Тестові завдання з лабораторної діагностики для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету

1. Яка з перелічених клітин не є попередником еритроцита:

1. еритробласт;

2. нормобласт базофільний;

3. мегакаріоцит;

4. нормобласт оксифільний;

5. ретикулоцит.

2. Специфіку гемоглобіну (Нb) людини зумовлює:

1. гем;

2. глобін;

3. гем і глобін;

4. залізо;

5. Hb людини і тварини не відрізняються між собою.

3. Кількість еритроцитів в нормі коливається в межах від:

1. 3,5x10 ¹²/л до 4,5x10 ¹²/л;

2. 3,5x10 ⁹/л до 4,5х10 ⁹/л;

3. 2,5x10 ¹²/л до 4,0x10 ¹²/л;

4. 4,0x10 ¹²/л - 5,1x10 ¹²/л;

5. 5.3,7х10 ¹²/л - 4,7х10 ¹²/л;

4. Кількість лейкоцитів в нормі коливається в межах від:

1. 4x10 ⁹/л до 9x10 ⁹/л;

2. 3x10 ⁹/л до 5x10⁹/л%;

3. 4,5x10 ⁹/л до 6x10 ⁹/л;

4. 4x10 ⁹/л до 10x10 ⁹/л;

5. 3х10 ¹²/л до 9x10 ¹²/л.

5. На кількість еритроцитів впливає:

1. вік, стать;

2. фізичне та психоемоційне навантаження;

3. концентрація крові;

4. піднімання на висоту;

5. всі перелічені фактори.

6. Швидкість осідання еритроцитів у жінки середнього віку коливається від:

1. 2 до 15 мм / год;

2. 1 до 5 мм / год;

3. 10 до 15 мм / год;

4. 15 до 30 мм / год;

5. жодна відповідь неправильна.

7. Специфіку гемоглобіну (Hb) людини зумовлює:

1. Гем;

2. Глобін;

3. Гем і глобін;

4. Залізо;

5. Hb людини і тварини не відрізняються між собою.

8. Кількість еритроцитів в нормі коливається в межах від:

1. 3,5 х 10 ¹²/л до 4,5 x 10 ¹²/л;

2. 3,5 x 10 ⁹/л до 4,5 x 10 ⁹/л;

3. 2,5 x 10 ¹²/л до 4,0 x 10 ¹²/л;

4. 2,0 x 10 ¹²/л до 3,3 x 10 ¹²/л;

5. 3,7 x 10 ¹²/л до 4,7 x 10 ¹²/л.

9. Основні функції лейкоцитів:

1. Захисна;

2. Дезинтоксикаційна і ферментативна;

3. Стимулюють регенеративні процеси в організмі;

4. Участь у процесі руйнування відмерлих клітин;

5. Всі відповіді вірні.

10. Колірний показник в нормі становить:

1. 0,85 – 1,05;

2. 0,7 – 1,07;

3. 0,9 – 1,9;

4. 1,0 – 2,0;

5. Немає вірних відповідей.

11. До гранулоцитів відносять:

1. Нейтрофіли і лімфоцити;

2. Нейтрофіли, еозинофіли, базофіли;

3. Моноцити, базофіли, лімфоцити;

4. Моноцити, нейтрофіли, лімфоцити;

5. Базофіли і нейтрофіли.

12. Тривалість життя еритроцита становить:

1. 120 днів;

2. 100 днів;

3. 150 днів;

4. 50 днів;

5. 180 днів.

13. На кількість еритроцитів впливає:

1. Вік, стать;

2. Фізичне та психоемоційне навантаження;

3. Концентрація крові;

4. Піднімання на висоту;

5. Всі перелічені фактори.

14. Кількість лейкоцитів в нормі коливається в межах від:

1. 4 x 10⁹/л до 9 x 10⁹/л;

2. 3 x 10⁹/л до 5 x 10⁹/л;

3. 4,5 x 10⁹/л до 6 x 10⁹/л;

4. 4 x 10⁹/л до 10 x 10⁹/л;

5. 3 x 10¹²/л до 9 x 10¹²/л.

15. Один з основних методів визначення концентрації гемоглобіну:

1. Гематиновий метод (метод Салі);

2. Електронно-автоматичний метод;

3. Прямий мікроскопічний метод;

4. Фотометричний;

5. Метод центрифугування.

16. Кількість гемоглобіну в чоловіків коливається в межах від:

1. – 120 г/л;

2. 120 – 140 г/л;

3. 110 – 130 г/л;

4. 135 – 160 г/л;

5. 140 – 150 г/л.

17. До агранулоцитів відносять:

1. Нейтрофіли і базофіли;

2. Лімфоцити і еозинофіли;

3. Лімфоцити і моноцити;

4. Моноцити і базофіли;

5. Немає вірних відповідей.

18. Швидкість осідання еритроцитів у жінки середнього віку коливається від:

1. 2 до 15 мм/год;

2. 1 до 5 мм/год;

3. 10 до 15 мм/год;

4. 15 до 30 мм/год;

5. Немає вірних відповідей.

19. Основна функція еритроцитів:

1. Транспортна;

2. Захисна;

3. Терморегуляторна;

4. Механічна;

5. Гомеостатична.

20. Кількість гемоглобіну в жінок коливається в межах від:

1. 135 – 160 г/л;

2. 120 – 140 г/л;

3. 110 – 130 г/л;

4. 90 – 120 г/л;

5. 140 – 150 г/л.

21. Фізіологічне зростання кількості лейкоцитів спостерігається при:

1. Фізичних навантаженнях;

2. Вагітності і пологах;

3. Стресах;

4. Після прийому їжі;

5. Всі відповіді вірні.

22. Швидкість осідання еритроцитів у чоловіків середнього віку коливається від:

1. 1 до 10 мм/год;

2. 2 до 15 мм/год;

3. 10 до 15 мм/год;

4. 15 до 30 мм/год;

5. Немає вірних відповідей.

23. Які є види гемоглобіну:

1. Гемоглобін А1;

2. Гемоглобін F;

3. Метгемоглобін;

4. Глікозильований гемоглобін;

5. Всі відповіді вірні.

24. Основні методи визначення швидкості осідання еритроцитів:

1. Метод Салі;

2. Метод Панченкова;

3. Фотометричний метод;

4. Метод центрифугування;

5. Електронно-автоматичний метод.

25.Кількість лейкоцитів в нормі коливається в межах:

1. 4×10⁹ до 9 ×10⁹ /л;

2. 2 - 3×10⁹ до 4,5 ×10⁹ /л;

3. 3 - 4,5×10⁹ до 6 ×10⁹ /л;

4. 4 - 3×10⁹ до 9 ×10⁹ /л;

5. 5 - 2×10⁹ /л.

26. Моноцити в нормі у % відношенні складають:

1. 1-5%;

2. 20-45%;

3. 0%;

4. 3-8%;

5. 40-70 %.

27. Алергічні захворювання та глистні інвазії супроводжуються:

1. Еозинофілією;

2. еозинопенією;

3. лімфопенією;

4. моноцитозом;

5. агранулоцитозом.

28. Зсув лейкоцитарної формули вліво найчастіше спостерігається при:

1. гострих запальних процесах;

2. лейкозах;

3. цукровому діабеті;

4. гіпертензії;

5. гастриті.

29. Які клітини містять в цитоплазмі фіолетово-сині гранули, основним компонентом яких є гістамін?

1. еозинофіли;

2. базофіли;

3. паличкоядерні;

4. сегментоядерні;

5. моноцити.

30. В імунологічній відповіді приймають участь:

1. лімфоцити;

2. еритроцити;

3. моноцити;

4. білок;

5. гемоглобін.

31.Зниження рівня лейкоцитів менше 4×10⁹ /л називається:

1. анемія;

2. лейкопенія;

3. агранулоцитоз;

4. еозинопенія;

5. гіперсегментація ядер нейтрофілів.

32. Сегментоядерні нейтрофіли в нормі у % відношенні складають:

1. 1-5%;

2. 20-45%;

3. 0%;

4. 3-8%;

5. 40-70 %.

33. Моноцитоз найчастіше спостерігається при:

1. активному туберкульозі;

2. артеріальній гіпертензії;

3. нирковій недостатності;

4. цукровому діабеті;

5. алергічних захворюваннях.

34. Зсув лейкоцитарної формули вліво з омолодженням найчастіше спостерігається при:

1. гострих запальних процесах;

2. лейкозах;

3. цукровому діабеті;

4. гіпертензії;

5. гастриті.

35. Атипові мононуклеари характерні для:

1. коклюшу;

2. інфекційного мононуклеозу;

3. сепсису;

4. міокардиту;

5. ревматизму.

36. Різке зменшення кількості гранулоцитів в периферичній крові називають:

1. еозинопенія;

2. нейтропенія;

3. агранулоцитоз;

4. лімфоцитом;

5. базофілія.

37. Здатність до фагоцитозу характерна для:

1. нейтрофілів;

2. еозинофілів;

3. моноцитів;

4. лімфоцитів;

5. еритроцитів.

38. Еозинофіли в нормі у % відношенні складають:

1. 1-5%;

2. 20-45%;

3. 0%;

4. 3-8%;

5. 40-70 %.

39. Учасниками імунологічної відповіді є:

1. базофіли;

2. еритроцити;

3. ретикулоцити;

4. лімфоцити;

5. еозинофіли.

40. Зсув лейкоцитарної формули вправо найчастіше спостерігається при:

1. мегалобластній анемії;

2. шок;

3. цукровому діабеті;

4. гіпертензії;

5. гастриті.

41. Моноцити – макрофаги (або пінисті клітини) спостерігають при:

1. атеросклерозі;

2. сепсисі;

3. анеміях;

4. коллагенозах;

5. алергії.

42. Вакуолізація цитоплазми нейтрофілів спостерігається при:

1. сепсисі;

2. алергії;

3. гіпертензії;

4. вірусній інфекції;

5. виразковій хворобі.

43. Які з перерахованих нижче клітин не відносяться до зрілих лейкоцитів?

1. Базофіл;

2. Лімфоцит;

3. Моноцит;

4. Еозинофіл;

5. Метамієлоцит.

44. Межi коливань кiлькостi лейкоцитiв (*10⁹/л) в кровi здорових осiб:
1. 5,4 - 6,8;

2. 6,0 - 7,5;

3. 4,5 - 9,0;

4. 3,0 - 7,8;

5. 6,5-10,5.

45. У хворого при гематологічному дослідженні виявлена наступна картина периферичної крові: Ер 1,85 * 10⁹, Нв 54 г/л, ретикулоцитів 0, тромбоцитів 40 * 10⁹, Л -3,1 * 10⁹, лейкоцитарна формула: б 0, е 0, ю 0, п 1, с 16, л 72, м 11. Які зміни з боку білої крові відповідають наведеному виду патології:

1. агранулоцитоз;

2. нейтрофільний лейкоцитоз;

3. еозинофільний лейкоцитоз;

4. абсолютний лімфоцитом;

5. абсолютний моноцитоз.

46. У хворого на гострий мієлобластний лейкоз виявлено: збільшення печінки, селезінки, анемія, мієлобласти в периферичній крові. Вказати, яка принципова ознака відрізняє гострий мієлолейкоз від хронічного:

1. анемія;

2. панцитопенія;

3. лейкемічний провал;

4. бластні клітини в периферичній крові;

5. тромбоцитопенія.

47. Під час профогляду у крові студента виявлено значне підвищення кількості лейкоцитів, хоча скарг ніяких він не подавав, вважав себе здоровим. Які причини могли призвести до таких змін?

1. напружена розумова праця;

2. інтенсивне заняття спортом;

3. відпочинок а чорноморському курорті;

4. Значне споживання води;

5. підвищене вживання алкологю.

48. У хворої дитини (9 років) виявлена підвищена кількість еозинофілів. Це може вказувати на:

1. втрату великої кількості крові;

2. алергічний процес;

3. втрату великої кількості заліза;

4. гострий запальний процес;

5. хронічний запальний процес.

49. Межi коливань вмiсту паличкоядерних нейтрофiлiв (%) в лейкограмi здорових осiб:
1. 2,5 - 7,5;

2. 1,0 - 10,0;

3. 3,0 - 10,0;

4. 1,0 - 6,0;

5. 2,0-7,0.

50. У сучасній схемі гемопоезу виділяють 6 класів клітин. Яка з перерахованих клітин відноситься до морфологічно нерозпізнаваних?

1. паличкоядерна;

2. метамієлоцит;

3. мієлоцит;

4. промієлоцит;

5. лейкопоетинчутлива клітина.

51. У хворого при гематологічному дослідженні виявлена наступна картина периферичної крові: Ер 3,20 * 10¹², Нв 90 г/л, ретикулоцитів 8‰, тромбоцитів 200 тис/мкл, Л -1000 * 10⁹, анізоцитоз, пойкілоцитоз, лейкоцитарна формула: б 0, е 0, мієлоцит 0 ю 0, п 2, с 10, л 0, м 0, лімфобластів 88 (%). Про яку патологію крові свідчать дані зміни?

1. хронічний лімфолейкоз;

2. хронічний мієлолейкоз;

3. хронічний моноцитарний лейкоз;

4. лейкемоїдна реакція;

5. гострий лімфолейкоз.

52. У хворого, що переніс гостру крововтрату виявлено збільшення числа лейкоцитів. Лейкоцитарна формула: (%) б 0, е 3, ю 1, п15, с 62, л 16, м 4. Який вид лейкоцитозу має місце в цьому випадку?

1. лімфоцитом;

2. моноцитоз;

3. еозинофілія;

4. нейтрофілія з дегенеративний ядерним зсувом вліво;

5. нейтрофілія з зсувом вправо.

53. У хворого на хронічний мієлолейкоз встановлено наявність 4 типів плазій: гіперплазію, анаплазію, гетероплазію та метаплазію. Вказати які характерні зміни спостерігаються в периферичній крові тільки при хронічному мієлолейкозі:

1. еритроцитоз;

2. лімфоцитоз;

3. еозинофільно-базофільна асоціація;

4. лейкемічний провал;

5. еозинопенія.

54. Хворому на туберкульоз зроблено аналіз крові. Які зміни лейкоцитів характерні саме для туберкульозної інфекції?

1. еозинофілія;

2. ядерний зсув лейкоцитарної формули вліво;

3. нейтрофільоз;

4. ядерний зсув лейкоцитарної формули вправо;

5. лімфопенія.

55. Родоначальником клітин гранулоцитарного ряду є мієлобласт. Яка з перерахованих клітин відноситься до шостого класу (зрілих) клітин?

1. сегментоядерна;

2. паличноядерна;

3. промієлоцит;

4. метамієлоцит;

5. мієлоцит.

56. Межi коливань вмiсту сегментоядерних нейтрофiлiв (%) в лейкограмi здорових осiб:
1. 45,0 - 50,0;

2. 45,0 - 65,0;

3. 40,0 - 70,0;

4. 52,0 - 75,0;

5. 30,0 - 70,0.

57. При медогляді дітей у дитячій дошкільній установі виявили в однієї дитини значне підвищення числа еозинофілів в крові. Яка можлива причина такого стану?

1. анемія;

2. гіпертермія;

3. ожиріння;

4. глистна інвазія;

5. гіпотермія.

58. Хворому на лейкоз зроблений аналіз крові. Що найімовірніше вказує на гострий мієлолейкоз?

1. наявність лейкемічного провалу;

2. лейкоцитоз;

3. анемія;

4. дегенерація лейкоцитів;

5. поява в крові поодиноких мегалобластів.

59. Хвора 34 р., з приводу високого артеріального тиску і вираженого головного болю впродовж 8 днів прийняла 60 таблеток анальгіну, резерпіну та аміназину. Раптово виникло різке погіршення самопочуття – лихоманка, болі в горлі при ковтанні, слабість. При дослідженні крові виявлено: Ер 3,90 * 10¹², Нв130 г/л, ретикулоцитів 0,6‰, тромбоцитів 210 *10⁹, Л -0,9* 10⁹, лейкоцитарна формула: б 0, е 0, п 0, с 15, л73, м12. Який можливий механізм розвитку виявлених змін?

1. перерозподіл лейкоцитів у судинному руслі;

2. підвищене виділення лейкоцитів з організму;

3. посилене руйнування лейкоцитів;

4. пригнічення лейкопоезу;

5. порушення виходу зрілих лейкоцитів з кісткового мозку.

60. У хворого на хронічну гнійну інфекцію сечовивідних шляхів спостерігаються наступні зміни з боку лейкоцитарного складу крові: Л -10* 10⁹, лейкоцитарна формула (%): б 0, е 2, мц 0, ю 0, п 30, с 43, л23, м 2. Паличкоядерні нейтрофіли з пікнозом ядер. Токсогенна зернистість нейрофілів. Яка форма зміни лейкоцитарного складу крові має місце у даному випадку:

1. лімфоцитом;

2. лейкемоїдна реакція по нейтрофільному типу;

3. нейтрофільний лейкоцитоз з ядерним зсувом вправо;

4. нейтрофільний лейкоцитоз з ядерним зсувом ліворуч дегенеративного характеру;

5. нейтрофільний лейкоцитоз з ядерним зсувом ліворуч регенеративного характеру.

61. Як називається синдром, що виявляється зниженням вмісту Hb в одиниці об'єму крові?

1. поліцитемія;

2. еритроцитоз;

3. анемія;

4. таласемія;

5. немає правильних відповідей.

62. Кількість ретикулоцитів в нормі коливається в межах:

1. 0,2 – 1%;

2. 0,5 – 2%;

3. 1 – 3%;

4. 2 – 4%;

5. 0,2 – 5%;

63. За зміною форми (пойкілоцитоз) еритроцити поділяються на:

1. акантоцити;

2. стоматоцити;

3. овалоцити;

4. дрепаноцити;

5. всі відповіді вірні.

64. При якому виді анемії спостерігається підвищення колірного показника більше 1,05?

1. апластична анемія;

2. гемолітична анемія;

3. нормохромна анемія;

4. В12-дефіцитна анемія;

5. залізодефіцитна анемія.

65. До діагностичних ознак якого виду анемії належать: нормальний колірний показник, ретикулоцитоз, прискорена ШОЕ, підвищення температури тіла, періодичне виникнення жовтяниці, можливе збільшення печінки та селезінки?

1. залізодефіцитна анемія;

2. фолієводефіцитна анемія;

3. гемолітична анемія;

4. хронічна постгеморагічна анемія;

5. апластична анемія.

66. Якому виду анемії відповідає гемограма: еритроцити - 2,6 x 10¹² г\л, Hb - 60 г / л, колірний показник 0,7, лейкоцити - 6,5 x 10⁹ г/л, лейкоцитарна формула без зрушень, виражений анізоцитоз, пойкілоцитоз?

1. В12-дефіцитна;

2. гіпохромна;

3. гемолітична;

4. апластична;

5. постгеморагічна.

67. Збільшення кількості ретикулоцитів спостерігається при:

1. гемолітичному синдромі;

2. гострій нестачі О₂;

3. на 3-5-й день після крововтрати (ретикулоцитарний криз);

4. В₁₂-дефіцитні анемії на 5-9 день після початку лікування;

5. всі відповіді вірні.

68. Для якого виду анемії характерно зниження колірного показника нижче О, 8?

1. апластична анемія;

2. гемолітична анемія;

3. нормохромная анемія;

4. В₁₂-дефіцитна анемія;

5. залізодефіцитна анемія.

69. Діагностичними ознаками якого виду анемії є нормальний колірний показник, тромбоцитопенія, нейтропенія, ретикулоцитопенія, зниження еритроцитопоетичної функції кісткового мозку по даним сканування кісткового мозку?

1. залізодефіцитна анемія;

2. фолієводефіцитна анемія;

3. гемолітична анемія;

4. хронічна постгеморагічна анемія;

5. апластична анемія.

70. Для якої анемії характерний аналіз крові: еритроцити - 1,6 x 10¹² г\л , Hb - 60 г/л, колірний показник 1,4, лейкоцити - 3,5 x 10⁹ г/л, еозинофіли-0, паличкоядерні-10%, сегментоядерні-46%, лімфоцити-38%, моноцити-6%, нормобласти, мегалобласти, ретикулоцити-0, 1%, еритроцити з тільцями Жоллі і кільцями Кеботта, базофільною зернистістю?

1. В₁₂-дефіцитна;

2. гіпохромна;

3. гемолітична;

4. апластична;

5. залізодефіцитна.

71. Який вид анемії є прогностично несприятливим?

1. апластична;

2. В₁₂-дефіцитна;

3. гемолітична;

4. залізодефіцитна;

5. постгеморагічна.

72. Пойкiлоцитоз - це стан, при якому спостерiгається:

1. змiна форми еритроцитiв;

2. змiна кольору еритроцитiв;

3. змiна розмiрiв еритроцитiв;

4. змiна кількості еритроцитів;

5. немає правильних відповідей.

73. Зменшення кількості ретикулоцитів спостерігається при:

1. апластичній анемії;

2. гіпопластичній анемії;

3. нелаковані В₁₂ -дефіцитні анемії;

4. метастази новоутворів у кістці;

5. всі відповіді вірні.

74. Нормохромний характер анемії має місце:

1. залізодефіцитна анемія;

2. фолієводефіцитна анемія;

3. гемолітична анемія;

4. хронічна постгеморагічна анемія;

5. апластична анемія.

75. При якому виді анемії в периферичній крові виявляється макроцитоз, мегалоцитоз, базофільна зернистість, кільця Кебота в еритроцитах,тільця Жоллі, лейкопенія і тромбоцитопенія?

1. апластична;

2. В12-дефіцитна;

3. гемолітична;

4. залізодефіцитна;

5. постгеморагічна.

76. Колiрний показник при фолiєво-дефiцитнiй анемiї:

1. 1,0 i вище;

2. 0,82 - 1,02;

3. 0,7 - 0,8;

4. 0,4 - 0,5;

5. 0,4 – 0,9.

77. Анiзоцитоз - це стан, при якому спостерiгається:

1. змiна форми еритроцитiв;

2. змiна кольору еритроцитiв;

3. змiна розмiрiв еритроцитiв;

4. змiна кількості еритроцитів;

5. немає правильних відповідей.

78. При якiй патологiї в периферичнiй кровi зустрiчаються еритроцити-шистоцити:

1. мiкроангiопатична гемолiтична анемiя;

2. уремiя;

3. дiя iонiзуючого опромiнення;

4. опiки;

5. значний дефiцит залiза.

79. Який об'єм добової сечі у дорослих:

1. 1800-2800мл;

2. 600-1000мл;

3. 1200-1800мл;

4. 400-600мл;

5. 600-800мл.

80. Олігурія це:

1. збільшення кількості сечі понад 2000мл;

2. зменшення кількості сечі до 600мл і менше;

3. поява в сечі патологічного білка;

4. усі відповіді вірні;

5. вірної відповіді немає.

81. Реакція сечі в нормі:

1. рН 2,2-2,5;

2. рН 7,2-8,1;

3. рН 6,3-7,4;

4. рН 5,2-6,8;

5. вірної відповіді немає.

82. Ацидурія це:

1. кисла реакція сечі;

2. лужна реакція сечі;

3. виділення з сечею глюкози;

4. збільшення кількості виділення сечі за годину;

5. усі відповіді вірні.

83. Лужна реакція сечі можлива при:

1. при фізичних навантаженнях;

2. в старечому віці;

3. голодуванні;

4. вживанні великої кількості білка;

5. вживання великої кількості рослинної їжі,лужних мінеральних вод.

84. Анурія це:

1. відсутність сечі;

2. надмірне виділення сечі;

3. зменшення кількості сечі;

4. виділення з сечею глюкози;

5. вірної відповіді немає.

85. Поліурія це -

1. зниження виділення сечі;

2. відсутність сечі;

3. збільшення виділення сечі;

4. наявність у сечі білка;

5. вірної відповіді немає.

86. В нормі колір сечі:

1. світло-жовтий;

2. коричневий;

3. оранжевий;

4. темного пива;

5. усі відповіді вірні.

87. Червоний або бурий колір сечі можливий при наявності в ній:

1. білка;

2. крові або гемоглобіну;

3. глюкози;

4. холестерину;

5. при високій питомій вазі сечі.

88. Густина сечі в нормі:

1. 1,001-1,005;

2. 1,67-1,2,55;

3. 1,35-1,5;

4. 1,015-1,025;

5. вірної відповіді немає.

89. Гіперстенурія це:

1. нормальна реакція сечі;

2. наявність глюкози;

3. наявність білка;

4. зниження густини сечі;

5. підвищення густини сечі.

90. Піурія це:

1. наявність кетонових тіл в сечі;

2. наявність глюкози в сечі;

3. наявність гною в сечі;

4. наявність білка;

5. вірної відповіді немає.

91. Ацидурія спостерігається при:

1. цукровому діабеті;

2. подагрі;

3. усі відповіді вірні;

4. голодуванні;

5. вживанні великої кількості білка.

92. Гіпостенурія:

1. наявність білка;

2. наявність глюкози;

3. висока густина сечі;

4. низька густина сечі;

5. наявність крові у сечі.

93. Азот загальний в нормі у дорослих становить:

1. 428,4-1300ммоль/добу;

2. 200-356ммоль/добу;

3. 600-200ммоль/добу;

4. 97-135ммоль/добу;

5. 1035-1800ммоль/добу.

94. Глюкозурія це:

1. виділення білка з сечею;

2. виділення глюкози з сечею;

3. надмірна кількість уратів у сечі;

4. вірної відповіді немає;

5. усі відповіді вірні.

95. Лейкоцитурія це:

1. поява у сечі свіжої крові;

2. поява в сечі лейкоцитів до 5 в полі зору;

3. поява в сечі глюкози;

4. поява в сечі циліндрів;

5. поява в сечі лейкоцитів понад 5 у полі зору.

96. Циліндрурія:

1. поява у сечі лейкоцитів;

2. поява у сечі циліндрів;

3. поява у сечі вилужених еритроцитів;

4. поява у сечі глюкози;

5. зміна осмолярності сечі.

97. У нормі рН сечі становить:

1. 5 – 7;

2. 3 – 9;

3. 6 – 8;

4. 5,5 – 8,5;

5. 3,3 – 5,5.

98. Білок Бенса-Джонса в сечі виявляють:

1. за допомогою універсального індикаторного папірця та урометра;

2. за допомогою реакції з 20 % розчину сульфосаліцилової кислоти та проби Геллера;

3. методом Брандберга-Робертса-Стольнікова в модифікації Ерліха та Альтгаузена;

4. експрес-методом та фотометричним методом;

5. методом електрофорезу та за допомогою проби з кип’ятінням.

99. В основі методу Альтгаузена для визначення кількості глюкози в сечі, лежить:

1. утворення глюкозою під час кип’ятіння у кислому середовищі сполук синього забарвлення;

2. утворення сполуки глюкози із амонію сульфатом, яка у лужному середовищі має яскраве фіолетове забарвлення;

3. відновлення глюкозою міді сульфату до міді гідроксиду жовтого кольору та до міді оксиду (ІІ) цегляно - червоного кольору;

4. утворення глюкозою під час кип’ятіння в лужному середовищі сполук бурого кольору – гумінові речовини та лактатну кислоту;

5. даний метод не застосовують для визначення кількості глюкози в сечі.

100. Наявні у сечі кетонові тіла з натрію нітропрусидом у лужному середовищі утворюють сполуку, яка має забарвлення:

1. зелене або рожеве;

2. червоне або фіолетове;

3. оранжеве або коричневе;

4. синє або чорне;

5. жовте або біле.

101. Як називається проба, хід визначення котрої здійснюється наступним чином: у хімічну пробірку наливають 4 – 5 мл. сечі й обережно нашаровують 1% спиртовий розчин йоду. За білірубінурії на межі двох рідин утворюється зелене кільце?

1. проба Зимницького;

2. проба Гаррісона – Фуше;

3. проба Розіна;

4. проба Нечипоренко;

5. проба Пастернацького.

102. Функціональна протеїнурія розвивається:

1. при гломерулонефриті;

2. у хворих на інфекційні та токсичні ураження нирок;

3. внаслідок фізичного навантаження;

4. на фоні вродженої аномалії нирок;

5. при хронічному часто рецидивуючому пієлонефриті з розвитком хронічної ниркової недостатності.

103. Лужна реакція сечі спостерігається при:

1. подагрі;

2. цукровому діабеті;

3. циститі;

4. важкій нирковій недостатності;

5. за переважного вживання м’ясної їжі.

104. В основі методу Робертса-Стольнікова для визначення кількості білка в сечі лежить проба з:

1. оцтовою кослотою;

2. азотною кислотою;

3. сульфосаліциловою кислотою;

4. дистильованою водою;

5. 4 % розчином глюкози.

105. В основі якісного методу визначення глюкози за допомогою реакції Гайнеса – Акімова лежить:

1. утворення глюкозою під час кип’ятіння в лужному середовищі сполук бурого кольору;

2. утворення сполуки глюкози із натрію нітропрусидом, яка у лужному середовищі має червоне або фіолетове забарвлення;

3. відновлення глюкозою міді сульфату до міді гідроксиду жовтого кольору та до міді оксиду (ІІ) цегляно - червоного забарвлення;

4. забарвлення сечі в насичений жовтий колір із зеленкуватим відтінком;

5. всі відповіді правильні.

106. Як називається проба, хід визначення котрої здійснюється наступним чином: на предметне скло, яке розташовують на білому фоні, наносять суміш реактиву. Досліджувану сечу наносять по краплях. За наявності кетонових тіл з’являється рожеве, фіолетове забарвлення?

1. проба Лестраде;

2. проба Ланге;

3. проба Гайнеса;

4. проба фотометрична;

5. проба Альтгаузена.

107. За наявності білірубіну сеча забарвлена в:

1. насичений червоний колір;

2. знебарвлена, піниста;

3. біло – сірий колір, мутна;

4. зміни забарвлення не відбувається;

5. насичений жовтий колір із зеленкуватим відтінком.

108. Фізіологічну глюкозурію спостерігають:

1. при хронічному гломерулонефриті та гострій нирковій недостатності;

2. на фоні нефротичного синдрому та захворюваннях щитоподібної залози;

3. у хворих на цукровий діабет 1-го типу;

4. після вживання їжі, багатої на вуглеводи та фізичних навантажень;

5. у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

109. Кислу реакцію сечі виявляють:

1. при циститі;

2. після блювання та проносу;

3. за переважного вживання рослинної їжі;

4. при цукровому діабеті;

5. після розсмоктування набряків.

110. За допомогою реакції термопреципітації у сечі виявляють:

1. альбуміни;

2. альфа 2-макроглобуліни;

3. бета 2-ліпопротеїни;

4. гамма-глобуліни;

5. білок Бенса-Джонса.

111. Виявлення глюкози в сечі за допомогою глюкотесту, заснованого на специфічному окислюванні глюкози ферментом глюкозооксидозою, проводиться:

1. методом Альтгаузена в модифікації Кост;

2. експрес – методом;

3. пробою Гайнеса – Акімова;

4. поляриметричним методом;

5. методом Брандберга-Робертса-Стольнікова.

112. Для визначення наявності кетонових тіл у сечі експрес-методом проводять наступним чином:

1. на предметне скло, яке розташовують на білому фоні, наносять суміш реактиву. Досліджувану сечу наносять по краплях. За наявності кетонових тіл змінюється забарвлення;

2. до 4 – 6мл сечі додають 8 – 10 кр. ацетатної кислоти льодової та декілька крапель насиченого розчину натрію нітропрусиду. На суміш обережно нашаровують розчин аміаку;

3. на смужку фільтрувального паперу кладуть таблетку реактиву, на неї наносять 1 – 2 краплі досліджуваної сечі. Через 2 хв. враховують результат;

4. у хімічну пробірку наливають 4 – 5 мл сечі й обережно нашаровують 1% спиртовий розчин йоду. За наявності кетонових тіл на межі двох рідин утворюється фіолетове кільце;

5. правильна відповідь 3 та 4.

113. З метою визначення уробіліну в сечі використовують наступні якісні проби:

1. Флоранса, Богомолова, Нейбауера;

2. Гаррісона – Фуше, Ланге, Лестраде;

3. Розіна, електрофорез та пробу з кип’ятінням;

4. Брандберга – Робертса – Стольнікова;

5. Геллера, з 20% розчином сульфосаліцилової кислоти.

114. Кетонурія зустрічається при таких патологічних станах як:

1. ГРВІ, хронічний катаральний тонзиліт в стадії загострення;

2. цукровий діабет, тривалі шлунково-кишкові розлади;

3. після вживання їжі, багатої на вуглеводи та фізичних навантажень;

4. на фоні деяких емоційних станів;

5. всі відповіді вірні.

115. При якому захворюванні у клінічному аналізі сечі можна виявити солі сечової кислоти:

1. при панкреатиті;

2. при подагрі;

3. при гострому пієлонефриті;

4. при циститі;

5. при виразковій хворобі шлунку?

116. Для якого захворювання характерні наступні зміни: у загальному аналізі сечі – сеча мутна з пластівчастим осадом, відносна густина – 1018, кількість білка – 0,66%, ер. – немає, л. – 8 – 10 у полі зору; у аналізі сечі за Нечипоренком – л. - 20000/мл; ер. - 500/мл:

1. гломерулонефриту;

2. амілоїдоз нирок;

3. туберкульоз нирок;

4. пієлонефриту;

5. рено-паренхіматозної артеріальної гіпертензії?

117. Виберіть реактив, який використовують для розчинення фосфатів:

1. барію хлорид;

2. 10% розчин хлоридної кислоти;

3. трихлороцтова кислота;

4. сульфатна кислота;

5. 10% розчин ацетатної кислоти.

118. За допомогою якої проби перевіряють здатність нирок концентрувати та виводити сечу:

1. Зимницького;

2. Нечипоренка;

3. Аддіса – Каковського;

4. Пастернацького;

5. Амбюрже.

119. Сеча у вигляді м’ясних помиїв – це ознака:

1. піурії;

2. мікрогематурії;

3. макрогематурії;

4. фосфатурії;

5. наявності у сечі епітелію сечового міхура.

120. Поставте попередній діагноз, враховуючи наступні дані загального аналізу сечі: кількість білка – 1,75%, л. – 3 - 4 у полі зору, ер – 10 – 12 у полі зору (за рахунок змінених еритроцитів), циліндри – 3 - 4 в полі зору:

1. цистит;

2. уретрит;

3. простатит;

4. гломерулонефрит;

5. пієлонефрит.

121. Гіперфосфотурія зустрічається:

1. при подагрі, цукровому діабеті;

2. після вживання м’ясної їжі, значного потовиділення;

3. при великих втратах рідини, лихоманці;

4. при пієлонефриті, циститі;

5. на фоні надмірного психо-емоційного навантаження.

122. Про яке захворювання Ви подумаєте першочергово, отримавши наступні результати клінічного аналізу сечі: відносна густина – 1007, кількість білка – 1,65%, ер. – 10 - 12 у полі зору, л. – 3 - 4 в полі зору, циліндрів гіалінових – 4 - 5 у полі зору:

1. гострий цистит;

2. туберкульоз нирок;

3. амілоїдоз нирок;

4. гострий пієлонефрит;

5. хронічний гломерулонефрит?

123. Виберіть реактив, який використовують для розчинення уратів:

1. 0,85% розчин натрію хлориду;

2. 20% розчин хлоридної кислоти;

3. дистильована вода;

4. реактив Селена;

5. 3% розчин сульфосаліцилової кислоти

124. За допомогою методу Нечипоренка визначають:

1. здатність нирок концентрувати та виводити сечу;

2. кількість форменних елементів у сечі, зібраної за добу;

3. кількість лейкоцитів, еритроцитів та циліндрів у 1мл сечі;

4. величину фільтрації нирок відносно ендогенного та екзогенного креатиніну;

5. вміст у сечі неорганічного осаду.

125. Для встановлення джерела лейкоц- та еритроцитурії використовують:

1. 3-стаканну пробу;

2. пробу Зимницького;

3. метод Каковського – Аддіса;

4. пробу Реберга;

5. симптом Пастернацького.

126. Проводячи 3-стаканну пробу у всіх трьох порціях досліджуваної сечі виявили лейкоцитурію. Вкажіть джерело запального процесу:

1. уретра;

2. сечовий міхур або нирки;

3. простата або нирки;

4. уретра або простата;

5. простата.

127. Велику кількість оксалатів можна виявити:

1. при цукровому діабеті та після вживання продуктів, до складу яких входить щавелева кислота;

2. при захворюваннях шлунка та надмірних фізичних навантаженнях;

3. при вірусному гепатиті та після вживання продуктів, до складу яких входить лимонна кислота;

4. при патології серцево-судинної системи;

5. на фоні набрякового синдрому.

128. Який діагноз є найбільш вірогідним при наступному результаті аналізу сечі: кількість білка 4,3%, білок Бенса – Джонса в сечі наявний, л. – 3 - 4 у полі зору, ер. – 5 - 6 у полі зору:

1. гострий цистит;

2. хронічний гломерулонефрит;

3. гострий пієлонефрит;

4. гострий гломерулонефрит;

5. мієломна хвороба?

129. Розчинення еритроцитів проводять:

1. 50% розчином нітратної кислоти;

2. 20% розчином сульфосаліцилової кислоти;

3. дистильованою водою;

4. 1% стандартним розчином альбуміну;

5. Реактивом Ларіонової.

130. Визначення кількості лейкоцитів, еритроцитів та циліндрів у добовій сечі проводиться методом:

1. Нечипоренка;

2. Каковського – Аддіса;

3. Штернгеймера – Мальбіна;

4. Зимницького;

5. Реберга.

131. При якому захворюванні в досліджуваній сечі можна виявити епітелій нирок:

1. циститі;

2. уретриті;

3. простатиті;

4. пієлонефриті;

5. при жодному із перелічених.

132. У хворого Б, 40 років, який тривалий час лікується з приводу патології суглобів, у клінічному аналізі сечі виявили солі сечової кислоти на все поле зору. Про яке захворювання Ви подумаєте в першу чергу:

1. пієлонефрит;

2. подагра;

3. гломерулонефрит;

4. цистит;

5. цукровий діабет.

133. Назвіть метод фарбування препаратів з метою виявлення гемосидерину:

1. Перльса;

2. Грама;

3. Нільсена;

4. Шарко-Лейдена;

5. Куршмана.

134. При мікроскопії мокротиння виявили утворення, що мають вигляд безбарвних прямокутників з обламаними краями. Що це?

1. кристали жирних кислот;

2. кристали гематоїдину;

3. кристали холестерину;

4. спіралі Куршманна;

5. кристали Шарко-Лейдена.

135. Визначте колір та консистенцію мокротиння при бронхіальній астмі:

1. слизистий сіруватий;

2. жовтий гнійний;

3. з прожилками крові;

4. “малинове желе”;

5. слизисто-гнійне пошарове.

136. Що не входить до тетради Ерліха?

1. обвапнені еластичні волокна;

2. казеозний детрит;

3. кристали холестерину;

4. мікобактерії туберкульозу;

5. кристали гематоїдину.

137. При мікроскопії мокротиння виявили великі клітини округлої форми, що містять гранули золотисто-жовтого кольору, назвіть їх

1. альвеолярні макрофаги;

2. плоский епітелій;

3. еритроцити;

4. кристали Шарко-Лейденна;

5. нейтрофіли.

138. До основних методів дослідження мокротиння належить:

1. макроскопічний;

2. бактеріоскопічний;

3. визначення фізичних властивостей;

4. бактеріологічний;

5. усі відповіді вірні.

139. Назвіть метод фарбування препаратів з метою виявлення мікобактерій туберкульозу

1. Перльса;

2. Грама;

3. Ціля-Нільсена;

4. Шарко-Лейдена;

5. Куршмана.

140. При мікроскопії мокротиння виявили утворення, що мають вигляд прозорих ромбів. Що це?

1. кристали жирних кислот;

2. кристали гематоїдину;

3. кристали холестерину;

4. спіралі Куршманна;

5. кристали Шарко-Лейдена.

141. Визначте колір та консистенцію мокротиння при раку легень

1. слизистий сіруватий;

2. жовтий гнійний;

3. з прожилками крові;

4. “малинове желе”;

5. слизисто-гнійне пошарове.

142. До клітинних елементів мокротиння відноситься все крім:

1. епітелій;

2. лейкоцити;

3. еозинофіли;

4. еритроцити;

5. ретикулоцити.

143. При мікроскопії мокротиння виявили штопороподібні слизисті утворення, назвіть їх

1. альвеолярні макрофаги;

2. спіралі Куршмана;

3. еритроцити;

4. кристали Шарко-Лейденна;

5. нейтрофіли.

144. На дослідження надійшло мокротиння з неприємним запахом, що при відстоюванні поділилося на 3 шари: слиз серозна рідина і гній, яке захворювання можна запідозрити?

1. бронхіальну астму;

2. гнійний бронхіт;

3. гангрена легень;

4. трахеїт;

5. пневмонія.

145. Назвіть метод фарбування препаратів з метою вивчення морфології клітин.

1. Перльса;

2. Романовського;

3. Нільсена;

4. Шарко-Лейдена;

5. Куршмана.

146. При мікроскопії мокротиння виявили утворення, що мають вигляд жовто-коричневих ромбів чи голок, що збираються в пучки. Що це?

1. кристали жирних кислот;

2. кристали гематоїдину;

3. кристали холестерину;

4. спіралі Куршмана;

5. кристали Шарко-Лейдена.

147. Визначте колір та консистенцію мокротиння при туберкульозі легень

1. слизистий сіруватий;

2. жовтий гнійний;

3. з прожилками крові;

4. “малинове желе”;

5. слизисто-гнійне пошарове.

148. Ознаками злоякісності клітин є:

1. наявність гіперхромних ядер;

2. поліморфізм;

3. зміна будови ядерного хроматину;

4. розташування у вигляді скупчень;

5. високий ступінь диференціювання.

149. При мікроскопії мокротиння виявили безбарвні утворення у вигляді голок, назвіть їх

1. альвеолярні макрофаги;

2. кристали жирних кислот;

3. еритроцити;

4. кристали Шарко-Лейденна;

5. нейтрофіли.

150. На дослідження надійшло мокротиння в якому виявлено спіралі Куршмана, яке захворювання можна запідозрити?

1. бронхіальну астму;

2. гнійний бронхіт;

3. гангрена легень;

4. трахеїт;

5. пневмонія.

151. До елементів петрифікованого вогнища входить все крім:

1. спіралі Куршмана;

2. еластичні волокна;

3. кристали холестерину;

4. мікобактерії туберкульозу;

5. казеозний детрит.

152. При мікроскопії мокротиння виявили коралоподібні волокна, кристали холестерину, палички Коха. Про яке захворювання може свідчити така картина?

1. пневмонія;

2. рак легень;

3. бронхіальна астма;

4. туберкульоз;

5. бронхіт.

153. Який тип волокон виявляють при кавернозному туберкульозі:

1. коралоподібні;

2. еластичні;

3. актинові;

4. фібринові;

5. детрит.

154. Який характер мокротиння характерний для гострого бронхіту?

1. скловидне;

2. слизисте;

3. пінисте рожеве;

4. «іржаве»;

5. з прожилками свіжої крові.

155. Які з вказаних характеристик не характерні для транссудату:

1. відсутність білка;

2. питома густина менше 1015;

3. позитивна реакція Рівальта;

4. негативна реакція Рівальта;

5. невелика кількість лейкоцитів при мікроскопії.

156. Який метод фарбування мікропрепаратів потрібно використати з метою вивчення палички Коха?

1. Романовського;

2. Ціля-Нільсена;

3. Грама;

4. Куршманна;

5. Потенджера.

157. До складу тетради Ерліха входить все крім:

1. палички Коха;

2. еластичні волокна;

3. кристали холестерину;

4. атипові клітини;

5. казеозний детрит.

158. При мікроскопії слизистого мокротиння виявили еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршманна. Про яке захворювання може свідчити така картина?

1. пневмонія;

2. рак легень;

3. бронхіальна астма;

4. туберкульоз;

5. бронхіт.

159. Який тип волокон виявляють при раку легень:

1. коралоподібні;

2. еластичні;

3. актинові;

4. фібринові;

5. детрит.

160. Який характер мокротиння характерний для набряку легень?

1. скловидне;

2. слизисте;

3. пінисте рожеве;

4. «іржаве»;

5. з прожилками свіжої крові.

161. Які з вказаних характеристик не характерні для ексудату:

1. вміст білка більше 30 г/л;

2. питома густина більше 1015;

3. позитивна реакція Рівальта;

4. негативна реакція Рівальта;

5. велика кількість лейкоцитів при мікроскопії.

162. Який метод фарбування мікропрепаратів потрібно використати з метою вивчення мікрофлори?

1. Романовського;

2. Ціля-Нільсена;

3. Грама;

4. Куршманна;

5. Потенджера.

163. При мікроскопії гнійного мокротиння виявлено жовті зернятка щільної консистенції, що нагадують манну крупу і погано роздавлюються. Дана картина спостерігається при:

1. пневмонія;

2. рак легень;

3. бронхіальна астма;

4. туберкульоз;

5. грибковому ураженні.

164. При мікроскопії слизисто-кров’янистого мокротиння виявили еритроцити, альвеолярні макрофаги, гемосидерин. Про яке захворювання може свідчити така картина?

1. пневмонія;

2. рак легень;

3. бронхіальна астма;

4. туберкульоз;

5. інфаркт легень.

165. Який тип волокон виявляють при кавернозному туберкульозі:

1. коралоподібні;

2. еластичні;

3. актинові;

4. фібринові;

5. детрит.

166. Який характер мокротиння характерний для туберкульозу легень?

1. скловидне;

2. слизисте;

3. пінисте рожеве;

4. «іржаве»;

5. з прожилками свіжої крові.

167. Який метод фарбування мікропрепаратів потрібно використати з метою вивчення морфології клінин?

1. Романовського;

2. Ціля-Нільсена;

3. Грама;

4. Куршманна;

5. Потенджера.

168. При мікроскопії мокротиння виявлено маленькі тонкі палички червоного кольору розташовані групами на блакитному фоні. Яке захворювання можна запідозрити?

1. пневмонію;

2. рак легень;

3. бронхіальну астму;

4. туберкульоз;

5. інфаркт легень.

169. Утворення соляної кислоти відбувається:

1. головними клітинами;

2. обкладочними клітинами;

3. додатковими клітинами;

4. головними та обкладочними клітинами;

5. головними та додатковими клітинами.

170. Розщеплення жирів на гліцерин і жирні кислоти забезпечує:

1. пепсин;

2. химозин:

3. соляна кислота;

4. ліпаза;

5. амілаза.

171. Яка тривалість шлункової та кишкової фаз травлення:

1. 1-3 год;

2. 2-4 год;

3. 3-5 год;

4. 5-6год;

5. 4-6 год.

172. В ділянці тіла шлунку РН шлункового соку складає:

1. 1,6-2,2;

2. 1,3-1,5;

3. 0,9-1,5;

4. 2,2-3,5;

5. 3,5-6.

173. Загальна жовчна протока впадає в:

1. пілоричний відділ шлунку;

2. дванадцятиперстну кишку;

3. висхідну ободову кишку;

4. сліпу кишку;

5. поперечну ободову кишку.

174. Фатеровий сосок розміщений в:

1. пілоричному відділі шлунка;

2. низхідній частині дванадцятиперстної кишки;

3. висхідній ободовій кишці;

4. сліпій кишці;

5. поперечній ободовій кишці.

175. Секреція підшлункового соку посилюється під впливом:

1. ацетилхоліну;

2. гастрину;

3. жовчних кислот;

4. води, особливо газованої;

5. всі відповіді правильні.

176. Реакція підшлункового соку складає:

1. 0,9-1,5;

2. 2,2-3,5;

3. 3,5-6;

4. 6,2-7,5;

5. 7,8-8,4.

177. Розщеплює крохмаль до глюкози і мальтози:

1. ліпаза;

2. амілаза;

3. трипсин

4. хімотрипсин;

5. еластаза.

178. Під впливом жовчі:

1. підвишується активність ліпази;

2. пригнічується утворення підшлункового соку;

3. сповільнюється моторна функція кишечнику;

4. підвищується секреція соляної кислоти;

5. пригнічується активність ферментів.

179. Товстий кишківник складається з таких відділів, окрім:

1. сліпа;

2. клубова;

3. ободова;

4. сигмовидна;

5. пряма.

180. У товщі підслизового прошарку тонкої кишки (дванадцятипалої, порожньої і більшої частини клубової) знаходяться:

1. лімфоїдні вузлики;

2. колові складки;

3. повздовжні складки;

4. кишкові ворсинки;

5. залози.

181. Розщеплення білків забезпечують:

1. амілаза;

2. ліпаза;

3. пепсин;

4. трипсин і хімотрипсин;

5. гастрин.

182. До тонкого кишківника відноситься:

1. худа кишка;

2. сліпа кишка;

3. сигмовидна кишка;

4. пряма кишка;

5. ободова кишка.

183. До складу жовчі відноситься все, окрім:

1. білірубін;

2. холестерин:

3. жовчні кислоти;

4. трипсин;

5. лецитин.

184. Головні клітини шлунку секретують:

1. соляну кислоту;

2. пепсиноген;

3. мукоїд;

4. протеази;

5. ліпази.

185. Острівці Лангерганса виділяють:

1. трипсин;

2. амілазу;

3. ліпазу;

4. інсулін;

5. гастрин.

186. Червоподібний відросток відходить від кишки:

1. клубової;

2. ободової;

3. сигмовидної;

4. прямої;

5. сліпої.

187. Вкажіть показник кислотності базальної секреції тіла шлунка в нормі при проведенні рН-метрії:

1. рН 1.5-2;

2. рН менше 1.5;

3. рН більше 3;

4. рН більше 5;

5. рН більше 7.

188. Назвіть подразник який використовується при дослідженні секреторної функції шлунку?

1. гістамін;

2. піридоксин;

3. гастрин;

4. хімозин;

5. желатиназа.

189. Перечисліть фізіологічні функції соляної кислоти як складника шлункового соку?

1. сприяє набуханню білкових колоїдів їжі;

2. сприяє оптимальному рН для ферментів шлунку;

3. бере участь у гормональній активації діяльності головних залоз шлунку;

4. проявляє бактерицидну дію;

5. всі відповіді вірні.

190. Назвіть протеази, які які виділяються головними клітинами шлунка і сприяють процесу ферментативного гідролізу білкових субстратів їжі?

1. пепсин;

2. гастрит;

3. катепсин;

4. желатиназа;

5. всі відповіді вірні.

191. Під впливом яких речовин відбувається підсилення муциноутворення і секреція лужних компонентів шлункового і дуоденального соків?

1. серотонін і простагландини;

2. гастромукопротеїн і гастриксин;

3. гістамін та хімозин;

4. еритропоетин і ліпаза;

5. катепсини.

192. При чому протипоказане використання гисталогу (аналог гістаміну) з метою вивчення секреторної функції шлунка

1. гіпотонія;

2. стенокардія;

3. стеноз аорти;

4. анемія тяжка;

5. всі відповіді вірні.

193. Назвіть переваги парантеральних стимуляторів шлункової секреції над ентеральними

1. значний секреторний ефект, точне дозування,отримання чистого шлункового соку;

2. незначний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з рідким подразником;

3. значний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з подразником;

4. точне дозування та незначний секреторний ефект;

5. отримання чистого шлункового соку, точне дозування та незначний секреторний ефект.

194. У чому полягає дослідження кислотоутворюючої функції шлунка

1. визначення вільної соляної кислоти;

2. визначення молочної кислоти;

3. визначення загальної кислотності, вільної соляної,зв’язаної соляної та молочної кислот;

4. визначення вільної соляної та зв’язаної соляної кислот;

5. визначення зв’язаної соляної кислоти.

195.Який із нижчеперелічених методів визначення кислотоутворюючої функції шлунку використовується у випадку недостатньої кількості шлункового вмісту

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод Горбенко;

4. метод Туголукова;

5. метод Уффельмана.

196. Визначення молочної кислоти, як компоненту шлункового вмісту здійснюється за допомогою:

1. реакції Уффельмана;

2. методу Тепфера;

3. методу Міхаеліса;

4. методу Горбенко;

5. методу Туголукова.

197. Який з методів дозволяє з більшою точністю визначити кислотність шлункового вмісту у випадку домішків жовчі чи крові у ньому

1. метод Тепфера (титрування у двох порціях);

2. метод Міхаеліса (титрування у одній порції);

3. метод інтрагастральної рН-метрії(вимірювання концентрації вільних водневих іонів);

4. метод Горбенко (мікрохімічний спосіб);

5. методу Туголукова.

198. дайте визначення терміну «ахілія»:

1. зменшення у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти;

2. збільшення у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти;

3. відсутність пепсину у шлунковому вмісті;

4. відсутність соляної кислоти у шлунковому вмісті;

5. відсутність у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти.

199.Який з методів використовують для визначення ферментоутворюючої функції шлунка:

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод інтрагастральної рН-метрії;

4. метод Горбенко;

5. методу Туголукова.

200. Які елементи при мікроскопічному дослідженні шлункового вмісту свідчать про порушення евакуації їжі з шлунку

1. м’язові волокна;

2. рослиння клітковина;

3. жир;

4. дріжжеві гриби;

5. всі відповіді вірні.

201. Який із наступних методів належить до беззондових?

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод гастрохромоскопії;

4. метод Горбенко;

5. методу Туголукова.

202. Що є протипоказом до використання беззондових методів визначення секреторної функції шлунку

1. фртеріальна гіпертензія;

2. вади серця;

3. шлункові кровотечі;

4. варикозно розширенні вени стравоходу.

5. Всі відповіді вірні

203. Ендорадіозондування використовують з метою…

1. телеметричного визначення рН шлунку;

2. визначення протеолітичної активності шлунку;

3. визначення температури ШКТ;

4. визначення тиску шлунково-кишкового тракту;

5. всі відповіді вірні.

204. За Ламблінгом на повну відсутність секреції соляної кислоти вказує

1. дефіцит соляної кислоти 30 мл;

2. дефіцит соляної кислоти 40 мл і більше;

3. дефіцит соляної кислоти 20 мл;

4. дефіцит соляної кислоти 10 мл;

5. дефіцит соляної кислоти 5 мл.

205. Вкажіть показник кислотності базальної секреції тіла шлунку в нормі при проведенні рН-метрії:

1. рН 1.5-2;

2. рН менше 1.5;

3. рН більше 3;

4. рН більше 5;

5. рН більше 7.

206. Яку патологію дозволяє оцінити рентгенологічне дослідження шлунку?

1. виразкова ніша;

2. дефект наповнення;

3. деформації шлунка;

4. конвергенції складок слизової оболонки;

5. всі відповіді вірні.

207. Перечисліть фізіологічні функції соляної кислоти, як складника шлункового соку?

1. сприяє набуханню білкових колоїдів їжі;

2. сприяє оптимальному рН для ферментів шлунку;

3. бере участь у гормональній активації діяльності головних залоз шлунку;

4. проявляє бактерицидну дію;

5. всі відповіді вірні.

208. Назвіть протеази, які виділяються головними клітинами шлунка і сприяють процесу ферментативного гідролізу білкових субстратів їжі?

1. пепсин;

2. гастрит;

3. катепсин;

4. желатиназа;

5. всі відповіді вірні.

209. Під впливом яких речовин відбувається підсилення муциноутворення і секреція лужних компонентів шлункового і дуоденального соків?

1. серотонін і простагландини;

2. гастромукопротеїн і гастриксин;

3. гістамін та хімозин;

4. еритропоетин і ліпаза;

5. катепсини.

210. При чому протипоказане використання гисталогу (аналог гістаміну) з метою вивчення секреторної функції шлунка?

1. гіпотонія;

2. стенокардія;

3. стеноз аорти;

4. анемія тяжка;

5. всі відповіді вірні.

211. Назвіть переваги парантеральних стимуляторів шлункової секреції над ентеральними

1. значний секреторний ефект, точне дозування,отримання чистого шлункового соку;

2. незначний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з рідким подразником;

3. значний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з подразником;

4. точне дозування та незначний секреторний ефект;

5. отримання чистого шлункового соку, точне дозування та незначний секреторний ефект.

212. У чому полягає дослідження кислотоутворюючої функції шлунка?

1. визначення вільної соляної кислоти;

2. визначення молочної кислоти;

3. визначення загальної кислотності, вільної соляної,зв’язаної соляної та молочної кислот;

4. визначення вільної соляної та зв’язаної соляної кислот;

5. визначення зв’язаної соляної кислоти.

213. Який із нижчеперелічених методів визначення кислотоутворюючої функції шлунка використовується у випадку недостатньої кількості шлункового вмісту?

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод Горбенко;

4. метод Туголукова;

5. метод Уффельмана.

214. Визначення молочної кислоти як компонента шлункового вмісту здійснюється за допомогою:

1. реакції Уффельмана;

2. методу Тепфера;

3. методу Міхаеліса;

4. методу Горбенко;

5. методу Туголукова.

215. Який з методів дозволяє з більшою точністю визначити кислотність шлункового вмісту у випадку домішків жовчі чи крові у ньому?

1. метод Тепфера (титрування у двох порціях);

2. метод Міхаеліса (титрування у одній порції);

3. метод інтрагастральної рН-метрії(вимірювання концентрації вільних водневих іонів);

4. метод Горбенко (мікрохімічний спосіб);

5. методу Туголукова.

216. Дайте визначення терміну «ахілія»:

1. зменшення у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти;

2. збільшення у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти;

3. відсутність пепсину у шлунковому вмісті;

4. відсутність соляної кислоти у шлунковому вмісті;

5. відсутність у шлунковому вмісті пепсину і соляної кислоти.

217.Що дозволяє оцінити бактеріологічний метод дослідження шлунка:

1. наявність чи відсутність інфекційного агенту;

2. кислотоутворюючу функцію шлунка;

3. ферментоутворюючу функцію шлунка;

4. вміст молочної кислоти в шлунковому соці;

5. всі відповіді вірні.

218. Які елементи при мікроскопічному дослідженні шлункового вмісту свідчать про порушення евакуації їжі з шлунку:

1. мיִязові волокна;

2. рослиння клітковина;

3. жир;

4. дріжджові гриби;

5. всі відповіді вірні.

219. Який із наступних методів належить до беззондових:

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод гастрохромоскопії;

4. метод Горбенко;

5. методу Туголукова.

220.Що є протипоказом до використання беззондових методів визначення секреторної функції шлунка?

1. aртеріальна гіпертензія;

2. вади серця;

3. шлункові кровотечі;

4. варикозно розширені вени стравоходу;

5. всі відповіді вірні.

221. Ендорадіозондування використовують з метою…

1. телеметричного визначення рН шлунку;

2. визначення протеолітичної активності шлунку;

3. взначення температури ШКТ;

4. взначення тиску шлунково-кишкового тракту;

5. всі відповіді вірні.

222. За Ламблінгом на повну відсутність секреції соляної кислоти вказує:

1. дефіцит соляної кислоти 30 мл;

2. дефіцит соляної кислоти 40 мл і більше;

3. дефіцит соляної кислоти 20 мл;

4. дефіцит соляної кислоти 10 мл;

5. дефіцит соляної кислоти 5 мл.

223. Яку патологію дозволяє оцінити рентгенологічне дослідження шлунку?

1. виразкова ніша;

2. дефект наповнення;

3. деформації шлунка;

4. конвергенції складок слизової оболонки;

5. всі відповіді вірні.

224. Перечисліть фізіологічні функції соляної кислоти як складника шлункового соку?

1. сприяє набуханню білкових колоїдів їжі;

2. сприяє оптимальному рН для ферментів шлунку;

3. бере участь у гормональній активації діяльності головних залоз шлунку;

4. проявляє бактерицидну дію;

5. всі відповіді вірні.

225. Назвіть протеази, які які виділяються головними клітинами шлунку і сприяють процесу ферментативного гідролізу білкових субстратів їжі?

1. пепсин;

2. гастрит;

3. катепсин;

4. желатиназа;

5. всі відповіді вірні.

226. Під впливом яких речовин відбувається підсилення муциноутворення і секреція лужних компонентів шлункового і дуоденального соків?

1. серотонін і простагландини;

2. гастромукопротеїн і гастриксин;

3. гістамін та хімозин;

4. еритропоетин і ліпаза;

5. катепсини.

227. Назвіть переваги парантеральних стимуляторів шлункової секреції над ентеральними:

1. значний секреторний ефект, точне дозування, отримання чистого шлункового соку;

2. незначний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з рідким подразником;

3. значний секреторний ефект, отримання суміші шлункового соку з подразником;

4. точне дозування та незначний секреторний ефект;

5. отримання чистого шлункового соку, точне дозування та незначний секреторний ефект.

228. У чому полягає дослідження кислотоутворюючої функції шлунка:

1. визначення вільної соляної кислоти;

2. визначення молочної кислоти;

3. визначення загальної кислотності, вільної соляної,зв’язаної соляної та молочної кислот;

4. визначення вільної соляної та зв’язаної соляної кислот;

5. визначення зв’язаної соляної кислоти.

229.Який із нижчеперелічених методів визначення кислотоутворюючої функції шлунку використовується у випадку недостатньої кількості шлункового вмісту?

1. метод Тепфера;

2. метод Міхаеліса;

3. метод Горбенко;

4. метод Туголукова;

5. метод Уффельмана.

230. Визначення молочної кислоти як компонента шлункового вмісту здійснюється за допомогою

1. реакції Уффельмана;

2. методу Тепфера;

3. методу Міхаеліса;

4. методу Горбенко;

5. методу Туголукова.

231. Який з методів дозволяє з більшою точністю визначити кислотність шлункового вмісту у випадку домішків жовчі чи крові у ньому?

1. метод Тепфера (титрування у двох порціях);

2. метод Міхаеліса (титрування у одній порції);

Поиск по сайту: