новий. В нім славетні колись панували

Лицарі, котрих боялися й багряношатні тирани.

Нині з минулої величі в місті сліди лиш зостались:

Вал неприступний, рови та могили на кожному кроці.

Хай же набуде в тобі охоронця спустошений Київ,

І щонайшвидше -- як тільки у браму прадавню увійдеш.

Глянь, богатир бористенський чоло над водою підносить ¹³:

Довговолосий, сповитий хитким очеретом, лозою;

З виду суворий, поважний, зеленого кольору очі;

Дуже він схожий на діда при добрім здоров'ї.

Вельми привітно тебе, як неначе, вітає і каже:

«Схвалюю наміри й мову цього доброчинця прихильні!»

Будь же здоровий в краю нашім, славний сенаторе, гідний

Місця цього видатного, яке тебе так вшанувало!

Най здоровиться тобі на такій превисокій посаді.

Хай і ганебні для всіх нас незгоди завершаться миром!

Дбай неупинно про спокій словами святими й ділами!

Сходь на престол цей високий -- його, далебі, ти достойний!

Західну церкву ¹⁴ на Сході обмежує він, ніби валом, --

І візантійських обрядів тримається ревно од віку.

Поиск по сайту: