Конфігураційний менеджмент

Мета конфігураційного менеджменту - забезпечити управління версіями ПЗ. Це означає, що для кожної версії повинні окремо зберігатися вихідні тексти програм і здійсненні коди, комплекти документації, тестові дані і результати тестування, списки виявлених помилок і файли з виправленнями (patch), за допомогою яких коректуються помилки в здійсненних модулях програм і здійснюється перехід до нових версій. Очевидно, конфігураційний менеджмент особливо важливий при роботі над великими системами з великим числом розроблювачів і множиною інсталяцій.

Мабуть, найвідомішим виробником інструментарію в області конфігураційного менеджменту є компанія Intersolv, що випускає сімейство добре інтегрованих між собою продуктів (PVCS Version Manager, PVCS Tracker, PVCS Notify, PVCS Configuration Builder, PVCS Reporter, PVCS Production Gateway, PVCS Developer's Toolkit, PVCS Version Manager Interface for Visual Basic). "Глава" сімейства - PVCS Version Manager - має наступний необхідний набір характеристик, що дозволяють автоматизувати керування складними проектами, у яких задіяне велике число розроблювачів: - розвитим графічним інтерфейсом (підтримка функції буксирування при додаванні файлових у проект, тригерів, що запускають спеціальні функції при настанні визначених подій, і ін.); - зручними засобами роботи з архівними файлами проектів; - підтримкою довгих імен файлів, прийнятих у Unix, HPFS і NTFS; - розширеними функціями захисту (надання прав доступу до ресурсів проекту для індивідуальних користувачів або груп). Іншим потужним засобом контролю версій вихідних текстів програм є пакет Microsoft Visual SourceSafe. Подібно більшості продуктів цього класу SourceSafe підтримує функції збереження й організації вихідного коду, забезпечує взаємодія між розроблювачами, відслідковує розходження між версіями файлів. У той же час, на відміну від програм-аналогів, SourceSafe виконує свої функції з погляду управління проектом, звільняючи розроблювачів від необхідності відслідковувати зв'язку між файлами. До числа найбільше корисних властивостей цього пакета можна віднести: - підтримку різних типів файлів (текст, графіка, аудіо, відео, двійкові й ін.); - можливість використання файлів у що розділяється режимі на кількох платформах (Windows 95, Windows 3.1, Windows NT Workstation і Unix); - засоби спільної роботи з файлами; - можливість повторного використання коду в кількох проектах; - ієрархічну організацію файлів проекту; - відслідковування змін для кожної версії файлу (при цьому фізично зберігається тільки остання версія); - управління правами доступу користувачів до файлів проекту; - убудований генератор звітів; - можливість відкоту версій.

Компанія Hewlett-Packard розробила власну програму конфігураційного менеджменту SoftBench CM, орієнтовану на робітники групи, у тому числі що мають територіально віддалених співробітників. Система реалізована в архітектурі клієнт/сервер і забезпечує доступ до віддалених і локальних серверів. Крім того, SoftBench допускає спільне використання тих самих файлів із різних ЛС. До основних функцій продукту відносяться підтримка текстових і двійкових файлів, розширена система нумерації версій, вхідної/вихідний контроль, стиск даних, моніторинг історії редагування файлів, паралельна робота з файлами, внутрішній аудит. Пакет SoftBench CM сумісний з іншими інструментальними засобами, що випускаються Hewlett-Packard, - SoftEdit, SoftBuild, SoftStatic і Development Manager.

Особливе місце в конфігураційному менеджменті займає процес переходу з однієї версії ПО на іншу. Якщо розміри програмних продуктів досягають кількох десятків мегабайт, то постачання клієнтам upgrade-версій перетворюється в проблему, що, утім, досить просто вирішити за допомогою пакета.RTPatch Professional компанії PocketSoft. Алгоритм його роботи простий: після порівняння двох файлів виявлені розбіжності фіксуються у відносно невеликому файлі виправлень (patch). Далі, використовуючи цей файл і спеціальну утиліту, можна зі старого файлу одержати новий. Саме в такий спосіб і відбувається установка upgrade-версій у клієнта, котрому досить вислати не цілком нову версію системи, а тільки patch-файл. У табл. 3 приведені реальні дані про співвідношення розмірів готових систем і відповідних файлів виправлень.

Технологія, запропонована PocketSoft, багатьом сподобалась: її прихильниками стали більш чотирьох тисяч компаній, у тому числі Microsoft, Borland, IBM, Novell, Symantec, Autodesk, Software AG й ін. Ми розглянули основні, хоча і далеко не усі, технологічні процеси і підтримуючі їхні інструментальні засоби. Що стосується що залишилися процесів, то питання з їхньою автоматизацією також успішно вирішений. На ринку програмних засобів сьогодні має широкий спектр програм, призначених для автоматизації усіляких видів діяльності, будь те високорівневе проектування бізнес-процесів або автоматизоване створення користувацької документації. Як говориться, було б бажання автоматизувати. Отже, якість програмного забезпечення, технологічна зрілість компанії і стандарти повинні бути поставлені розроблювачем у главу кута. Але чи коштує гра свіч і потрібно чи взагалі прагнути до чергового щабля досконалості? За даними SEI, практичні результати свідчать про реальний економічний ефект від проведення заходів щодо удосконалення процесів розробки програмного забезпечення. Наприклад, витрати в розмірі 1500 євро на рік на одного інженера-програміста обертаються збільшенням продуктивності його праці на 10 - 70%. На думку всіх учасників конкурсу Baldrige Award, будь-які інвестиції в якість обертаються багаторазовою вигодою як для окремих компаній, так і для комп'ютерної індустрії в цілому. Стандарти ISO Як усі починалося У 1947 р. у Лондоні представники 25 країн вирішили створити міжнародну організацію, основною задачею якої стала б координація розробок і уніфікація міжнародних стандартів. Нова організація одержала назву International Organization for Standardization (ISO). В даний час її членами є біля 100 країн. Впадає в око невідповідність повного найменування організації і використовуваної абревіатури. "ISO" - це грецький префікс, що означає "рівний". У нашому контексті "ISO" можна перевести як "стандарти, рівні для всіх". Головною причиною народження стандартів ISO з'явилося бажання ініціаторів створення цієї організації усунути технічні бар'єри в торгівлі, що виникнули внаслідок того, що в різних країнах для тих самих технологій і товарів діяли різнорідні стандарти. Сьогодні стандартами "перекриті" багато технологічних галузей - від програмування і телекомунікацій до банківської і фінансової сфери. На думку експертів, у найближчі роки стандарти ISO як і раніше будуть поширюватися ударними темпами, що обумовлено цілим поруч чинників: - бурхливим прогресом в області інтеграції світової торгівлі і промисловості, взаємопроникненням ринків. З технологічної точки зору вільна конкуренція немислима без чітко сформульованих, зрозумілих і загальноприйнятих стандартів. З'явився розхожий штамп: "Стандарти - мова торгівлі". У сучасних умовах жодний ринок не може обійтися без компонентів, вироблених на інших ринках, а цифрове опрацювання даних потрібно повсюдно; - глобальним поширенням комп'ютерних комунікаційних засобів. Обчислювальна індустрія - яскравий приклад технології, існування котрої абсолютно немислимо без загальноприйнятих стандартів. Повна сумісність відкритих систем сприяє розвитку здорової конкуренції серед виробників; - потребою в наявності загальних стандартів у процесі становлення новітніх технологій. На ранніх етапах їхнього розвитку виникає необхідність у стандартизації термінології і способах уявлення і збереження кількісної інформації. Хто входить до складу організації і розробляє стандарти За статутом членом ISO може стати "сама авторитетна в країні організація, що займається виробленням стандартів". Таким чином, інтереси якийсь країни в ISO може представляти тільки одна організація. Крім основних членів, у ISO входять так називані члени-кореспонденти (як правило, ними стають відносно великі "стандартообразующие" організації окремих країн, однак ще недостатньо потужні, щоб поширити свій вплив на стандартизацію технологій по всій країні). Член-кореспонденти не беруть активної участі у розробці міжнародних стандартів, але мають повний доступ до інформації, що їх цікавить. Нарешті, є ще і члени-передплатники - вони подані організаціями країн, що розвиваються. Виконання технічної роботи в ISO покладено на 2700 технічних комітетів, підкомітетів і робочих груп, до складу яких входять представники урядових, промислових і науково-дослідних кіл (на сьогоднішній день - біля 500 організацій). Кожна організація - член ISO - має право включити свого представника в будь-який комітет, якщо вона особо зацікавлена в діяльності останнього.

Роботу комітетів курують найбільші організації - члени ISO: AFNOR, ANSI, BSI, CSBTS, DIN, SIS і ін. Прийняття стандарту можливо тільки після досягнення консенсусу між кваліфікованою більшістю членів комітету.

Центральний секретаріат ISO, штаб-квартира якого знаходиться в Женеві, публікує вихідні версії стандартів, підготовлені комітетами, і розсилає їхнім членам ISO для ознайомлення і голосування. Що регулярно видається бюлетень "ISO Momento" містить докладну інформацію про структуру і діяльність усіх технічних комітетів.

Поиск по сайту: