Заробітна плата – основна форма доходів населення

З аробітна плата – це ринкова ціна вирішального чинника виробництва – робочої сили, що сплачується найманому працівнику за одиницю часу послуг праці.

Функції заробітної плати: відтворювальна, стимулююча, розподільча, соціальна.

Відтворювальна функція означає забезпечення розширеного відтво­рення власності на робочу силу, її вартості.

Стимулююча функція передбачає, що заробіт­на плата, її форма та системи стимулюватимуть високоефектив­ну працю.

Розподільча функція передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших.

Соціальна функція повинна сприяти досяг­ненню певної соціальної справедливості в суспільстві.

Заробітна плата – досить складне економічне поняття, яке можна розглядати з різних позицій:

- по-перше, зарплата відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу розподілу доходу;

- по-друге, вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у доході підприємства;

- по-третє, вона є складовою ринку праці і виступає у формі ціни товару «робоча сила».

Для найманого працівника зарплата є трудовим доходом, який він отримує в результаті виробничого споживання своєї робочої сили, для підприємства – це елемент витрат виробництва.

Заробітна плата існує в двох формах: відряднa; погодиннa.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами і розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання робіт відповідної складності.

За погодинної форми оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Погодинна і відрядна заробітна плата конкретизуються в окремих системах заробітної плати. Розрізняють такі системи заробітної плати: тарифна; преміальна; колективна.

Тарифна система заробітної плати – це система, що залежить від складності та ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою, спрямованими на одночасне стимулювання найманих працівників, на збагачення рис людини-працівника, підвищення якості товарів і послуг.

Тарифні системи оплати і посадові оклади службовців та інже­нерно-технічних працівників розробляють на основі оцінки різних трудових характеристик (освіта, досвід роботи, професійна підготовка, розумові та фізичні зусил­ля, відповідальність за матеріали, устаткування тощо, тяжкі умови праці тощо).

Преміальні системи заробітної плати- це системи, що по­в'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціо­нальною залежністю, передбачають застосування різних премій і стимулів у їх взаємодоповнюваності. Підприємства можуть використовувати як індивідуальне преміювання, так і колективне.

Колективні системи заробітної платиозначають засто­сування таких систем оплати вартості робочої сили та ціни, а також ефективності праці найманих працівників, які передбача­ють виплату частини заробітків із преміального фонду, створю­ваного, в основному, із необхідного, а частково — із додаткового продукту, виготовленого при їх використанні. При цьому частка необхідного продукту знижується, а додаткового — зростає.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система "участі у прибутках", згідно з якою за рахунок заздалегідь встановленої частки створеного найманими працівниками при­бутку внаслідок застосування цієї системи формується преміаль­ний фонд, з якого вони отримують частку зарплати

Особливість державно­го регулювання оплати праці полягає в тому, що оп­лата праці проводиться не безпосередньо за рахунок державних коштів (крім бюджетних організацій), а на підставі єдиної державної політики. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» формами дер­жавного регулювання оплати праці є:

1)встановлення розміру мінімальної заробітної плати;

2)встановлення інших норм та гарантій у сфері оплати праці;

3)оподаткування доходів працівників тощо.

Мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна зар­плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Мінімальна заробітна плата встановлюється в розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості у розрахунку на працездатну особу.

Поиск по сайту: