Ярослав знову посідає першість

[......], два міста на честь свого імені заснував: одне неподалік Волги в Азії, друге -- поблизу Сану, в Південній Русі ².

Сестру за короля Казимира видає заміж. Заслав, чи Ізяслав, -- Великий князь Русі; був вигнаний королем Болеславом Сміливим, двічі повертається: перший раз року від народження Христа 1059-го, а згодом -- 1074-го. [Гине] найсправедливіший князь року Христового 1074-го.

І незабаром від них взяв жону собі й віру Христову ²⁴, --

З нею народи північні осяяв він сяйвом спасіння.

Успіхи мав на війні князь великі, а вдома був любий,

Бо непокірливих (навіть запалений гнівом) ніколи

Не плюндрував, коли їх гамувати із Марсом приходив.

Був шанувальником доблесті і неприборкані страсті,

Розбрату злії причини, умів тихомирить законом, --

Дбав він про це неупинно, хоч вмів виявляти і ласку.

Так він Борея приборкав і став по усюдах відомим.

Владарював тепер краєм от Таврів по гори Ріфейські.

Берло по батьковій смерті прибрав Святополк Окаянний,

Вбивши підступно братів своїх рідних -- Бориса і Гліба.

Рідко вдається, проте, лиходію уникнути кари

І невідомщено вмерти. Далеко частіше відплата

Врешті знаходить злочинця, куди б не ховавсь душогубець.

Так і оцей нечестивець, обагрений кров'ю, невдовзі

Був Ярославом розбитий і вигнаний геть із держави.

Та Ярослава скидає Хоробрий і стольний град Київ

Знов поверта Святополку, -- а цей туди вводить поляків,

Місто яким удалось захопити лиш тільки обманом.

Зрештою, князь Ярослав повернув собі владу в державі.

Згодом побив печенігів, Софіївську церкву розкішну

Побудував. Біля Сану в'юнкого на заході спершу

Місто поставив, а друге на сході ²⁵, за пінявим Доном.

А як пошлюбив сестру з королем чужинецьким ²⁶, сусідом,

Став після цього з ним жити нарешті у злагоді й мирі.

Після його упокоєння став Ізяслав князювати

В Києві. Двічі на поміч він звав короля Болеслава,

Й саме тоді, як скарав диких половців в січі кривавій

І гамував міські чвари, його безневинно убито.

(Князь цей, обагрений кров'ю єпископа ²⁷, був охоронцем

Лицаря славного і повертав йому втрачене крісло.)

А Святополка, що теж був заюшений кров'ю набожних,

Славний король цей достойним вважав старовинного столу.

Всеволод -- великий князь Русі, забирає у брата владу, вмирає від повальної хвороби

Всеволод владу у місті і замку, проте, прибирає.

Та, як настав згубний рік, коли смерть на Русі лютувала

Й навіть повітря усюди було смертоносне, помер він.

Київський стіл на нараді брати віддали Святополку.

Поиск по сайту: