Чинники і типи економічного зростання

Економічне зростання будь-якої країни визначають чотири групи чинників: 1) чинники пропозиції; 2) чинники попиту; 3) чинник ефективності; 4) соціокультурні, інституційні та інші чинники.

Чинники пропозиції зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Це: 1)кількість та якість природних ресурсів; 2)кількість та якість трудових ресурсів; 3)обсяг капіталу країни; 4)технологія.

Ці чинники пропозиції, які називають "колесами еко­номічного зростання", визначають можливості фізичного збільшен­ня обсягу продукції. Тільки наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, ураховуючи і технологічний аспект, дає змогу національній економіці нарощувати свій потенціал.

На планеті є лише кілька країн, що во­лодіють такими багатими природними ресурсами, продаж яких дає їм змогу швидко просуватися шляхом економічного зростання, зок­рема Саудівська Аравія, Кувейт та деякі інші. Більшість країн світу небагата на природні ресурси. Проте навіть дуже бідні на них країни — Швейцарія, Японія чи Ізраїль — демонструють високі темпи еко­номічного зростання і забезпечують високий рівень життя своїх гро­мадян. Найціннішим природним ресурсом України вважають орні землі.

Трудові ресурси становлять найважливіший чинник економічного розвитку. Інші фактори виробництва (капітал, сировину, технологію) можна купити в інших країн. Проте застосування високопродуктив­ної техніки в місцевих умовах вимагає кваліфікованих працівників.

Жит­тєво важливим чинником економічного зростання є технологія,яка охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розроб­ки, менеджментта підприємництво.Однією з ключових складових цього фактора є виховання в індивідів підприємницького духу. Країна не може процвітати без власників чи менеджерів, які мають бажання ризикувати, відкривати нові підприємства, освоювати нові технології, тощо.

Економічне зростання залежить також від фактора попиту, тобто макроекономічне середовище має забезпечувати такий рівень сукуп­них видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси. Несприятливе макросередовище (високі податкові та процентні став­ки, низький рівень завантаження виробничих потужностей та ін.) сповільнює економічне зростання, бо не забезпечує повного викори­стання ресурсів.

Стабільне економічне зростання передбачає не лише повне ви­користання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури вироб­ництва (фактор ефективності). Країна має ви­користовувати ресурси найекономніше (виробнича ефективність) і виробляти з них найцінніші для суспільства товари і послуги (розподільна ефективність).

Існує низка інших чинників, які впливають на економічне зро­стання, проте вони важко піддаються кількісній оцінці. Це соціокультурні та інституційні чинники. Зокрема, значний позитивний вплив на економічне зростання багатьох країн справляє сприятлива соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в них. У цих країнах суспільна думка розглядає матеріальний успіх як бажану соціальну мету. Важливим соціокультурним чин­ником економічного зростання є позитивне ставлення до праці. У розвинутих країнах її оцінюють як велике благо для людини, а не як кару за гріхи. Нарешті, у довгостроковому періоді економічне зро­стання залежить від політичної організації суспільства. Країни, політичні системи яких спираються на демократичні принципи, ха­рактеризуються впорядкованістю відносин власності, процедури ук­ладання і виконання угод, і вони розвиваються, як правило, значно швидше, ніж країни з недемократичними, неправовими режимами.

Важливими чинниками, які стримують економічне зростання, є несумлінне ставлення до праці, господарські злочини, припинення роботи через трудові конфлікти та ін.

Розрізняють два основні типи економічного зростання - екстенсивний та інтен­сивний.

Екстенсивний тип економічного зростання - це нарощування ви­робництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. При цьому продуктивність праці залишається незмінною.