Загально географічна характеристика району походу

Фізико-географічна характеристика. Басейн річки Дністер займає південно-західну частину України і східну частину Молдови. Охоплює значну частину територій семи областей України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська) і більшу частину (59%) території Республіки Молдова. На території басейну Дністра розташовані 69 міст, 127 смт., з них 62 міста і 95 смт. в межах України.

Україні належить верхів'я Дністра і його пригирлова частина. Ділянка ріки, довжиною 225 км, є суміжною для України та Молдови, а частина річки, довжиною 475 км, знаходиться на території Молдови.

Виток р. Дністер знаходиться біля кордону України з Польщею, на схилі Карпатських гір (г. Розлуч, Львівська обл.). Абсолютна висота витоку - 760 м. На перших декількох кілометрах річка є невеликим струмком, який в'ється по лісу. На ділянці біля в/п Стрілки (першого на річці) - це вже значний потік шириною 10 - 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче м. Старий Самбір Дністер виходить з району гір та набуває риси напівгірської річки. Ширина русла збільшується до 30 м, глибина - 0,8 - 1 м.

Загальна довжина р. Дністер 1352 км, в межах України вона становить 912 км (67%) і впадає в Дністровський лиман, який має довжину 40 км і ширину до 12 км. Середній похил складає 56 см/км.

У верхів'ях р. Дністер - гірська, з V-подібною глибокою (80-100 м) долиною. Ширина річища до 40 м. Нижче, у передгір'ї, долина заболочена, шириною до 13 км. У нижній течії ріка має рівнинний характер.

Згини долини Дністра, не дивлячись на його більшу водність є короткими та крутими. Великий радіус розвороту долини говорить про значно вищу кінетичну енергію потоків, що сформувала долина річки в межах схилів Карпат. Такий потік характеризувався надзвичайною ерозійною здатністю, яка і стала причиною формування долини з великим радіусом кривизни згинів.

Заплава Дністра розчленована численними протоками і старицями, у гирлі заросла очеретом (Дністровські плавні), ширина долини біля гирла - 16-22 км.

Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9 % його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця тощо).

Швидкість течії у верхів'ї Дністра - 4 м/сек., нахил річища - від 100 до 20 м/км. Середній похил річки становить 0,37 м/км.

Правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки.

Середня річна витрата води 130 м³/сек. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3-4 м. Витрата води досягає 180-260 м³/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім.

Яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5-12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 - 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об'ємів весняного водопілля, збільшення витрат літньої та зимової межені.

Багаторічний шар стоку в середній частині басейну р. Дністер становить 300-700 мм. В верхів'ях правобережних приток р. Дністер його значення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках - шар стоку дорівнює 150-200 мм.

Дністровський каньйон — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі п’ятьох областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької області причому, ліва сторона каньйону, на всій протяжності — від гирла річки Золота Липа і до впадіння Збруча у Дністер — знаходиться на території Тернопілля.

Загальна довжина каньйону становить близько 250 кілометрів, що забезпечує йому місце серед найбільших каньйонів не лише України, але й Європи. Дністровський каньйон — одне із семи природних чудес України, рішенням інтернет-опитування, яке оголосили 26 серпня 2008 року. Він утворився внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії. Типовий вигляд у Дністровському каньйоні – круті скелясті або залісненні береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови – це, образно кажучи, книга сотворіння світу. Зрештою, це підручник з геології з реальними ілюстраціями нижньокрейдових, силурійських, девонських відкладів.

Особливо добре це помітно на берегах Дністра, які нагадують земну поверхню в розрізі. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам'янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років. Скельні відслонення на Дністрі, так звані стінки – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. У силурійських відкладах біля сіл Трубчин та Кудринці Борщівського району в 1968 році знайдено рештки найдавніших наземних рослин – куксоній, які є перехідними формами від водоростей до псилофітів. Такі знахідки відомі лише у трьох місцях світу – Великобританії (Уельс), Чехії і на Тернопільщині. Знахідка має велике наукове значення.

На території Дністровського каньйону утворилося три типи рельєфу: скульптурно-ерозійний, горбисто-горбогірний і акумулятивно-рівнинний (переважно на правобережжі).

Геологія. Дністер мільйоноліттями вгризався у скелі, поволі вимиваючи глибоку долину. Але це лише події останніх кількох мільйонів років, передісторія ж виникнення одного із семи чудес України своїми початками сягає найдревніших часів – понад 2,5 мільярдів років. Увесь цей час на теренах Поділля хлюпались хвилі морів та океанів, які нагромаджували потужні товщі осадових відкладів. Тепер мандрівник, пропливаючи вздовж берегів Дністра, має неймовірну нагоду зазирнути у минуле нашої планети. Проте, така подорож в часі можлива лише з допомогою фахівця-геолога, який безпомилково покаже матеріалізований у камені час…

Береги Дністра нагадують “галицький пляцок” – відклади різних періодів строкато нашаровані один на інший. На вершинах каньйону розташовані наймолодші породи, а чим ближче до водного плеса, тим старішими вони стають… Найцікавіше те, що породи залягають майже рівними непорушеними шарами з дуже незначним нахилом до південного сходу. В окремих місцях спостерігаються значні накопичення якогось одного часу, а у інших місцях – іншого. Це пояснюється поступовим заповненням морських западин у різні періоди й зміни рельєфу дна. Особливістю Дністровського каньйону є те, що він розпочинається відкладами юрського та крейдового періодів поблизу с. Нижнів Івано-Франківської області, а закінчується набагато древнішими – Силурійськими, в околицях с. Трубчин Тернопільської області. Впродовж усіх 250 кілометрів можна спостерігати виходи все більш древніших порід. Але розпочнемо із самого початку…

Найдревніші скелі Дністровського каньйону, які виходять на білий світ, датуються едиакарським періодом кінця протерозойської ери – 680-570 млн. років тому. Саме тим часом, коли з’явилися перші багатоклітинні організми. Істоти того часу настільки несхожі будь-яких сучасних, що вчені досі ламають голови як їх класифікувати. Едиакарські скелі найкраще помітні у східній частині каньйону в районі Збруча, а от древніші породи залягають на значній глибині й не розмиті Дністром. Едиакарське море, на перший погляд, непомітно змінилось кембрійським (540-490 млн. років тому) – у ньому як плескалися хвилі, так і продовжували хлюпатись далі, проте, у водних глибинах змінилось саме життя. Воно бурхливо розвивалось, часом набуваючи незвичайних форм. У цей час поволі нашаровувались зеленкуваті пісковики, сині глини, яскраво забарвлені алевроліти, глинисті сланці з фосфоритами. У цих відкладах вчені знаходять відбитки різноманітних найдревніших, на території України, організмів. Але найбільші відкладення вапняків, мерґелів і алевролітів припадають на пізніший час – силурійський період (440-410 млн. років тому). У верхньому силурі, море, у східній частині сучасного Дністровського каньйону дуже міліє, – виникають численні лагуни, де накопичуються вапняки. А на заході силурійське море зберігає значні глибини. Тут дуже часто знаходять скам’янілі рештки строматопорових коралів, табулятових коралів, морських лілей, офіур, плечоногих та інших тварин того часу.

Візитівкою Дністровського каньйону є червоні пісковики відкладені у час нижнього девону (415-400 млн. років тому) – це єдині девонські відклади на території України. Девонські пісковики надають червонуватого забарвлення ґрунтам, що найбільше заворожує туристів. У геологічному літописі каньйону з девонського періоду відбувається величезна прогалина тривалістю близько 250-270 млн. років, аж до пізнього юрського періоду, коли знову виявлені накопичення осадових порід. У крейдовому періоді море дуже міліє – повсюдно відкладаються піски й товщі ріні з галькою. Подекуди над поверхнею здіймаються дрібні острівці, а на північний схід від території сучасного Поділля підіймається великий острів українського кристалічного щита. Саме на цей острів 65 мільйонів років тому впали Бовтиський та Зеленогайський метеорити, які, разом із астероїдом Чіксулуб, поклали край мезозойській ері й динозаврам.

З початком кайнозойської ери 65 млн. років тому терени Дністровського каньйону все ще займає мілке і тепле море з дрібними лагунами та острівцями. На його сході, з півночі на південь, широкою смугою, через сучасні Тернопільську та Хмельницьку області, простягся величезний бар’єрний кораловий риф, який тепер відомий під назвою Товтри і Медобори. Наприкінці Олігоцену – близько 25 млн. років тому, – під натиском Африки, по всій Європі розпочалось Альпійське горотворення. Величезною дугою від Альп до Балкан з моря виступили Карпати, які, натиснувши на сучасне Поділля, спричинили його – тоді ще морського дна – розламування. Крайні терени подільської плити дуже швидко провалились у земні надра, утворивши зовнішню частину Передкарпатського крайового прогину. Одночасно почалось опускання всього Поділля і Передкарпаття, на території яких утворилось Сарматське море. З ростом Карпат, знову відбулось підняття всієї території. Море відступало на південний схід, а у слід за ним побігли річки, і первісний Дністер також. Його руслом став величезний розлом, який нині ми називаємо Дністровським каньйоном, а сталось це наприкінці міоцену – близько 10 млн. років тому, – коли води цілком відступили до теперішнього басейну Чорного моря. За 10 мільйонів років ріка промила мальовничу долину, якою нині, із захопленням, мандрують туристи. Дністровський каньйон – це величезна книга, і треба бути уважним читачем, аби її прочитати…

Клімат району -помірно-континентальний. Зима м’яка з середньою температурою січня -5°С, літо тепле з середньою температурою липня + 18°С. Придністровське Покуття необхідно поділити па три кліматичні райони: 1) Західний або Бистрицько-Тлумацький з сумами активних температур як у Придністровському Поділлі, але з меншою кількістю-опадів (500—600 мм); 2) Центральний або Обертинський з такими ж сумами температур, але з річними сумами опадів 600—700 мм; 3) Східний або Городенківський — найтепліший в межах області з сумами температур понад 2600°С і сумами опадів лише 500—600 мм. Середньорічна температура – 7,3 ^оС. За рік в середньому випадає більше 600 мм опадів. Найбільша їх кількість спостерігається у червні-серпні (від 80 до 88 мм), найменша – у грудні – березні (від 26 до 28 мм).

В окремі роки кількість опадів може значно відрізнятися. Так, у 1912 році випало 836 мм опадів, а в 1946– му – тільки 364 мм.

У зимовий період випадає 13% від річної норми опадів, сніговий покрив зберігається до 100 днів, середня тривалість безморозного періоду – 150-160 днів, вегетаційного періоду – 205-220 днів.

У районі переважають вітри північно-західного й південно-східного напрямків. Середня швидкість вітру 2,9 м/с. Найвища швидкість вітру спостерігається в лютому - березні (3,7 – 4 м/с), найнижча – серпні – вересні (2,2 – 2,3 м/с).

Ґрунтовий покрив району подорожі дуже різноманітний. Зустрічаються майже всі типи ґрунтів, які властиві для лісостепової зони, а також дернові, болотні та торфово-болотні ґрунти в долинах річок. На південному сході (Городенківський, Снятинський й частково Тлумацький райони) є значні масиви чорноземів опідзолених й чорноземів вилугованих. На ділянках, вкритих лісом, переважають світло-сірі ґрунти.

В цілому ґрунти району родючі, забезпечують високу продуктивність сільськогосподарських та лісових угідь.

Флора і фауна. …Ми захоплюємось природою Кавказу і Карпат, Уралу і Середньої Азії, Криму і Алтаю і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу. Турист, натураліст, археолог, географ, ботанік, гідролог, зоолог, іхтіолог знайде на території Дністровського каньйону величезну кількість пізнавальних матеріалів з історії розвитку живої і неживої природи. Тут, наче в природничому музеї під відкритим небом, «зібрані» геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні пам’ятки, які вкупі творять неповторні ландшафти.

Природа Дністровського каньйону своєрідна, неповторна. За багатством рослинного світу Дністровський каньйон перевершує Кременецькі гори й Подільські Товтри. Печери, травертинові скелі, місцезнаходження викопної флори і фауни, водоспади – всі ці об’єкти мають важливе науково-пізнавальне та естетичне значення, оскільки допомагає пізнати еволюцію органічного життя на Землі.

Різноманітність екологічних умов спричинила формування в межах Дністровського каньйону багатої флори вищих судинних рослин, яких налічується тут понад 1000 видів. Найбільше видів європейського типу поширення; на другому місці – бореальні, голарктичного і палеоарктичного типу поширення; потім – частина видів середземноморського і найменше степового – понтійного. Основні лісоутворюючі породи Дністровського каньйону – дуб звичайний, дуб скельний і бук лісовий. У вигляді домішок – граб, клен польовий і явір, липа серцелиста, ясен звичайний, береза бородавчаста, берест, в’яз. Підлісок – ліщина, гордовина, свидина, глід, терен, кизил, шипшина, жостер, малина, калина, бузина, ожина. Трав’яниста рослинність представлена такими видами рослин, як: копитняк європейський, медунка, зірочник лісовий, тонконіг дібровний, осока волосиста і лісова, фіалка лісова, конвалія, проліски, барвінок. Теперішній рослинний покрив Дністровського каньйону значно бідніший, ніж у доісторичний час. На виняткову увагу і дбайливу охорону заслуговує наскельно-степова рослинність на дністровських стінках – релікти третинної флори: мигдаль степовий, барвінок малий, хвощ великий, цибуля круглоголова, сон великий і чорніючий, холодок лікарський, півники угорські, ковила пірчаста, ясинець білий, горицвіт весняний. У Дністровському каньйоні охороняється законом 22 ділянки з наскельно-степовою рослинністю.

Досить різноманітна, багатша, ніж на прилеглій території і фауна каньйону. Всього в каньйоні понад 230 видів тварин, у тому числі птахів – 140, ссавців – 29, земноводних – 11, плазунів – 11, риб – 40.

Поиск по сайту: