Структура та динаміка конфлікту

У конфлікті беруть участь, як мінімум, дві конфліктуючі сторони («конфлікт анти») – окремі індивіди або інші цілі групи. Окрім того, в конфлікт можуть бути втягнуті й інші учасники – ті, що співчувають (активно і пасивно, з тієї чи іншої сторони), провокатори, миротворці, консультанти, невинні жертви. Для того, щоб адекватно розібратися в конфліктній ситуації і запустити механізм її конструктивного вирішення, необхідно звернути увагу на соціальні і особливо психологічні характеристики конфліктантів. Під соціальними характеристиками розуміють в даному випадку приналежність до того чи іншого прошарку суспільства або суспільної групи, професії, соціальної ролі, службового стану і т. д. Психологічні характеристики – це особистісні властивості кожної людини. Саме вони, як правило, в найбільшій мірі визначають і виникнення, і перебіг, і наслідки конфлікту. Стрижневі риси формують характер, а характер – це те, що складає основу особистості.(русинка 37)

Деякі люди мають звичку самостверджуватися за рахунок приниження гідності інших людей. У них нічого хорошого в житті не виходить, а інші ростуть особистісно, соціально, професійно.

Труднощі в спілкуванні з оточенням можуть бути у людей. Які мають певні характерологічні комплекси, серед яких в першу чергу треба назвати різновиди комплексу меншовартості і «зірковий комплекс».

Певні психоемоційні відхилення в характерні і поведінці деяких людей також служать джерелом їх ускладнених стосунків з оточенням.

Важкі люди зустрічаються в будь-якій сфері життя: в сім'ї, серед родичів, друзів, співробітників і керівників на службі, за столом переговорів і т. д. І наша поведінка у стосунках з ними повинна бути диференційованою в залежності від того, яке місце вони займають у нашому житті.

Серед особистісних якостей, які зумовлюють формування негативних рис характеру і манер поведінки, також слід відмітити нерішучість, постійне перебування в атмосфері страхів, схильність до дратівливості і гніву, заздрість, честолюбство, пихатий снобізм, бажання владарювати над іншими, фанатизм, схильність до підбурювання, педантизм, прагнення до демонстративності в поведінці тощо. Часто буває так, що люди діють агресивно або замикаються в глухій обороні з тієї простої причини, що інакше вони не вміють. Вони користуються звичною тактикою, яку засвоїли в дитинстві.

Щоб налагодити взаємодію з такими людьми, необхідно подолати їх негативні реакції, їх навички спілкування, їх уявлення про власні сили і багато іншого.(русинка 39)

Конфлікти виникають тоді, коли є зона розбіжностей – предмет суперечки, факт, питання, яке викликає розбіжності. Цю зону не завжди легко розпізнати, часто буває так, що і самі учасники конфлікту не дуже чітко її уявляють. Малозначимі або випадкові деталі можуть бути відображенням або проявом більш глибоких розходжень, які залишаються для конфлікт антів неусвідомленими. Справа ускладнюється і тим фактом, що межі зони розбіжностей часто нерухомі, можуть розширюватися або звужуватися. Іноді буває і так, що розходження «по суті» посилюється розходженням з приводу оцінки поведінки, манери мовлення і, взагалі, морального складу один одного.

Кожен з учасників конфлікту складає уявлення або образ ситуації, який створився в зоні розбіжностей і охоплює всі пов'язані з ним обставини. Ці уявлення не збігаються, конфлікт анти бачать ситуацію по-різному і це, власне, створює підґрунтя для їх зіткнення.

Образи конфліктної ситуації (ідеальні карти ситуації) включають в себе такі елементи:

ü уявлення учасників конфлікту про себе (свої потреби, можливості, цілі, цінності);

ü уявлення учасників конфлікту про протилежну сторону (потреби, цінності, можливості, цілі);

ü уявлення учасників конфлікту про ситуацію і умови перебігу конфлікту.

Психологічний аналіз образів конфліктної ситуації тісно пов'язаний з рядом особливостей учасників конфлікту, наприклад з позитивністю і негативністю їх уявлень про себе, їх Я-концепцією, егоцентризмом, самооцінкою, рівнем домагань, ступенем тривожності, рівнем розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, увага, мислення, уява та ін..) сформованості рефлексії і навичок спілкування.(20 русинка літ)

У конфліктній ситуації для вибору ефективної лінії поведінки (як і для адекватного вирішення ситуації в цілому) партнери мають особливу потребу у взаємному розумінні внутрішнього смислу, «смислу для себе» подій, що відбуваються. Разом з тим, вони рідко звертаються до відкритого спілкування. Основний бар'єр на цьому шляху – свідомий і несвідомий захист себе самого. Свідомий захист пов'язаний з побоюванням, що отримана «супротивником» інформація буде використана ним в своїх інтересах. Несвідомий – з актуалізацією захисних механізмів. Загальна напруженість ситуації, невдоволеність партнером, який не поділяє її точки зору, продукує у людини очікування негативного зворотнього зв'язку, який, за даними спеціалістів, сприяє актуалізації захисних механізмів, провокує на нехтування, несприйняття навіть конструктивної ситуації.(5 русинка літ)

Важко здогадатися, як сприймає ситуацію інший, поки той не повідомить про це, тим більше,що ніхто і не поспішає цього робити. Корнеліус і Фейр, відомі австралійські психологи, радять в таких випадках конфліктуючим сторонам робити «Я-висловлювання», які передають іншій людині ваше ставлення до певного предмету, явища, ситуації без звинувачення і вимог, щоб інша сторона змінила своє ставлення. Цей спосіб допомагає утримати свою позицію, не перетворюючи іншого на вашого опонента. (русинка 44)

Кожна людина по-своєму уявляє ситуацію, в якій перебуває. Які ж причини зумовлюють своєрідне суб'єктивне бачення ситуації? Таких причин багато, але всі вони в кінцевому результаті ведуть до того, що у кожної людини складається протягом життя свій комплекс установок, потреб, інтересві, думок. Ідей, на основі яких вона сприймає та оцінює все, з чим стикається і визначає міру значимості подій, явищ. Вказані параметри зумовлюють формування відповідних мотивів – прагнення, спонукання, які суттєво впливають на відношення людини до важливих до неї речей.

Мотивація визначає процес, який психологи називають формуванням мети. Вона виступає як уявний результат, якого індивід хотів би в даній ситуації досягти.

Коли ж людина формує реально недосяжні результати, тоді у неї виникає внутрішньо особистісний конфлікт. Можливий конфлікт пізнавального характеру, коли людина стикається з інформацією, яка супересить її світоглядній позиції. Можливе і те, що людина формує несумісні цілі. В такому випадку процес їх формування набуває вигляду боротьби між конкуруючими мотиваційними тенденціями: одна з них створює у людини позитивне відношення до об'єкту, прагнення наблизитися до нього, оволодіти ним, інша – негативне ставлення до об'єкту, прагнення уникнути його.(русинка 46)

Характер будь-яких розбіжностей у великій мірі визначається зовнішнім середовищем. Виділяють такі важливі умови перебігу конфлікту:

ü просторові (сфера виникнення і прояву конфлікту, умови і причини його виникнення, конкретні форми його прояву і результати конфлікту, засоби і дії, які використовують обидві сторони);

ü часові (тривалість, частота і повторюваність конфлікту, тривалість участі в ньому кожної зі сторін, часові характеристики кожного з етапів розвитку конфлікту);

ü соціально – психологічні (особливості психологічного клімату в групі, тип і рівень взаємодії (спілкування), ступінь конфронтації та особливості психічного стану учасників конфлікту, а також діапазон і рівень втягування в протиріччя інтересів різних соціальних груп: сімейних, професійних, статевих, етнічних, національних).

Усвідомлення періодів та етапів розвитку конфлікту дозволяє виробити більш ефективну програму урегулювання конфлікту як самими учасниками конфлікту, так і тими сторонніми силами, які можуть бути залучені в даний процес.

Конфлікт – складне динамічне утворення, яке має свої межі, зміст, етапи і свої форми динаміки. Всю різноманітність форм динаміки конфліктів можна звести до трьох основних форм:

ü конфлікт має циклічний характер і проходить передбачувану послідовність стадій. Конфлікт зароджується, розвивається, інтенсивність єдиноборства досягає апогею, а потім, після вжитих заходів щодо урегулювання ситуації, поступово або швидко спадає напруга;

ü конфлікт – це фазовий процес. Взаємодія суб’єктів веде до перетворення ситуації; змінюються принципи і правила поведінки, статус особистості, умови життєдіяльності;

ü конфлікт є взаємодією двох суб'єктів (індивідів, соціальних груп), в якій дії однієї сторони є реакцією на дії іншої сторони (за принципом стимул – реакція). При цьому дії кожної сторони спрямовані на те, щоб зайняти позицію протилежної сторони, яка розглядається як більш приваблива і сприятлива. Гострота і характер конфліктної взаємодії при цьому визначається предметом розбіжностей, співвідношенням сил і зовнішніми умовами.

В реальному суспільному житті ці форми рідко трапляються в чистому вигляді; як правило, конфлікти мають змішані форми. Оскільки циклічна форма зустрічається частіше.

Найбільший інтерес викликає майже універсальна система динаміки конфлікту американського вченого Р. Рамеля.

Р. Рамель виділив п'ять основних етапів у розвитку конфліктів. Перший етап – латентний, який передує власне зіткненню. На цьому етапі майже непомітно від зовнішнього спостереження виникають відмінності в диспозиціях, цінностях, обставинах, правилах поведінки, які утворюють потенціал протистояння. Виникає соціальна напруженість, яка свідчить про наявність конфліктної ситуації. Другий етап – ініціюючий, на якому якась подія провокує індивідів до активних дій. Наступний етап – балансування сил. Сторони оцінюють потенціальні можливості один одного, накопичують сили, шукають вирішення проблеми. В результаті цих дій сторони пристосовуються до обставин, і настає четвертий етап – баланс сил. На цьому етапі вживаються заходи для зміни обставин, вирішення проблеми, усунення протиріч. Ці зміни приводять до п'ятої стадії – розколу, коли сторони знову вступають в єдиноборство.(русинка 50)

Поиск по сайту: