Короля підступом перемагає року Христового 1139-го. Вмирає 1140-го року

Сіті тонкі розставляє життя (стережись миловидих!);

Й часто дорадник підступний тенета натягує потай.

Клоччя стає смолоскипом, якщо від вогню загориться.

Й легко поборює той, кого Марс у бою надихає.

Так випада, що за вчинки ганебні, вважай, неодмінно

Кара спокутна на голову пада тому, хто їх чинить.

Всеволод -- Великий князь Русі; вмирає року Христового 1147-го. Ігор -- Великий князь Русі; Ізяслав бере його в полон, запроторує у монастир і владарює; але переможений [Ігор] з допомогою Георгія відвойовує Київ. Ростислав -- Великий князь Русі.

Всеволод після покійного став князювати в столиці.

Кілька лиш років посидів на троні й умер; тоді Ігор

Берло отримав; наляканий, кида його і втікає.

Та Ізяслав його ловить в полон і в ченці постригає;

Вигнаний був скоро й сам, і Георгій захоплює владу.

Георгій захоплює покинутий Київ

Георгій помирає року Христового 1164-го. Гліб -- Великий князь київський; після двох років правління помирає. Роман -- Великий князь Русі

Довго не втримався й цей -- його з Києва теж виганяють.

А як його переможець помер, Ростислав забирає

Мех[овіта1 кн. 3, розд. 21, арк. 93; Стрийковський, арк. 227.

Міста дитинець, а з ним всю державу і берло прадавнє.

Та, коли став допікати він синові вмерлого князя,

Влади позбувся і, з Києва вигнаний, мусив тікати.

Доки фортеці чужі віднімав, своїх власних позбувся.

За грабежі вочевидь це була йому плата від Бога.

Тож хай ніхто і ніколи не важить на спадщину ближніх!

Силою знову невдовзі захоплює місто Георгій.

(Жоден злочинець простий не спроможен все так зруйнувати,

Як можновладець найвищий, призначений Богом на владу!)

Та коли саме палає бажанням помститись за кривду,

Гарбає землі чужі і поляків, згуртований, тисне.

З князем Мстиславом, що вигнаний був, укладає угоду

Щиру (щей й слово дав честі!), але його легко ламає.

Та у той час, як, заюшений кров'ю, пустошить країну,

Смутку печать йому вкрила суглоби унаслідок змови.

Чвари по ньому тривали і всяк грабував стольний Київ,

Хто лише військо мав сильне, аж доки взяв Гліб в руки берло.

Скоро вмирає і цей, і Роман бере віжки правління;

Князем він був знаменитим відвагою й силою війська;

Русам утрачену славу і честь захотів повернути;

І, якщо той блискавиці і грім на своїх більше кидав,

Цей подолав і приборкав язигів у січі кривавій,

Ще й у ярмо підневільних запріг, як волів або коней,

Щоб вони землю орали на скиби, неначе худоба.

Доля, проте, має звичку помщатись на людях пихатих

І проганяти чваньків із престолу високого вельми.

Ярослав II Ізяславич -- Великий князь київський; зазнав поразки і був вигнаний. Святослав -- Великий князь київський

Поиск по сайту: